Століття людини-епохи: яким був Микола Куриленко — воїн, літописець київської підземки та поет

15 листопада виповнюється 100 років від дня народження Миколи Трохимовича Куриленка. Про його бойовий шлях, 46 років у столичному метро та невтомну жагу до життя згадує голова Київської організації ветеранів Ракетних і космічних військ Олександр Наумов.
15 листопада виповнюється 100 років від дня народження Миколи Трохимовича Куриленка. Про його бойовий шлях, 46 років у столичному метро та невтомну жагу до життя згадує голова Київської організації ветеранів Ракетних і космічних військ Олександр Наумов.
Життєвий шлях Миколи Куриленка (1926–2022) — це готовий сценарій про ціле покоління, на долю якого випали найважчі випробування ХХ століття. Народившись у багатодітній родині на Київщині, уже в п’ятнадцять років під час німецької окупації він допомагав батькові-партизану: ходив у розвідку та облаштовував таємні схрони.
У грудні 1943-го пішов на фронт, пройшов війну кулеметником і артилерійським розвідником, за що отримав низку бойових нагород, серед яких ордени Слави та «За мужність». А після перемоги ще кілька років служив на флоті, перш ніж повернутися до мирного життя в Києві.


У столиці Микола Трохимович знайшов справу свого життя — у 1960 році він прийшов у щойно відкритий Київський метрополітен і пропрацював там аж до 2006-го. Та навіть на схилі літ не зміг сидіти склавши руки: у 1999 році разом з однодумцями він створив і очолив Музей історії Київського метрополітену.
Завдяки його копіткій праці збереглися унікальні документи, фотографії та спогади першопрохідців столичної підземки, а сам він отримав почесне звання працівника метрополітену та написав про рідне підприємство дві книги.

Він був людиною неймовірної енергії, для якої вік ніколи не ставав перешкодою для нових звершень. Микола Куриленко все життя писав вірші про війну, дружбу та цінність людського життя, заснував літературну студію «Ветерани — поети Дарниці» і співав у народному хорі. Коли ж настав час готувати до друку велику поетичну збірку «Струмочки долі», він у поважному віці самотужки опанував комп’ютер.
До останніх років Микола Трохимович зустрічався зі школярами та молоддю, ділячись живою, не книжною правдою про минуле.

Для Київської організації ветеранів Ракетних і космічних військ Микола Трохимович став справжнім другом та моральним орієнтиром, попри те, що сам у ракетних військах не служив. Незважаючи на погоду чи стан здоров’я, він був поруч у кожній пам’ятній поїздці — чи то до трагічної Корюківки й Букринського плацдарму, чи до музеїв космонавтики в Житомирі та Побузькому.
Висаджені його руками дубові й вишневі алеї пам’яті та теплі розмови з побратимами назавжди закарбувалися в серцях тих, хто мав честь іти з ним поруч.


Микола Куриленко пішов із життя у травні 2022 року, встигнувши напередодні востаннє відвідати рідне село Пищики, вклонитися батьківській хаті та могилам рідних.
«До його століття ми згадуємо не просто ветерана, музейника чи поета, а людину світлої душі, яка своїм прикладом навчила нас головного: пам’ять жива доти, доки ми залишаємося небайдужими», — наголосив Олександр Наумов.
Сьогодні, 17 листопада у столиці відбудеться захід, присвячений пам’яті людини, чиє життя, творчість і громадська діяльність заслуговують на вдячність і повагу наступних поколінь.
У матеріалі використані текст і фото сайту Київської організації ветеранів Ракетних і космічних військ.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»