Канадець пройшов в АТО чотири ротації
Делегація київської міської влади побувала в Канаді, де обмінялася досвідом із колегами міста-побратима Торонто. Під час цього візиту депутат Київради Петро Кузик зустрів… бойового побратима, студента університету міста Ванкувера.
На прохання «Вечірки» Петро Миколайович розповів захоплюючу історію про справжнього патріота України:
— З Денисом Поліщуком ми познайомилися під час чергової ротації нашого добровольчого батальйону «Карпатська Січ». Спочатку не хотіли його відправляти до зони АТО. Хлопчина виглядав дуже худеньким. Був дивно одягнений: у тоненьких джинсах, в’язаному светрі… Ми провели відповідну перевірку. Згодом погодилися його взяти, оскільки кожна людина вважалася на вагу золота. По дорозі до зони бойових дій з`ясувалося, що це наш співвітчизник — громадянин Канади. На той час у наших лавах панували доволі романтичні уявлення про війну. Але потім виявилося, що це досить брудна, важка й невдячна справа. Воювали застарілою зброєю, мали військову техніку зразка 1979 року — мого року народження. Дев`яносто відсотків часу доводилося витрачати на забезпечення свого побуту, власної безпеки, риття окопів та бліндажів.
На той момент українська армія була деморалізована, траплялися випадки дезертирства. А ось Денис рвався на передову. Швидко «влився» у наш військовий колектив. Переживаючи за юне життя, ми спочатку намагалися його просто вижити: завантажували канадця роботою, щоб він не воював на передовій, а чекав нас на базі. Проте юнак мужнів буквально на очах. Незважаючи на худорляву статуру, тягнув на собі всю бойову екіпіровку, загальна вага якої — близько 30 кілограмів. Під час бойового чергування він любив співати українські пісні. Пам`ятаю, як ми перебували на позиціях поблизу Донецького аеропорту. Уявіть собі: о шостій ранку, коли ще всі сплять, зненацька обривається тиша: «Я сьогодні від вас від'їжджаю боронити ріднесенький край…». Своїми піснями Денис дратував сепаратистів, які у відповідь зчиняли стрілянину з різних калібрів. Тому я почав ставити його на чергування вдень, коли акустика ставала набагато гіршою.
Канадець мав дуже творчу натуру: постійно або співав, або молився. Пройшов у зоні АТО чотири ротації, тобто чотири місяці. А потім повернувся додому, оскільки треба було продовжувати навчання в університеті у Ванкувері. Мені відомо, що Денис доклав чимало зусиль, щоб у цій країні встановили пам’ятник Тарасу Шевченку. А нещодавно за його сприянням у Торонто ухвалили рішення про відведення землі для створення меморіалу Голодомору. Також він мріє про увіковічення пам’яті про бійців із наших добровольчих батальйонів. Наразі активно займається гуманітарною допомогою для української армії. Останній раз ми бачилися у червні-2017, коли наша делегація відвідувала Канаду для обміну досвідом між містами-побратимами Києвом і Торонто. Ми ділилися спогадами про бойових побратимів, згадували й тих, яких уже, на жаль, немає в живих…
Досьє «Вечірки»
Поліщук Денис Михайлович — позивний «Канада». Народився 16 вересня 1993 року у Хмільнику (Вінниччина). Навесні 2000-го року родина емігрувала до канадського міста Ванкувера. З дитинства брав активну участь у житті української діаспори, відвідував недільну школу, згодом став читцем при храмі Успіння Пресвятої Богородиці (Українська Православна Церква у Канаді).
Завжди цікавився історією та політикою рідного краю. А з 2010-го року почав відстоювати активну націоналістичну позицію, увійшов до лав закордонних прихильників партії «Свобода». В 2011 — поступив до Університету імені Саймона Фрейзера. Здобуває подвійний диплом: одночасно навчається на двох кафедрах — політології та французької мови. В 2013-му році працював помічником депутата українського походження у Канадському Парламенті, Марка Варави.
Дізнавшись про революційні події-2014, вирішив вилетіти до Києва. Проте, зважаючи на складні сімейні обставини, не зміг скористатися авіаквитком. Протягом декількох наступних місяців займався фінансовою та інформаційною підтримкою Майдану серед канадських ЗМІ.У лютому-2015 організував у Ванкувері демонстрацію нового українського блокбастеру, а зібрані кошти передав на потреби «Карпатської Січі». Таким чином і познайомився з командиром добровольців — «Кумом», який внаслідок бойових поранень перебував у Запорізькому шпиталі.
Мріє про повернення на батьківщину. Володіє українською, французькою, англійською та німецькою. Своє майбутнє пов`язує з поверненням до України.
Нагадаємо, канадець відправився у «відрядження» до зони АТО.