В PinchukArtCentre актуальні інсталяції молодих художників

Колумбієць піднімає питання дискримінації секс-меншин 

Один з володарів Головної премії Future Generation Art Prize-2014, колумбієць Карлос Мотта до Києва привіз проект 2012 року "Ми – ті, хто почуваються інакше". Вдягаючи бахіли, заходимо в кімнату з підлогою в кольорах веселкового прапора (символіка ЛГБТІ) – тут на п'яти моніторах транслюють інтерв'ю з квір-активістами (квір означає нетрадиційну модель поведінки та ідентичності – Ред.) з Колумбії, Норвегії, Південної Кореї і США. Зокрема, вони розказують, що таке гендерна ідентифікація, норма або чи існує дискримінація робіт на тему сексуальності в музеях і галереях.

У наступній кімнаті – 10 відеоінтерв'ю представників українських секс-меншин і квір-активістів, які обговорюють важке становище лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерів в Україні у воєнний час, засуджують дискримінацію і вимагають трансформації системи. Проект «Патріоти. Громадяни. Коханці ... », за задумом автора, показує, що національна ідентичність і почуття патріотизму не залежить від гендерної приналежності і сексуальної орієнтації.

Уламки Леніна, сучасні стереотипи та втрата минулого

Сучасне українське мистецтво представлене роботами номінантів на загальнонаціональну премію PinchukArtCentre, яка присуджується авторам до 35 років. З понад 800 заявок відбіркова комісія арт-центру вибрала 16 учасників: 14 художників і дві групи.

– Це 16 персональних експозицій, незалежних художніх висловлювань, які, втім, об'єднані двома основними темами, – розповіла куратор Тетяна Кочубинська. – Це створення особистих просторів, світів, і ідея руйнації, у тому числі і в результаті війни. Найчастіше йдеться про роботу з пам'яттю. В останні роки художники при створенні робіт все більше тяжіють до методів дослідження і взаємодії – з аудиторією і з фахівцями з інших сфер. Географія учасників – в основному, Київ, Харків та Львів.

Ідею соціальної взаємодії в проекті "Виключно для внутрішнього користування" втілила львівська "Відкрита група". Хлопці акцентували на поїздці в транспорті, адже попутників не вибирають. Вони зробили групову фотографію пасажирів одного вагона поїзда, відтворили почуті діалоги в трамваї і зібрали в книзі, що читали і слухали люди в метро в один і той же час. Безпосередньо взаємодіє з відвідувачами інсталяція "Період адаптації" Івана Світличного. Неприємні звуки, миготливе світло, пластикові багатокутні фігури – автор стверджує, що створив це віртуальне агресивне середовище на основі енцефалограми свого головного мозку, і з часом воно змінюватиметься.

Хвилюють художників актуальні політичні події. Для інсталяції «Зберемо голову Леніна!» Євгенія Бєлорусець по різних містах шукала уламки пам'ятників вождя, а доповнила їх фотографіями трудових буднів жителів Донбасу (1940-х років і сучасності) та цитатником Леніна. 

– Ідеологія всього лише модель, форма, яка може наповнюватися новим змістом, – впевнена художниця. – Іменем Леніна пригноблювали людей, в тому числі і на Східній Україні. Головне питання – чи зуміємо ми подолати форму радянської експлуатації. 

З сучасною історією попрацював Микола Рідний – на відео мирної головній площі Харкова наклав звукову доріжку протистоянь біля держадміністрації 2014 року, а на слайдах демонструє фотографії міста в криміналістичному ключі, де червоним колом обведений об'єкт або людина.

– За останній рік в Харкові було близько 10 вибухів бомб, у людей почалася параноя, страх, чому сприяли і влади, що розміщують інформацію, як розпізнати терориста або які місця в місті найнебезпечніші, – пояснює автор. 

"Телефон довіри" для психологів та волонтерів, які працюють з бійцями АТО, а також всіх бажаючих виговоритися, придумала Дар'я Кольцова. За записами розмов вона заповнить картки – хто і коли дзвонив, ключове слово монологу, щоб дослідити, що ж хвилює українців. 

Одна з найцікавіших робіт – "Зона прямого впливу". Сергій Петлюк разом з письменником Андрієм Бондарем зібрав стереотипи, які існують в українців – в його добірці 55 тверджень (наприклад, "Село – наше все, всі ми вийшли з села" або "Якщо у тебе немає вишиванки, ти не патріот"), з якими до глядача промовляють актори з відеоекранів.

Ряд авторів звернулися до історії. Микола Карабіновіч зацікавився музикою югославського конфлікту. Він знайшов виконавців військових патріотичних пісень Сербії та Боснії і запропонував зняти новий кліп. Сербська група вирішила залишити стару пісню, боснійці ж записали нову, з побажаннями миру українській землі. У проекті "Пісні південних слов'ян" – старі і нові кліпи, а також відеодокументація роботи над проектом. 

Роман Михайлов, вражений книгою Лілії Хайд "Омріяній край", нагадує про трагедію депортації кримських татар. У його роботі "Радіф. Остання дитина" – написана на стіні коротка історія депортації, в тому числі і жахливий факт, що в 1945 році жителів кримськотатарського селища, які дивом уникнули виселення, просто втопили в морі; книга, вирізана з стін товарних вагонів (в яких вивозили кримських татар), відео краєвиду Узбекистану (основне місце висилки), кримського степу та Азовського моря, а також татарська чаша з морською водою.

Особисту історію в "Блокаді спогадів" передала Катерина Єрмолаєва. В її кімнаті – чорно-білі намальовані повнорозмірні інтер'єри батьківського дому, бабусиної квартири, дачі. Художниця родом з Донецька і повернутися додому не може, тож відтворювала їх за власними спогадами і фотографіям. Відчуття втрати продовжує і Анна Звягінцева: її «малюнки» з металу наче руйнуються, осипаються, - автор акцентує, що потрібно цінувати кожен момент повсякденному житті, бо не будь-яке становище можливо виправити.

Львівська художниця, яка працює під псевдонімом Kinder Album, пропонує гостям своєї кімнати експериментувати з питанням відвертості в публічному просторі, зробивши і відіславши їй фривольне фото – кращі демонструватимуться в рамках проекту. Яскраву майстерню художника з колажами, пов'язаними з дитячими спогадами про масову культуру, створив Сергій Якименко. Доречне місце для селфі, адже фотографувати в арт-центрі офіційно дозволили.

Переможець премії PinchukArtCentre, що проходить раз на два роки, стане відомий в грудні. Він отримає 100 тисяч гривень і потрапить в шорт-лист міжнародної премії Future Generation Art Prize. У 2013 році Головну премію PinchukArtCentre отримала Жанна Кадирова.