«Ворог народу» на столичній сцені
На сцені Національного театру ім. Лесі Українки з аншлагом йде прем'єрна вистава «Ворог народу» за п'єсою Генріха Ібсена «Лікар Стокманн» у постановці відомого литовського режисера Йонаса Вайткуса. Твір, написаний норвезьким драматургом понад 130 років тому, виявився дуже співзвучним нашому неспокійному часу.
Головний герой лікар Томас Стокманн (цю роль блискуче зіграв заслужений артист України Олександр Кобзар) виявляє в лікувальній воді, курортного містечка на півдні Норвегії, забруднення, небезпечні для здоров'я й навіть життя людей... Лікар намагається знайти вихід, проте міська влада не в захваті від цього й за допомогою маніпулювання суспільною свідомістю схиляє «згуртовану більшість» міських обивателів на свій бік... А лікаря Стокманна оголошують «ворогом народу» й починають цькувати. І не лише його самого, а й усю його родину.
Режисер Йонас Вайткус порівнює Стокманна з князем Мишкіним чи булгаківським Майстром. Справді, серед аморальної більшості, їхньої точки зору, герой виглядає ідіотом. Наче зграя шакалів і гієн, накидаються на Стокманна «порядні й впливові члени суспільства». І запевняють усіх, що лікар з’їхав з глузду.
Зі сцени лунають пристрасні, викривальні монологи: «Найнебезпечніший ворог істини й свободи – це «згуртована більшість. Я хочу вкласти в ваші голови, що прокляті ліберали – підступні вороги вільних людей, а партійні програми душать усі нові, молоді, життєздатні істини, вивертають навиворіт порядність і справедливість, так, що врешті решт стає страшно жити на світі».
Вважається, що п’єса Ібсена має відкритий фінал, в якому жевріє надія на благополучні зміни.
Всі сценічні прийоми режисер вистави Йонас Вайткус спрямовує на посилення інтриги й пафосу п’єси. Герої ніби постійно знаходяться по різні боки барикад. Накал пристрастей вимагає від акторів повної емоційної віддачі. Виконавці головних ролей – заслужені артисти України Олександр Кобзар (Томас Стокманн) і Юрій Гребельник (Петер Стокманн) – грають експресивно, з надривом. Гру Олександа Кобзаря ззагалі не можна передати словами! ! З безнадійно зірваним голосом, тремтячими руками і палаючими очима...
Вслухайтеся, чи не сьогоднішній момент? Доктор Стокман: «Та хіба ж не обов'язок громадянина, якщо у нього з'явиться нова думка, поділитися нею з публікою?».
Вистава «Ворог народу викликала стільки почуттів, що вони ще довго змушуватимуть глядачів задуматися, проаналізувати своє життя. Людей, які навколо нас, легко переконати, «нагодувати» неправдивою інформацією, «купити», залякати, змусити змінити свою думку. Це вже наше життя, наші дні...
- Постановка п’єси Ібсена в Києві - надзвичайно сучасна. Головна проблема – чесного, творчого ставлення до своєї справи – актуальна і для України. Сподіваюсь, у цієї вистави буде щасливе довге життя, – говорить художній керівник театру імені Лесі Українки Михайло Резнікович.
Напередодні прем'єри режисер вистави, художній керівник Російського драматичного театру Литви Йонас Вайткус розповів про свою роботу в Києві
- Йонас,чим вас зацікавила п'єса Ібсена і чому саме в Києві ви вирішили її поставити?
- У цьому творі є речі, на які необхідно особливо звернути увагу. Я маю на увазі, що будь-яка ідея, доведена до крайності, дуже небезпечна! І небезпечно не лише для самої людини, яка її висуває, але й для оточуючих.. Я це відчуваю і у себе в Литві, і у вас в Україні...
- Тобто, ваша вистава звертається до потенційних «Стокманнів» з таким собі закликом бути обачними ...
- Не зовсім так. Для мене важливо те, як він витягне з цієї кризи себе і свою сім'ю, як вони будуть жити далі. Про це можна написати ще одну п'єсу.. І головне, усвідомлювати, що трансформація людської свідомості - це довгий процес.
- По-вашому, будь-яка влада так чи інакше спрямована проти людини?
- Ну, одні більше крадуть, інші менше, треті по-іншому знаходять якісь ходи. Але нічого не змінюється.
- Який же вихід?
- Намагатися жити по совісті. Якщо це вийде.