«Делікатний режим»: у столиці Дикий театр презентує виставу про інтимний досвід українців

Дикий театр при підготовці вистави вже не вперше використовує особистий досвід людей. Так, «Худну з понеділка», що присвячена обмеженням та дискредитацією, з якими стикаються повні жінки, побудована на основі 211 історій, які також збирали під час створення проєкту.

Цього разу у театрі звернулися до теми інтимних стосунків. 77 історій про секс впорядкувала драматургиня Наталя Сиваненко (Тала Березова). А ставить виставу молодий режисер Юра Катинський.

«Сьогодні секс уже не є настільки табуйованою темою, як раніше. Ми багато про нього говоримо, чуємо, читаємо, бачимо. Але мене цікавить інше: наскільки чесними ми залишаємося в цих розмовах, — поділився з «Вечірнім Києвом» Юра Катинський. — Чи справді секс для нас — це таїнство близькості, спосіб пізнання іншого, чи, можливо, інструмент самоствердження, маркетинговий продукт, спосіб заповнити внутрішню порожнечу та втекти від реальності?

Мені захотілося дослідити цю тему не через готові теорії чи власні припущення, а через живий людський досвід. Саме тому ми із Талою вдалися до специфічної взаємодії з майбутньою аудиторією — збору анонімних анкет. Було важливо почути не те, що люди звикли говорити про секс, а те, як вони насправді думають, фантазують, мовчать і, можливо, навіть бояться собі зізнатися».

За цією темою ховається цілий всесвіт людських потреб, страхів, фантазій, комплексів і способів шукати близькість

Згідно з сюжетом, одного вечора звичайна пральня перетворюється на місце, де чужа білизна розповідає більше, ніж її власники. Тут зізнаються у найпотаємніших фантазіях, закохуються, шукають себе, бояться власних бажань і відчайдушно намагаються бути «нормальними».

Назва «Делікатний режим» обігрує і пральню («делікатний режим» у пральній машині для тонких матеріалів), і саму «делікатну» інтимну тему.

«Я навіть не міг передбачити, наскільки інтимними будуть зізнання людей і наскільки відверто вони говоритимуть про своє сексуальне життя. Мабуть, саме тому міська пральня стала таким влучним простором вистави, — пояснив Юра Катинський. — Це місце, де людина приходить із чимось особистим, залишає це на певний час без нагляду й довіряє незнайомому середовищу. Мені цікава ця межа, коли дуже приватне раптом стає спільним, а чужа історія несподівано відгукується як власна.

У процесі роботи я й сам не раз ловив себе на думці, що переосмислюю певні речі, відкриваю для себе прояви сексуальності, з якими раніше майже не стикався. Виявилося, що за однією, здавалося б, зрозумілою темою ховається цілий всесвіт людських потреб, страхів, фантазій, комплексів і способів шукати близькість.

Ще одна цікава річ — постійне перетікання комічного в драматичне і навпаки. Те, що спочатку здається смішним, за мить може виявитися болісним і дуже вразливим. І навпаки — навіть у найбільш драматичних історіях іноді знаходиться місце для абсурду та гумору. Мабуть, це одна з найцікавіших властивостей людської природи: ми рідко буваємо однозначними».

Для вибору акторів важив особистий життєвий бекграунд, спостереження та ставлення до життя

Шукаючи майбутніх виконавців для вистави, проводили доволі прискіпливий і багатоетапний кастинг. Спочатку актори записували відеопроби, потім приходили наживо, де грали на музичних інструментах і співали.

«У підборі акторів для мене важливо спиратися не лише на професійні навички кандидатів, а й на їхній особистий життєвий бекграунд, спостереження та ставлення до життя загалом, — розповів Юра Катинський. — Тому з кожним учасником кастингу ми мали дуже відверті розмови на делікатні теми. Цей етап, мабуть, тривав найдовше й інколи нагадував сеанс у психотерапевта, де вже було незрозуміло, хто психотерапевт, а хто пацієнт.

Важливо було не просто знайти акторів, які влучно втілять своїх персонажів. Усі вони ще й мали органічно поєднатися між собою, стати командою зі спільним вайбом. Кастинг став міксом логіки, технічних умов і режисерської інтуїції.
У результаті я дуже задоволений поточним складом».

У виставі 13 персонажів, яких виконують лише 7 акторів.

У двох складах задіяні: Маргарита Гура, Христина Ігнат, Софія Бровко, Ксенія Данилова, Павло Логвін, Катерина Алексєєва, Дмитро Лях, Мірошниченко Руслан, Михайло Дзюба, Арсеній Маланушенко.

«Це не вимушене рішення, а свідомий режисерський прийом. Оскільки в основу вистави лягли реальні анкети реальних людей, мені хотілося зберегти цю особливість і на сцені, — зауважив Юра Катинський. — Адже, попри те, що кожна з цих історій дуже особиста й індивідуальна, водночас вона може бути абсолютно узагальненою. Її носієм міг би стати будь-хто, а в ній самій можуть упізнати себе зовсім різні люди. Тому ми свідомо не закріплювали конкретну історію за конкретним персонажем, а персонажа — за конкретним актором.

Упродовж вистави актори змінюють ролі, перевтілюються, приміряють на себе різні образи. Мені здається важливим, щоб глядач сприймав ці історії не як досвід окремих, відокремлених одне від одного людей, а як щось значно ширше — досвід, у якому особисте поступово стає спільним».

Творча команда проєкту: текст Тали Березової, режисер Юра Катинський, художник Юрій Ларіонов, костюми: Ірина Антоненко, композитор Арсеній Маланушенко, світло і проекція: Руслан Березовий, світло: Сашко Безверхий, звук: Анастасія Бєліцька-Яковлєва, хореографка Марія Філіппова, помічниця режисера Діана Бубнова, технічний директор Данило Нечаєв, продюсерка Ярослава Кравченко, партнерка проєкту Каріне Мнацаканян.

Вистава «Делікатний режим»

Коли: 19 та 20 листопада о 18:30
Де: Сцена 6 (вул. Васильківська, 1 Довженко-центр, 6й поверх м. Голосіївська)
Вартість квитків: 400 — 2000 грн.

Читайте також:

• «Спільна сцена: у столиці представили роботи знакових сценографів. В експозиції показують рідкісні фото з музейної колекції та десятки оригінальних творів художників театру різних періодів ХХ століття: від сміливих пошуків доби авангарду, наступних років цензури й тотального соцреалізму, до нової хвилі українського національного пробудження наприкінці 80-х — початку 90-х.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»