26-річний військовий та поет Олексій Дегтярьов загинув на фронті
Олексій Дегтярьов на позивний «Льова». він боронив Україну з перших днів повномасштабного російського вторгнення.
20 жовтня перестало битися молоде серце Дегтярьова Олексія Дмитровича, йому було лише 26 років…
Олексій народився 3 вересня 2000 року в селі Селище. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, де здобув професію оператора з обробки інформації та програмного забезпечення. Згодом продовжив навчання у Вінницькому аграрному університеті.
Про це повідомили у Гніванській міськраді.
«25 лютого 2022 року, лише через два місяці після завершення строкової військової служби, Олексій знову став до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю. Побратими знали його за позивним „Льова“», — пишуть земляки.
За час військової служби Олексій пройшов через найгарячіші точки війни — Миколаївщину, Херсонщину та Донеччину.
«Свій бойовий шлях розпочав у піхоті, згодом став оператором безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Останнім часом обіймав посаду командира кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону. Займався підготовкою військовослужбовців, передаючи власний бойовий досвід іншим захисникам України», — розповіли про великий досвід військового, який був зовсім молодим.
Олексій мріяв про власний дім, люблячу родину та дітей. А ще він понад усе хотів, щоб його молодшому братові ніколи не довелося брати до рук зброю та переживати те, що випало на його долю.
«Хлопець був підтримкою та натхненням для рідних, друзів і побратимів. Любив проводити час на природі, готувати смачні страви, писати вірші та прозу, а тихими вечорами — слухати музику в навушниках. У нього був власний світ, свої думки, переживання та мрії, якими він ділився через творчість», — розповіли про Захисника.
Останній вірш Олексія Дегтярьова:
«Війна все ще чекає нашої крові
В окопах посеред ночі
Я би віддав себе Одіну повністю,
Але поки триматися мушу
Поки сонце над нами палає,
120 вуха лоскоче
Пам’ятай, боротьба ще триває
Тримай, бляха, стрій, поки серце робоче
В темряві дотик холодної ночі
Таємний лист, закривавлений почерк
Перед очима твої ніжнії очі
За барикадами — майбутнє пророче»
20 жовтня під час несення військової служби життя Олексія обірвалося. У нього залишилися батько, мати, дві старші сестри, молодший брат, рідні та близькі, для яких ця втрата стала невимовним болем.
Читайте також:
- «Президент присвоїв звання Героя України Костянтину Власенку, який 491 добу виконував бойові завдання на позиції».
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»