Оксана Мазур мати-героїня, яку номінують до «Книги рекордів Гіннеса»

Сім`я Оксани Мазур мирно проживала у Криму на Ай-Петрі, де служив чоловік. Тут вона працювала медсестрою у військовій санчастині та одночасно навчалася в Таврійському національному університеті імені Вернадського і місцевому філіалі Національного медичного університету імені Богомольця. У 2007 році здобула фах психолога-реабілітолога. А ще займалася патріотичним вихованням серед місцевих жителів, навіть домоглася відкриття української школи початкових класів для дітей військових, допомагала організувати таку ж і у Ялті.

Оксана Мазур дуже переймалася тим, що в Криму чимало прихильників приєднання до Росії, а російська військова частина перебувала у підвищеній бойовій готовності. Повний же розкол у життя кримчан вніс київський Майдан.

- Командир нашої частини відверто зрадив Україну, не чинив опору «ввічливим зеленим чоловічкам, - говорить пані Оксана. – Пам`ятаю, як чоловік прийшов додому і сказав, що потрібно терміново вивозити дітей. А їх тоді вже не випускали з Криму. Довелося просити допомоги у татар. Один водій погодився і на кузові вантажівки у бочці, прикритій мотлохом, перевіз двох моїх доньок на незахоплену територію у Красноперекопськ. Звідти добралися до чоловікових батьків у село на Вінничині. Я пішла на службу до військової частини, а згодом сюди прибув і чоловік. Спочатку нашим житлом служив... кабінет офіцера по роботі з особовим складом. У травні 2014-го нам повідомили, що російські війська почали агресію на Донбасі – фактично розпочалася війна…

Оксана вирішила демобілізуватися з армії і повезла документи до Києва у Міністерство оборони. Тут випадково зустрілася із заступником міністра Петром Мехедом, розмова з яким закінчилася тим, що жінка не лише передумала здавати документи, а навіть попросилася поїхати в зону АТО для надання психологічної допомоги нашим бійцям. Адже полковник скаржився на те, що у війську катастрофічно не вистачає хороших психологів, які б підтримували моральний дух воїнів. Так у серпні 2014-го ця мужня жінка, фактично ризикуючи залишити сиротами власних дітей, потрапила до пекла реальної війни. І стала практично першою у світі матір`ю-героїнею, яка взяла участь у бойових діях.

Навіть чоловік спочатку про це не здогадувався, вона тиждень говорила по телефону, що затримується у Києві у відрядженні, тоді як сама вже була під Маріуполем у так званому «секторі М». Серед бійців, які знаходилися в найтяжчих умовах, під постійними обстрілами «Градів» та ворожими атаками. Оксана відчула на собі вогняний подих боїв у Сартані, Гнутово, Чамарлику, була одночасно і військовою медсестрою, і психологом. Виносила з поля бою та надавала першу медичну допомогу тяжкопораненим, психологічно підтримувала бійців, які по-різному переживали страхіття війни.

- Особливо тяжко бачити загиблих і поранених побратимів, із якими недавно ділився цигаркою і місцем у бліндажі. А який страх проймає все тіло, коли поруч розриваються ракети «Градів», міни та снаряди! Навіть наймужніші чоловіки іноді не витримують цього жахіття, - говорить Оксана Мазур. - А я просто не маю права виявити свої почуття, навпаки, повинна вселяти у бійців стійкість і віру. Знаходити підхід до кожного, щоб підняти його дух. І часто це доводиться робити прямо на полі бою, під кулями та снарядами, коли немає часу на тривалі душевні розмови, а потрібно за хвилини, а то й секунди говорити і діяти так, щоб людина знайшла в собі сили перебороти страх, втому, розпач.

А власні нервові стреси вона знімає… вишиванням – вже створила чимало ікон. Робить це навіть на війні у бліндажах, чим морально підтримує не лише себе, а й бійців.
За свої «психологічно-бойові» подвиги Оксана Мазур нагороджена кількома військовими медалями, а також церковними відзнаками, адже неодноразово працювала на передовій разом із священниками та військовими капеланами. А за справжній жіночий подвиг – народження і виховання п’ятьох дочок її нагородили почесним званням «Мати-героїня». Нагороду отримувала у Вінницькій міськраді в перервах між поїздками до зони АТО. Фронтові побратими для відзначення її мужності зробили подання до «Книги рекордів Гіннеса» у номінації «Мати-героїня», яка бере участь у бойових діях.

Оксана Мазур пише книжки із психології у бойових умовах, які можуть прислужитися нашим фахівцям на фронті та при реабілітації осіб із поствоєнними синдромами. Цими дослідженнями зацікавився професор психології із Польщі, який запрошує її працювати до себе в університет. Але Мазур вважає, що зараз вона більше потрібна Україні, де підтримує моральний дух бійців, а також виховує молоде покоління, працюючи психологом третьої роти військового ліцею імені Івана Богуна. Ветеран АТО користується авторитетом і повагою колег і юних ліцеїстів. І за першої ж потреби готова знову рушити на фронт.