Малі напівзабуті водойми нагадують про себе великими проблемами
Про те, що крім Дніпра, в столиці протікають десятки малих річок і струмків, відомо не усім Здебільшого, малі річки течуть у маловідомих місцях, багато з них закуті у підземні колектори або бетонні жолоби. Часто це збиває з пантелику дослідників: існує та чи інша річка чи вже відійшла у вічність... Як писала колись Ліна Костенко, «мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна...».
За даними комунального підприємства «Плесо», яке опікується станом річок і водойм Києва, а також відповідає за їх упорядкування, окрім Дніпра, на території міста знаходяться ще близько 430 водних об’єктів загальною площею близько 23,5 кв. км: 129 озер, 102 ставки, 43 невеликі штучні водойми, 32 джерела, 10 річок, 27 каналів, 28 струмків, 2 протоки та 24 затоки.
Утім, і донині детально досліджені з них лише одиниці. Хоча, ще в 1852 році київський цивільний губернатор Іван Фундуклей, який брав участь у підготовці та виданні матеріалів про Київ і Київщину, досить детально описав гідрографію міста, згадавши у своїх працях річки Либідь, Почайну та Сирець.
Дослідники виділяють, насамперед, басейн річки Либідь з її основними притоками та Почайну з притоками Глибочиця і Сирець у центральній та північній частинах міста, Нивку і Горенку - в північно-західній і західній частинах Києва, Віту - на південній околиці та Дарницю - у східній частині.
Прикро, але Київ не може похвалитися якістю свого водного багатства. М’яко кажучи, вигляд малих річок міста та чистота води в них залишають бажати кращого. Скажімо, поширеним явищем «врізки». Боротися з ними непросто, бо малосвідомі громадяни часто не налаштовані нести додаткові витрати на водовідведення та встановлення очисних споруд. Часто на схилах долин і берегів влаштовують стихійні звалища і смітники.
- Певною мірою стан київських річок відображає культуру мешканців столиці, - вважає відомий дослідник українських водойм, професор кафедри країнознавства і туризму Національного авіаційного університету Віктор Вишневський. – На жаль, у багатьох випадках доречнішим є слово «безкультур’я», адже вода більшості річок є брудною, а береги засміченими. Між тим, вода малих річок Києва потрапляє у Дніпро, що, звісно, позначається і на його стані.
Вода в малих річках, як правило, забруднена і... ніколи не замерзає. Пояснюється це просто – у неї потрапляє велика кількість кам’яної солі, яку дорожні служби використовують для боротьби зі снігом та льодом. Вода з цих водойм не використовується для питного водопостачання, тільки для технічних потреб: поливу, миття, тобто процесів, які не потребують очищення.
- Малі річки та струмки найбільш вразливі до впливу діяльності людини на їх екологічні системи і при значному антропогенному навантаженні поступово втрачають здатність до самовідновлення, що може, зрештою, призвести до повного їх зникнення, - каже начальник управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Держводагентства України Микола Урупа. – Тому наразі актуальним є питання їх збереження.
Стаття 80 Водного кодексу України передбачає обмеження господарської діяльності на землях водного фонду та заплавах малих річок з метою їх збереження, зокрема надання земельних ділянок під будь-яке будівництво, садівництво та городництво. Так у законі. А як насправді?
- Немає жодного об’єкту, який би утримувався на балансі управління у межах Києва, - каже заступник начальника Київводресурсів Ніна Коновалова. – Цю роботу виконує комунальне підприємство «Плесо». Сьогодні ми тільки надаємо рекомендації із встановлення зливових режимів на річках і водоймах для забезпечення перерозподілу стоку в часі, а інспекторських повноважень у нас немає.
Хоча громадських проектів про те, як підняти на поверхню річки, «сховані» у бетонних колекторах, не бракує, проте технічно зробити це вкрай важко, а то й неможливо, попереджають експерти.
- Громадські організації можуть здійснювати лише санітарне розчищення від сміття, бруду, повалених дерев, - уточнює Ніна Коновалова. - Усі інші заходи, які передбачають втручання техніки, потребують розробки технічного проекту. Це регламентується статтею 86 Водного кодексу.
Один із заходів повернення життя річці – встановлення прибережної захисної смуги. Це – та територія, яка повинна не допустити забруднення. Для малих річок ширина такої території, яка відводиться збоку від русла, становить 25 метрів. Цього достатньо, щоб під час дощів та танення снігу механічні забруднення поверхневих вод не потрапляли у річку, а залишалися на грунті.
А тим часом стан малих водойм погіршується. Колись на місці, де протікала річка Горіхуватка в Голосіївському районі Києва, був великий яр. А потім, починаючи з кінця 60-х років минулого століття, його забудували аж до самої території ВДНГ, нинішнього Національного виставкового центру. Перший час вода була прозора, навіть купалися там...
Громадська організація «Водний Рух Київщини» взялася за розчищення річки Мокра в ландшафному парку Соломянського району. Вдалося відкопати переливні труби та частково чаши, які за останні 20 років опинилися під метровим шаром ґрунту…
Річка Мокра є правою притокою ріки Либідь, починається з відкритих джерел у верхів'ї Кучминого Яру, неподалік вулиці Волгоградської. Перша згадка про неї існує на мапі Києва полковника Ушакова (1695). Хоча в деяких історичних джерелах існує припущення, що річка Мокра може бути залишком літописної ріки Суха Либідь, яка згадується ще у "Повісті минулих літ".
Нагадаємо, «вмираючі» озера та річки столиці почнуть лікувати.