Сергій Жадан: Поезія не повинна боятися життя

Сергій Жадан: Поезія не повинна боятися життя

Нещодавно поет та письменник Сергій Жадан став лауреатом Премії імені Василя Стуса за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. А вже восени вийде його роман «Інтернат», присвячений трагічним подіям в Дебальцеві. 

Премія імені Василя Стуса була заснована 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Традицію її вручення продовжив Український центр Міжнародного ПЕН-Клубу. Премія присуджується щороку авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. Її отримували Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Сашко Положинський, Олександра Коваль та інші. У 2017-му році фіналістами були театральний критик, режисер «Театру у кошику» Ірина Волицька та письменник Сергій Жадан, який її і отримав. 

– Як писав Василь Стус, література потрібна народові тільки тоді коли вона актуальна, коли вона зливається з криком його нації. І Сергій особисто для мене – саме такий випадок, – говорить директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус. – Від самих початків своєї творчості він поставав з контркультури індустріального міста, як і Василь Стус, з усім комплексом психологічних та мовних проблем. Для мене було дуже важливо, що його від початку читало багато російськомовних людей і сприймало цю культуру, як дуже близьке і важливе. Коли Сергій взявся за прозу – це «Депеш мод» і «Ворошиловград» – то там підняті всі ті проблеми, які призвели до сучасної ситуації на сході країни. 

Сергій Жадан, отримуючи нагороду, відзначив:

– Для мене Стус важливий з 80-х років, коли моя тітка Олександра Ковальова давала мені читати ще невидані його твори, в часописах. Так складається, що історія літератури в нашій країні зазвичай є ще й історії спротиву, стійкості, совісті і сумління, це робить її затребуваною і живою. Багато хто вважає,що мистецтво має дистанціюватися від соціальних і політичних проблем, зосереджуватися виключно на собі. Але якщо ми даємо йому право реагувати на зовнішні подразники, говорити не лише про любов, а й про несправедливість, нечесність та неправду, говорити за тих, хто позбавлений можливості висловитися – тоді цей вибір зовсім не є відмовою від мистецтва. Поезія не повинна боятися політики, життя, свого читача. 

А вже у вересні письменник презентує новий роман «Інтернат». Йдеться в ньому про вчителя Пашу з Дебальцева, який опинився в центрі військових подій. 

– Цей роман про людину, яка прокинулася, вийшла на вулицю і раптом виявила, що її будинок знаходиться на лінії фронту. Описуються події січня 2015 року, Дебальцевська операція, довкола воюють, стріляють, і ти мусиш якось на це реагувати. Про цивільних на війні, які не обов’язково є зрадниками чи сепаратистами, мало хто говорить. Але їм доводиться обирати, визначатися, з якого боку фронту знаходяться. І ця історія для мене є важливою, – відзначив письменник. – Прагну, щоб, читаючи цю книгу або інші про війну, чи новини, ми бачили живі конкретні обличчя, переступили через знеособлення війни. Щоб говорили про цивільних і військових, які там знаходяться не в відсотках або цифрах, як про якусь масу, а як про людей, за кожним з яких стоїть доля і історія. Загальна війна складається з окремих голосів.