«Коронація слова-2017»: про що йдеться в творах-лауреатах
Нещодавно в Колонній залі КМДА відзначили переможців 17-го Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Кращі твори назвали в номінаціях «Романи», «Кіносценарії», «П’єси» та «Твори для дітей», а також роздали чимало дипломів та відзнак. «Вечірка» побувала на церемонії нагородження та поспілкувалася з переможцями.
Урочистий вечір розпочали з присвяти Розстріляному відродженню – пісочної тематичної анімації під пісні у виконанні народної хорової капели «Дніпро».
– Ми повинні пам’ятати про творчу еліту, що була знищена в той час. В 1990-ті, коли розпочали конкурс, вирішили відродити українську літературу, бодай кількість письменників. Рік за роком конкурс ріс, з’являлися бестселери і шедеври. Може, це вже й є третя хвиля української літератури після Розстріляного відродження і шістдесятників. Пишіть, вірте в себе, ми завжди відкриваємо шлях для нових талантів, – закликав співзасновник «Коронації слова» Юрій Логуш.
На сцені учасників конкурсу привітали заступник голови КМДА Ганна Старостенко, міністр культури Євген Нищук, заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей.
Київське кохання та пристрасті довкола Андріївської церкви
Першими стали відомі імена переможців конкурсу малої прози «Як тебе не любити», започаткованого «Коронацією слова» спільно з Департаментом суспільних з комунікацій КМДА.
– Коли організували літературний конкурс про сучасний Київ та киян, переживали, чи не надішлють нам просто перелік вулиць, площ, пам’яток. Але одержали справді захопливі історії, – зауважила заступник директора Департаменту суспільних комунікацій КМДА Тетяна Гузенко.
Друге місце отримав твір «Майже ідеальний» Світлани Тарапати. Це романтична історія кохання, дія якої розгортається в знайомих куточках міста – на Подолі, біля Арсенальної, у Маріїнському парку. Хлопець здається аж занадто ідеальним, і, як потім з’ясовує дівчина, неспроста...
Перше місце посіла Анастасія Піка, яка написала оповідання «Повернення Тетісу». Дівчина має філологічну освіту, тривалий час працювала журналісткою, але завжди водночас писала прозу і вже має кілька літературних відзнак.
– Я народилася в цьому місті, люблю його і в своєму творі підняла важливу тему збереження історичної спадщини, архітектурної пам’ятки Києва. В місті йде активна забудова і як киянці мені хочеться, щоб місто зберегло свою суть, дух, – розповіла Анастасія Піка. – Якось на екскурсії я почула легенду ніби кияни вірять, що кінець світу настане тоді, коли з-під Андріївської церкви поллється вода. І за сюжетом, всі події обертаються довкола цієї архітектурної пам’ятки: один бізнесмен вирішив відкрити у її підмурку супермаркет, не підозрюючи, до чого це може призвести.
Тоталітаризм і доля біженців
Двічі на сцену за нагородами піднімався столичний актор, режисер, драматург, засновник київського театру-студії «МІСТ» Олександр Вітер. Він отримав першу премію у номінації «П’єси для дітей» за «Не дуже солодку казку» і другу премію за п’єсу «Під прицілом тиші» (перша премія не присуджувалася).
– «Не дуже солодка казка» – це притча для підлітків у стилі Євгена Шварца. Йдеться про казкову країну, в якій заборонили їсти сливове варення, бо це пов’язане з минулим короля, його комплексами. Кумедна п’єса про тоталітаризм, а також про те, що є радістю і щастям, – поділився Олександр Вітер. – «Під прицілом тиші» – також притча, досить провокативна. Це історія про умовну європейську країну, де переселенці живуть в певному «культурно-соціальному центрі», а насправді в гетто, такому собі «людському зоопарку». І піднімають повстання. Думав, що це вигадка, але насправді в 1920-30-ті роки такі речі дійсно існували. Намагався донести, що все змінюється і невідомо, хто завтра буде біженцем, а хто господарем.
Чим Європа завдячує Україні
Найочікуваніша номінація «Коронації слова» – романи. Цьогоріч третє місце отримала киянка Кіра Малко, соціолог за освітою, за твір «Нижче».
– Він про дівчину, яка шукає себе, працюючи на круїзному лайнері офіціанткою. Звісно, буде трохи морських пригод, кохання. Я сама працювала на лайнері півроку, тож знаю цю тему, – поділилася Кіра Малко.
Друге місце – у роману «Гессі» Наталії Матолінець. Це міське фентезі, події якого розгортаються в альтернативній Європі початку ХХ віку – історія про пошуки щастя та пошуки себе.
З першою премією вітали Віктора Михайлова з Херсона за роман «Останній бій Урус-Шайтана». Крім того, його відзначили Андрій Кокотюха нагородою «Золотий пістоль» за кращий гостросюжетний твір та Всеукраїнська Асоціація «Альраід» (об’єднання мусульманських громадських організацій). Інженер-механік за освітою, в часи кризи Віктор Михайлов залишився без роботи і знайшов себе у творчості. Сьогодні він працює охоронцем у супермаркеті, а ночами пише романи. Вже має два опублікованих – «Спарта» та «Кат» про середньовічну Германію.
