«Ювелірних справ майстри»: як у листопаді 1987 року «Вечірній Київ» розповідав про творців коштовностей
Створення прикрас у Києві має давню міську традицію, і сьогодні цікаво згадати, як вони створювалися ще декілька десятиліть тому.
В одному з номерів за листопад 1987 року газета «Вечірній Київ» опублікувала цікаву публікацію, присвячений майстрам виробничого об’єднання «Ювелірпром».
Варто зазначити, що вироби київських ювелірів — ажурні сережки, витончені підвіски, браслети, медальйони та обручки — на той час були відомі далеко за межами республіки. Виробниче об’єднання відзначалося неповторністю художнього виконання, а його продукція з успіхом репрезентувала столицю на міжнародних виставках.
Головною цінністю підприємства залишалися його майстри. Серед тих, хто стояв біля джерел вітчизняного ювелірного мистецтва, видання окремо відзначало Степана Дем’яновича Мотозюка. На той момент він присвятив рідній справі 33 роки, трудячись на совість та щедро передаючи секрети фаху молодій зміні. За свою віддану працю Степан Дем’янович був нагороджений орденом Трудової Слави III ступеня та почесним званням «Майстер — золоті руки».
Основою роботи на підприємстві був бригадний метод: робітничі колективи змагалися між собою за якість та раціональне використання ресурсів. Однією з найуспішніших була бригада, очолювана П. Б. Хоменком. За підсумками змагань колектив об’єднання було відзначено Почесною Грамотою.
Об’єктив фотокореспондента Григорія Кубланова зберіг для історії обличчя передових робітників «Ювелірпрому»: бригадира П. Б. Хоменка, ювелірів М. Т. Гамулу, П. К. Гамулу, Ю. В. Трембовецького, майстра С. Д. Мотозюка, а також Тетяну Донченко, яка демонструвала нові зразки прикрас.
Цей архівний фоторепортаж «Вечірнього Києва» закарбував важливу сторінку з життя столичної промисловості та ремісничої традиції 1980-х років, продемонструвавши високий рівень майстерності київських ювелірів.
До теми: «Київський сувенір-1989»: як столиця захоплювалася міжнародним бальним турніром.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»