У Києві відбувся допрем’єрний показ стрічки «Рятівний полон» виробництва телеканала КИЇВ24
Творці документального фільму показали реалії життя російських полонених в Україні.
У 2022 році в Україні діяв один спеціальний табір для російських військовополонених, а зараз, у 2026 році, їх п’ять, бо обмінний фонд полонених за ці роки збільшився в рази. Фільм знімали в одному з цих таборів на заході України. Знімальна група провела там один день, щоб показати, як живуть і яке забезпечення отримують російські полонені в Україні.
Про це автори розповіли під час допрем’єрного показу стрічки у Київінформ пресцентрі.
Керівниця телеканалу КИЇВ24 Наталія Лященко пояснила, що команда прагнула показати зусилля держави та суспільства для повернення українських полонених.
«Нам було важливо показати, що ми як держава, як українське суспільство робимо для того, щоб кожен наш військовополонений і військовополонена повернулися додому, повернулися в Україну. Навіть створюючи людські умови людям, які чинять нелюдські дії на нашій землі», — сказала вона.
За словами Наталії Лященко, фільм розрахований на широку аудиторію, зокрема й за межами України.
«Якщо говорити телевізійними форматами, це 4+, тобто для дуже широкої аудиторії. Там навіть немає сцен бойової роботи, крім перших кадрів. Ми дуже хочемо перекласти цей проєкт усіма доступними нам мовами, щоб просувати цей контент за кордон. Бо саме ставлення до військовополонених — це і є показник нашої цивілізації, і це наша відмінність від ворога», — наголосила керівниця каналу.
Директорка Департаменту суспільних комунікацій КМДА, депутатка Київради (фракція «УДАР») Олеся Зубрицька звернула увагу на родини, які чекають на повернення рідних із полону.
«За кожним українцем, який перебуває в полоні, стоїть цілий світ. Мама, яка щодня чекає на дзвінок від сина. Дружина, яка засинає з думкою про чоловіка і мріє знову обійняти його. Діти, які хочуть почути знайомий голос тата й просто сказати йому, як сильно вони сумують. Є родини, для яких очікування стало частиною кожного дня, кожної молитви, кожної надії. І ми не маємо права забувати про них. У фільмі „Рятівний полон“ є складний, болючий для кожного українця парадокс: ми зберігаємо життя ворогам, щоб мати можливість повернути своїх. І в цьому — наша сила. Попри жорстокість ворога, ми залишаємося людьми, дотримуємося принципів гуманності та боремося за кожного й кожну з наших».
Продюсерка проєкту Альона Яструбенко зауважила, що герої фільму, російські полонені, навіть не змінили своїх поглядів.
«Ні, нічого вони не зрозуміли. Вони відкрито говорять про те, що повернуться на війну. Вони вже не ховаються і не кажуть, що потрапили туди випадково. Вони говорять, що прийшли заробляти гроші», — розповіла вона.
Водночас, за її словами, саме ці люди є обмінним фондом, тобто шансом повернути всіх українців додому.
Альона Яструбенко також нагадала, що команда вже знімала фільм у цій колонії у 2022 році. Цього разу творців здивувала велика кількість іноземців серед полонених.
«Я дуже сподіваюся, що завдяки тому, що в українських тюрмах перебувають полонені й інших країн, ми зможемо привернути увагу іноземної спільноти до того, що насправді відбувається в Україні», — зазначила продюсерка.
Заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов також наголосив на важливості фільму для різної аудиторії.
«Суспільству треба нагадувати про те, що проблема полонених є, вона велика, і її треба тримати у фокусі уваги і влади, і суспільства. Це потрібно і міжнародним партнерам, тому що багато хто у світі може думати: є Женевські конвенції, все добре. Виявляється, ні, не добре», — сказав він.
За словами Андрія Юсова, до українських таборів допускають Червоний Хрест, полонених годують, забезпечують теплом і медичною допомогою, тоді як у росії українські полонені зазнають тортур.
За даними Координаційного штабу, утримання одного російського військовополоненого обходиться державі в 10 тисяч гривень на місяць.
Андрій Юсов вважає, що такі стрічки варто показувати й суспільству держави-агресорки. Він нагадав, що завдяки програмам Координаційного штабу, зокрема «Хочу жить», російські військові мають змогу скласти зброю та перебувати під захистом Женевських конвенцій.
«Фільми, книги, розповіді, інтерв’ю — про це все потрібно говорити і кричати на весь світ. Росія продовжує хижацький рекрутинг переважно в країнах третього світу, країнах, що розвиваються, країнах пострадянського табору. І останнім часом найманців, зокрема в українському полоні, стало більше», — підкреслив він.
Наприкінці заходу у Київінформ пресцентрі Олеся Зубрицька звернулася до українців, які перебувають у неволі.
«Я хочу, щоб кожен український Захисник, кожна Захисниця і кожна цивільна людина, які зараз перебувають у неволі, знали: про них пам’ятають. На них чекають. Їхні історії не забуті, а повернення додому — це спільний біль і спільна надія всієї країни. Ми хочемо, щоб кожна родина дочекалася свого найважливішого дня — дня повернення рідної людини додому».
Прем’єра документального фільму «Рятівний полон» відбулась в етері телеканалу Київ24 20 жовтня о 22.00.
Фільм також подивитись на Youtube:
Пресцентр Київінформ