Поминальні дні на Байковому кладовищі [фото]

Перше, що кидається в очі, виходячи зі станції метро «Палац Україна» - натовп пенсіонерів, цілеспрямовано крокуючих в бік Байкового кладовища. За їх маршрутом, по обидва боки вулиці організовано вишукувалися продавці штучних квітів та пластикових лампадок. З далини лунають меланхолійні звуки акордеону.

Біля входу на сам цвинтар снують активні представники ромського народу та священики усіх можливих церков. На Байковому «гаряче», чималий натовп людей стрімко рухається повз головну алею, розділяючись наприкінці в різних напрямках. Відвідувачі проходять повз могили класиків та лікарів, культурних діячів та політиків. На узбіччі височіють розкішні надгробні пам’ятники Заньковецькій, Сосюрі, Нарбуту.

Дещо осторонь, в глибині меншої частини Байкового, серед шільної маси поховань «загубився» надгробок Лесі Українки. Днями невідомі поцупили бронзові елементи декору монументу. Звісно, затримати їх поки не вдалося, але проблема не в цьому: без частини металевого вінка могила поетеси виглядає просто жахливо.

Загальна атмосфера на Байковому цвинтарі слабо нагадує траур: метушня, клопоти, жебраки, штучні квіти. Здавалося б, приходячи до померлих, не краще б було зупинитися та замислитися на тему швидкоплинності нашого життя? Втім, навкруги галас, акордеон та штучні квіти.

Нагадаємо, чи потрібен некрополь біля Верховної Ради?