Між давніми мурами й затишними кав’ярнями: листопадовий настрій біля Золотих воріт. ФОТО
Навіть у похмурі листопадові дні квартал Золотих воріт зберігає свій неповторний столичний шарм: показуємо у фоторепортажі, як історична архітектура, вуличне мистецтво та камерні заклади створюють осінній настрій старого Києва.
У листопаді Золотоворітський сквер набуває камерного, майже графічного шарму. Дерева вже майже скинули листя, оголивши витончене плетиво гілок, крізь яке чіткіше проступають обриси старого міста.
Знаменитий чавунний фонтан Термена вже законсервований на зиму й мовчки чекає весни, а крізь ковані арки пергол відкривається суворий та величний вид на павільйон Золотих воріт. На тлі світлого, затягнутого хмарами неба дерев’яна конструкція реконструйованої брами та баня церкви виглядають монументально й спокійно.
Втім, навіть у такому стриманому пейзажі київський сквер зберігає свої теплі секрети: на стовбурі одного зі старих дерев все так само пильнує за перехожими культовий кіт з одноразових виделок — маленька іронічна деталь, яка незмінно додає настрою.
«Вечірній Київ» прогулявся тихими й водночас живими вулицями Золотоворітського кварталу, щоб зафіксувати особливу атмосферу пізньої осені, коли графіка оголених гілок підкреслює велич старовинної архітектури, а прохолоду листопада зігрівають затишні вуличні деталі.
Не менш виразно пізня осінь відчувається і на сусідньому Ярославовому Валу. Ця вулиця-музей просто неба в листопаді нагадує декорації до старого європейського кіно: напівпрозорі крони дерев уже не затуляють витончену ліпнину, еркери та ковані балкони старовинних прибуткових будинків, а готичні шпилі Будинку барона чи модернові лінії садиби Родзянка проступають особливо чітко на тлі низького осіннього неба.
Попри жвавий рух машин і перехожих у теплих пальтах, тут зберігається особлива шляхетна тиша, підкреслена останнім золотим листям на бруківці.
Варто вийти з парку на перехрестя Володимирської та Прорізної, як спокій скверу змінюється динамікою центру. Тут головним візуальним акцентом стає легендарний прибутковий будинок Сироткіна. У похмуру погоду його насичений теракотово-жовтий фасад із бароковою ліпниною та високою башточкою працює як справжній сонячний промінь, компенсуючи брак осіннього тепла.
А за кілька кроків звідси пізня осінь набуває зовсім іншого звучання — камерного та по-домашньому привітного. Біля входу до простору й кав’ярні «Трішки більше» на вулиці Володимирській вуличний декор створює справжній острівець тепла: стріт-арт із дівчинкою на драбині, каскад стрічок у відтінках бурштину й теракоти над входом та горщики з хризантемами на сходах нагадують, що місто вміє бути затишним у будь-яку погоду. Саме в такі листопадові дні найкраще ховатися від вітру за вітринами локальних закладів із гарячою кавою.
Золотоворітський квартал у листопаді — це дивовижний баланс між величною історією, архітектурою старого Києва, сучасним стріт-артом і неквапливими міськими ритуалами, які зігрівають на порозі зими.
До теми: Київська осінь у деталях: фоторепортаж з ботсаду Фоміна.
Тетяна АСАДЧЕВА, Віталіна ПОДТЬОЛОК «Вечірній Київ»