– Роман незвичайний – він показує козаків через світогляд наших ворогів, татар і турків. Вивчав іслам, мусульманські звичаї та обряди. Написав з повагою до обох сторін, турки були гідними ворогами, – поділився Віктор Михайлов. – Урус-Шайтан – це Сірко. Змальовую доленосну битву 1683 року під Віднем з армією Османської імперії. Сірко вже помер, але козацька лава йшла в атаку, несучи труну Сірка і ніякі кулі не змогли їх зупинити. Європа нам багато чим забов’язана: якби не козаки, мусульмани перемогли, і зелені знамена запанували б над європейськими країнами. Бо тоді в Європі була 30-річна війна, всі воїни були знищені, вона вбивала сама себе. Тому Європа має вклонитися Україні і подякувати за цей подвиг. Сподіваюся, твір буде екранізований. Вже написав новий роман, присвячений Другий Світовій війні, намагаюся дослідити, чому ми так тяжко воювали з німцями.
Чекаємо в кіно нових героїв
На «Коронації слова» часто з’являються сценарії для майбутніх кіношедеврів, як-то «Іван Сила», «Поводир», «Гніздо горлиці». Цьогоріч першу премію у номінації «Кіносценарії» отримав Віктор Рибачук за «Військового доктора».
– 1941 рік, радянська і німецька окупація, Львів, інтелігенція. Головний герой – лікар, який хотів бути поза політикою, але буває, що друзі, умови, історія роблять людину героєм. Він стає доктором девізії СС Галичина, потім УПА. Львів на той час був багатонаціональним містом, але залишилися ті, для кого Україна була справжньою Батьківщиною, – поділився Віктор Рибачук. – На мою думку, «Коронація слова» надає можливість творчій людині, що не має бізнес-таланту, заявити про себе, пробитися в цьому світі. Кілька років тому отримав третє місце за п’єсу, вона йде в Новому українському театрі в Києві вже третій сезон.
Серед дитячих кіносценаріїв переміг «Козак і Мольфар» Олени Шульги та Віктора Андрієнка. Його подали на пітчинг Держкіно, тож у історії є шанс бути екранізованою.
- Головний герой - хлопчик Марек, який не знає, що він принц. Ховається від дядька, який перейшов на темний бік і хотів його знищити. Король Андреш став називатися Мороком та закликав потойбічну імлу, що знищить світ. Також є козак-характерник і його антипод, колишній побратим Злидень, що став вурдалакою. Козак рятує життя Марека, звільняє від розбійників свого друга мольфара. Втрьох вони вчать один одного, стають кращими, - розповів Віктор Андрієнко. - Моя співавторка Олена Шульга написала книгу про міфологію України, звідки ми взяли багатьох героїв. Це альвіни, що схожі на ельфів та жили в Азові, бродники - плем'я, яких боялися і з якими хотіли дружити русичі, татари половці, бо вони знали всі броди. Карбівничий, що пізніше перетворився на лісовичка, лісунька, яка рятує диких тварин... На жаль, ми мало знаємо свою міфологію. За основу у фільмі взяли кінець 17 сторіччя і вписали наших міфологічних героїв.
Також на «Коронації слова» був відзначений кіносценарій «Мені ніхто не сказав» киянки Марії Артеменко.
– Це трохи фантастична оповідь на тему війни: про жінку, яка чекає і не дочекається. Сьогодні багато говорять про воїнів, про тих, хто допомагає на фронті і мало про жінок, які чекають своїх синів, чоловіків, братів, – зауважила Марія Артеменко.
Диплом отримав і сценарій Василя Шкляра «Характерники», за яким невдовзі розпочнуться зйомки фільму. Це сучасний історичний бойовик про козацький «спецназ» часів кошового Івана Сірка.
– Зараз завершив роман «Проща» про бандерівців на Тернопільщині.Вийде влітку. Написав його майже галицьким діалектом, здивуєтесь. Багато працював з документами, спілкувався з нашими героями, яких досі не оцінила держава, – Мирослав Симчич, зв’язкова УПА Ганна Зелена, – проанонсував Василь Шкляр.
"Золотих письменників" побільшало
Окрема відзнака, що вручається раз на рік - «Золотий письменник України» заснована Тетяною та Юрієм Логушами. Вона надається письменникам, чиї твори здобули широке визнання читачів, про що свідчать тиражі їхніх творів, які сумарно перевищують 100 тисяч примірників (виданих у формі паперової книжки за період від 1991-го року до теперішнього часу).
Цьогоріч володарями цієї відзнаки стали Раїса Іванченко, Тамара Коломієць, Галина Вдовиченко, Іван Драч, Михайло Слабошпицький, Віктор Міняйло, Дмитро Павличко та Ігор Померанцев. Список «Золотих письменників України» можна знайти на сайті http://www.goldenwriters.com.ua/ua.
А повний перелік цьогорічних лауреатів і дипломантів розміщений на сторінці http://koronatsiya.com/peremozhci-koronaciya-slova-2017.
Борис КОРПУСЕНКО (фото)