Що сьогодні відбувається у Чорнобилі

Виживають найсильніші

Зупинка перша. Ліс. На вигляд абсолютний звичайний - повзають мурахи, пробігає ящірка, над деревами літають птахи. "Не сходьте з заасфальтованої дороги. Земля забруднена, нахапаєте собі на взуття радіації", - приводять до тями супроводжуючі.

Ліс у 10-кілометровій зоні навколо ЧАЕС називають "рудим" - після аварії сосни прийняли на себе найбільшу дозу радіації і загинули, або набули рудого кольору. Сьогодні свідків викиду майже не лишилося - територія заросла березами, вільхами, осинами, кущами... А до лісу повернулися тварини, в тому числі червонокнижні.

— Природа в зоні відчуження змінилася у позитивний бік. Відсутність антропогенних факторів, тобто впливу людини, її господарської діяльності привели до відновлення природних комплексів Полісся, характерних для цієї території у XVII — XVIII століттях, — відзначає начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу державного спеціалізованого підприємства «Екоцентр» Денис Вишневський. — З'явилася рись, яка зникла тут в середині минулого століття, водяться дикі свині, вовки, олені, лосі, лиси, зайці. А в 1998-му завезли і коней Пржевальського, які, хоча живуть в степу, освоюють лісові масиви.  Дослідникам дуже рідко вдається побачити диких тварин - їх фіксують спеціально розставлені "фотопастки"…

Прилад для вимірювання радіації на асфальтованій зоні показує 2-3- мікрозеверта на годину, в той час як безпечний для людини рівень вдесятеро менше. В лісі із забрудненим ґрунтом - ще більше. Радіацію не можна відчути, тому рослини й тварини на неї не зважають. За словами радіоекологів, живі організми все ж  борються з впливом радіації, тому виживають найсильніші. Бувало, коли до зони привозили нових тварин - переважно, вони хворіли і не приживалися.    

Рослини проти міста

Зупинка друга. Місто-привид Прип'ять, побудоване на початку 1970-х для працівників атомної електростанції.

Сьогодні по його колишніх вулицях водять екскурсії для відвідувачів. Вони охоче фотографуються на фоні легендарного колеса огляду, заржавілих атракціонів та закинутих будівель.

Денис Вишневський показує колишній стадіон з футбольним полем, який перетворився на занедбаний парк. Про його призначення нагадують лише дерев'яна трибуна та поодинокі ліхтарі поміж дерев.

— Коли побудували  місто Прип’ять, тут майже не було рослинності. Сьогодні повсюди дерева, які швидко ростуть — клени, тополі, берези.  Ці рослини спричиняють біоруйнування —  вкорінюються на дахах, фундаментах і, розростаючись, ламають цемент і бетон. Деякі будівлі в Прип’яті вже обвалилися, для інших це питання часу, - розповідає він.  

Тварини, що зазвичай живуть із людьми - коти, собаки, голуби. миші, криси - зникли. А дикі види ще не опанували місто, принаймні, їх видно не було.

"Зараз ми вам покажемо ведмедів", - інтригують нас супроводжуючі й приводять… до муралу:  на стіні будинку намальована ведмедиця з ведмежам, на сусідній - родина оленів. Художники висловили свою думку щодо відродження природи і повернення тварин у зону відчуження. Поки що на стінах…

Водойму облюбували птахи

Зупинка третя. Водойма, в яку зливали воду, що використовувалася для охолодження контурів ЧАЕС, колись займала площу 22 квадратних кілометри.

Після виводу її з експлуатації місцина обміліла, утворився каскад озер. Поруч залишки рибного господарства.

Подейкують, і сьогодні у водоймі водяться величезні соми та багато іншої риби. Тож не дивно, що коли рівень води знизився, зарості привабили перелітних птахів. Їх тут буває до 200 видів.  

Можна працювати, але не жити

Остання зупинка - місто Чорнобиль. За пам'ятником у вигляді янгола із трубою простяглася алея із низкою табличок з назвами зниклих населених пунктів у зоні відчуження.
Це меморіальний комплекс "Зірка Полинь", споруджений до 25-річчя аварії. Через дорогу  - продуктовий магазин, музей Чорнобиля в будівлі колишнього кінотеатру. Зберігає місто пам'ять і про радянські часи - на одній із площ досі стоїть сірий Ленін, якраз на однойменній вулиці. Декомунізація потребує грошей, в ній немає сенсу, тут ніхто не живе, пояснюють супроводжуючі.

Люди тут не живуть, але працюють.

В місті два гуртожитки. Робочий день триває з 8 ранку до 17 вечора. Працівники, які живуть у ближчих містах, працюють у зміну чотири (у зоні) на три (вдома) дні, а ті, що здалеку, - 15 на 15 днів. Є й два готелі - дешевший, який переважно обирають українці, і дорожчий для іноземців. 

