На околиці Києва збереглося унікальне болото, де живуть бобри та ростуть рідкісні рослини. ФОТО

У Національному природному парку «Голосіївський» показали осінні світлини Романівського болота — заповідного масиву на околиці Києва, який зберігає рідкісні рослини, накопичує вологу та підтримує життя навколишніх лісів.

Романівське болото розташоване в межах Святошинського району столиці у гирлі річки Любка — правої притоки Ірпеня. Разом із річкою Ірпінь воно відіграло важливу роль у стримуванні російської навали на Київ.

Болото оголосили ботанічною пам’яткою природи загальнодержавного значення площею 30 гектарів. Це один із природних куточків парку, де можна побачити, наскільки важливими для довкілля є навіть невеликі болотні території. Велику роль у збереженні цього місця відіграла українська болотознавиця Тетяна Андрієнко.

Дім для рідкісної берези

Особлива цінність Романівського болота — його рослинний світ. Тут зростає береза низька — рідкісний вид, занесений до Червоної книги України. Це так званий гляціальний релікт, який зберігся з давніх природних епох. На Романівському болоті він перебуває на південній межі свого природного ареалу.

Колись береза низька була тут досить поширеною, однак нині науковці знаходять лише поодинокі екземпляри. Змінилися й умови для інших рідкісних болотних рослин: деякі види, які раніше росли на цій території, тепер не вдається підтвердити.

Болото, яке змінюється

Романівське болото має складну історію. Осушення заплави Ірпеня свого часу вплинуло на його водний режим: центральна частина стала сухішою, а найбільш обводненими залишалися краї.

У центрі почала формуватися мезотрофна ділянка — болото з проміжним рівнем мінерального живлення. Тут з’явилися сфагнові мохи та журавлина болотна, а також зростали рідкісні види осок.

Згодом ситуація змінилася. Нині науковці спостерігають евтрофікацію — збільшення мінерального живлення, через яке болото повернулося до евтрофної стадії. У рослинному покриві стали переважати високі трави, зокрема очерет, хвощ річковий та папороть болотна. Місцями ростуть верби, а серед дерев — вільха чорна та береза пухнаста.

Ці зміни особливо важливі для дослідників, адже на Романівському болоті можна спостерігати, як водний режим впливає на розвиток цілої екосистеми.

Природний резервуар води

Болото має торф’яний поклад, який сягає кількох метрів завглибшки. Торф накопичує та утримує вологу, допомагаючи підтримувати водність не лише самого болота, а й прилеглих лісових масивів.

Разом із річками Любка та Ірпінь воно утворює єдиний гідрологічний комплекс. Ця природна система має значення для водного балансу території. А під час оборони Києва Романівське болото разом із річкою Ірпінь відіграло важливу роль у стримуванні російської навали.

У болоті оселилися бобри

Є тут і свої природні будівельники. Романівське болото уподобали бобри, які звели загату в гирлі Любки. Через це утворилася невелика водойма.

Як змінюватиметься болотна екосистема надалі, покажуть моніторингові дослідження. А поки Романівське болото залишається цінним природним осередком, де зберігаються рідкісні види, накопичується вода та триває життя, яке не завжди помітне з першого погляду.

Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»