Українська Гельсінська група: 50 років боротьби за права людини та свободу України

9 листопада 1976 року письменник і правозахисник Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської групи (УГГ) — першої в Радянському Союзі легальної організації, яка відкрито виступила на захист прав людини та контролювала виконання Гельсінських угод.

Цікаво, що про створення УГГ оголосили в Москві на пресконференції для закордонних журналістів, бо в Києві міжнародні медіа не мали акредитації. Головною метою спілки стало інформування світової спільноти про порушення прав людини та національних прав українців у СРСР.

До числа засновників організації увійшли відомі дисиденти та громадські діячі: Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Олекса Тихий, Мирослав Маринович, Іван Кандиба, Ніна Строката-Караванська, Микола Матусевич, Олесь Бердник та інші.

У своїй декларації члени групи наголошували, що прагнуть ознайомлювати уряди країн-учасниць Гельсінського процесу та світову громадськість із фактами порушення Загальної декларації прав людини на території України.

Діяльність Української Гельсінської групи викликала жорстку реакцію радянської влади. Уже наприкінці 1976 року розпочалися обшуки й арешти її учасників. Упродовж наступних років більшість членів організації були засуджені до тривалих строків ув’язнення та заслання. Загальний термін ув’язнення членів УГГ — 550 років, із них 170 — за участь в організації.

Попри репресії, до групи приєднувалися нові люди, а її керівництво після арештів засновників по черзі перебирали Олесь Бердник, Оксана Мешко та Василь Стус.

До кінця 1980 року УГГ оприлюднила десятки меморандумів, декларацій та звернень, присвячених захисту прав людини, національній самобутності українців і демократичним свободам.

Діяльність членів УГГ стала одним із чинників розвалу СРСР.

З нагоди річниці створення Української Гельсінської групи Український інститут національної пам’яті закликає вшанувати її учасників та покласти квіти до місць їхнього поховання.

У Києві чимало діячів УГГ спочивають на Байковому цвинтарі, зокрема Микола Руденко, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Олекса Тихий, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Надія Світлична та Юрій Литвин. Також місцями пам’яті є Софійська площа, де похований патріарх Володимир (Василь Романюк), і Берковецьке кладовище, де спочиває Василь Барладяну. Їхній внесок у боротьбу за права людини та незалежність України залишається важливою частиною національної історії.

Матеріал підготовлено за інформацією Українського інституту національної пам’яті.

Читайте також:

«У пошуках героїв»: УІНП розповів про масштабну експедицію місцями пам’яті українців у Європі

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»