Заповідник та сонячна енергетика

В кінці минулого року сталася довгоочікувана подія - насування арки на зруйнований енергоблок ЧАЕС.

- 2017 рік буде для нас не менш знаковим, бо мають завершитися всі основні інфраструктурні проекти, які реалізуються на станції. В листопаді буде введений новий безпечний конфайнмент, а в грудні планується підсумкове засідання Асамблеї донорів. Також завершується будівництво двох нових сховищ для відпрацьованого ядерного палива, - повідомив голова Держагенства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук.

Більша частина зони відчуження стала заповідною. Ще у 2016-му Президент України підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. 30 березня 2017-го його нарешті зареєстрували і після вирішення адміністративних і нормативно-правових питань він розпочне свою діяльність. Цьогоріч з державного бюджету на створення заповідника виділено лише 5 млн гривень замість потрібних 110, тому з повноцінним штатом він може запрацювати лише наступного року.
- Основна мета існування зони відчуження -  здійснення бар'єрної функції. Ми повинні стежити за лісом, не допускати виникнення пожеж, паводків, тобто будь-якого поширення радіонуклідів за межі цієї зони.  Але проаналізувавши нашу роботу за останні 30 років, зрозуміли, що цього недостатньо. Варто більше уваги приділяти науковій діяльності, охороні навколишнього середовища, розвитку природи на цій території. Статус заповідника дає зручний і зрозумілий для потенційних донорів і міжнародних партнерів механізм взаємодії, - пояснює Віталій Петрук. – Зокрема, вже в травні розпочнеться спільний проект з японським університетом Фукусіма, в ньому задіяні 12 наукових установ України та низка японських.

Загальна територія відчуження - понад 260 тисяч га. Для порівняння, таку ж площу займає Люксембург. Дві третини входитимуть до радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а 10-кілометрова ділянка навколо ЧАЕС буде зоною спеціального промислового використання, статус якої має бути визначений окремим законом.

 - Ми шукали шляхи якнайкращого використання території, найближчої до ЧАЕС, яка забруднена і ще 24 тисячі роки не придатна для проживання і господарювання людини. І вийшли з ініціативою розвитку сонячної енергетики, - пояснює Віталій Петрук. – Для встановлення сонячних панелей можна використовувати колишні сільськогосподарські угіддя, тобто землі, і об’єкти нерухомості в зоні відчуження – асфальтне покриття, бетонні площадки, приміщення, що завалилися.  Головне, що тут є лінії та мережеве господарство, тобто можливість постачати енергію  на ринок України.
За його словами, заявки на оренду землі для сонячних панелей вже подало чимало як українських, так і зарубіжних інвесторів. Сьогодні головне – зробити конкурс прозорим та зрозумілим.  

КОМПЕТЕНТНО

Мутанти – ні, зміни – так

«Чорнобильські» тварини з аномальною кількістю голів і кінцівок  насправді міф, переконують дослідники.

-  Одразу після аварії, звісно, були хвороби і порушення  розвитку у тварин, але вони рано загинули і до вчених не потрапили. Зараз, якщо брати дерева, наприклад, сосни чи берези, то ми помічаємо порушення розвитку голок і гілок, — відзначив начальник відділу радіоекологічних досліджень Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології  Сергій Гащак. – Я працюю у зоні відчуження з 1990-го року і лише раз мені трапилася миша з помітним порушенням – раком грудини. Інші тварини зовні виглядають цілком нормально. Але у дослідженні їх крові чи тканин помічений вплив радіації.  Організми живуть у стресі й борються з ним. Деякі пристосовуються. Але даних про те, що  з’явилися організми з унікальною стійкістю до радіації немає.

Науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України Олена Бурдо з 2008 року досліджує популяції нориць (вид гризунів родини хом’якових), які мешкають у Чорнобильській зоні відчуження. Щороку восени вона ловить нориць на різних полігонах для подальшого вивчення в лабораторії. Цей вид має широкий ареал, нориці живуть в близькому контакті з ґрунтом, їдять зелені частини рослин, коріння та гриби, які теж заражені. Окрім того, у них швидко змінюється покоління, а це дозволяє вивчати дію радіації протягом зміни поколінь.

- Існують певні маркери впливу іонізуючого випромінювання, і ми тестуємо їх наявність. Є органи-мішені, які дуже швидко реагують на радіацію. Наприклад, клітини кісткового мозку. Ми проводимо мікроядерний тест поліхроматофільних еритроцитів. І бачимо, що у тварин, яких ми відловлюємо в зоні відчуження, клітин з цими мікроядрами значно більше у порівнянні з тваринами за її межами. І ці показники все ще не знижуються, - зазначила вона.

Нагадаємо, як Київ вшанує пам’ять постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!