Як Київ рятує пам’ятки після обстрілів та коли відбудують садибу Зеленських: Марина Соловйова розповіла про захист спадщини столиці

Київ із тисячолітньою історією продовжує зазнавати руйнувань унаслідок російських обстрілів. За даними Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, станом на жовтень 2026 року в столиці пошкоджено понад 320 об’єктів культурної спадщини, 30 з них постраждали повторно. Фахівці виїжджають на місця атак, документують руйнування й визначають заходи для збереження пам’яток, навіть під час тривог і перебоїв зі світлом.

Робота не припиняється: у місті вже налічується 3 981 об’єкт спадщини і перелік продовжує поповнюватися під час війни. Тривають реставрації на вулиці Сковороди, 9-Б та Андріївському узвозі, 31/5, а власники садиби Зеленських на вулиці Кониського, 22 отримали дозвіл на реставрацію й наступного тижня планують розпочати відновлення. Також обговорюють проєкт «Андріївський: Перезавантаження».

Водночас галузь стикається з нестачею фахівців, недосконалим законодавством, складнощами у взаємодії з власниками будівель і затримками платежів Казначейства, які відтягують терміни реставрації.

Як сьогодні працює система охорони культурної спадщини столиці, що вдається зробити навіть в умовах повномасштабної війни та яку роль у збереженні історичного обличчя Києва відіграє профільний департамент КМДА — про це «Вечірній Київ» детально поговорив із директоркою Департаменту охорони культурної спадщини Мариною Соловйовою.

6 ІНСПЕКТОРІВ НА 4 ТИСЯЧІ ПАМ’ЯТОК: ЯК ФІКСУЮТЬ РУЙНУВАННЯ

— Марино Михайлівно, поясніть, будь ласка, як Департамент охорони культурної спадщини працює у реаліях сьогодення та постійних атак ворога на столицю? Хто виїжджає на місце, як фіксуються пошкодження і з якими викликами сьогодні стикаються ваші фахівці?

— Після російських обстрілів наше першочергове завдання — оперативно зафіксувати пошкодження об’єктів культурної спадщини та визначити, що необхідно зробити для їхнього збереження.

На місце виїжджають фахівці Департаменту, які проводять візуальне обстеження, фотографують пошкодження, документують їхній характер і масштаб та складають відповідні акти. Якщо візуального огляду недостатньо, залучаємо профільних спеціалістів для додаткового технічного обстеження.

На підставі зібраних матеріалів визначаємо першочергові заходи, щоб не допустити подальшого руйнування пам’ятки. Це можуть бути протиаварійні чи консерваційні роботи. Нагадаю, що для повноцінного відновлення необхідно оцінити технічний стан об’єкта, визначити обсяг робіт і підготувати науково-проєктну документацію відповідно до вимог пам’яткоохоронного законодавства.

Водночас ми не припиняємо виконувати й основні завдання Департаменту — контроль за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини столиці. Інспектори не лише обстежують пошкоджені пам’ятки, а й постійно фіксують ознаки несанкціонованих робіт, збирають відповідні матеріали, складають акти та видають приписи в межах своїх повноважень. За кожним таким документом стоїть фахова робота, від якої залежить подальше реагування на порушення.

Департамент бере активну участь у роботі спеціальної Комісії з обстеження об’єктів культурної спадщини у місті Києві, пошкоджених внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації. До складу цієї комісії входять висококваліфіковані фахівці різних напрямів — архітектори-реставратори, історики архітектури, мистецтвознавці, інженери та юристи.

Але таких спеціалістів небагато. Наприклад, в інспекції нашого Департаменту працює лише 6 осіб, а в Києві налічується 3 981 об’єкт культурної спадщини, і цей перелік постійно поповнюється щойно виявленими об’єктами.

Тому навантаження на команду справді велике. Після кожного обстрілу з’являються нові об’єкти, які потрібно обстежити та взяти в роботу. Водночас необхідно продовжувати контроль за станом пам’яток та реагувати на порушення.

Є й інші складнощі: не до всіх об’єктів можна безперешкодно потрапити. Іноді власники відмовляють у доступі або виникають конфліктні ситуації. Якщо це перешкоджає роботі чи створює загрозу для працівників, то у таких випадках також залучаємо Національну поліцію в межах її повноважень.

Тому швидкість реагування не можна вимірювати лише кількістю виїздів. Наше завдання — не просто оглянути будівлю та зробити фотографії. Потрібно належно зафіксувати пошкодження чи порушення, оформити документи, за потреби видати припис і визначити подальші дії відповідно до законодавства. Це потребує часу та професійної уваги, адже від якості цієї роботи залежить ефективність подальшого захисту культурної спадщини.

РЕКОНСТРУКЦІЯ АНДРІЇВСЬКОГО: БЕЗ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ І ВИРУБКИ ДЕРЕВ

– Марино Михайлівно, сьогодні суспільство цілком справедливо вимагає спрямовувати максимум ресурсів на оборону, енергетичну стійкість, відновлення пошкодженого житла. Чи на цьому тлі фінансування культурної спадщини викликає дискусії?

Оборона, безпека громадян та забезпечення життєдіяльності міста сьогодні є безумовними та абсолютними пріоритетами. Водночас ми не протиставляємо ці завдання збереженню культурної спадщини, адже йдеться про системну роботу на випередження та відповідальне управління ресурсами.

Важливо чітко розрізняти повноцінну реставрацію та невідкладні протиаварійні заходи. Якщо пошкоджену споруду вчасно не законсервувати, вона неминуче продовжить руйнуватися під впливом погодних факторів, і її подальше відновлення коштуватиме в рази дорожче. Ми зобов’язані захищати те, що вціліло.

Це стосується і комплексного підходу до управління історичними просторами столиці.

Окремої уваги заслуговує ініціатива «Андріївський: Перезавантаження», яка наразі реалізується Департаментом охорони культурної спадщини спільно з ДІАЗ «Стародавній Київ». На жаль, навколо цього проєкту поширюються маніпулятивні трактування, які не відповідають дійсності.

По-перше, наголошую: цей проєкт реалізується виключно за позабюджетні кошти меценатів, тому жодного фінансового навантаження на міський бюджет він не створює.

По-друге, якщо об’єктивно оцінити ситуацію, сьогодні ця локація є захаращеною та фактично не використовується за призначенням. Серце історичного центру Києва має виглядати охайно, сучасно та функціонально. Мета ініціативи — наповнити цей простір змістом, створити умови для проведення культурних заходів, виставок чи концертів просто неба, що підвищить туристичну привабливість Андріївського узвозу, не порушуючи при цьому екологічного балансу та зеленої зони.

Окремо хочу підкреслити готовність Департаменту до відкритого діалогу з громадою. З метою залучення громадськості та фахівців уже було проведено офіційні громадські обговорення, на яких презентували концепцію та обговорювали деталі. Ми відкриті до конструктивної взаємодії та пропозицій, адже наша спільна мета — дбати про історичний Київ так, щоб він залишався живим, доглянутим і безпечним для мешканців.

Важливо, що під час реалізації проєкту ми зберігаємо озеленення та дерева. Йдеться про сучасний підхід до розвитку міського простору, який поєднує повагу до історичного середовища, збереження природи та створення умов для культурного життя. Саме за таким принципом розвивають історичні квартали в багатьох європейських містах: зберігають їхню унікальність і водночас роблять комфортними та цікавими для людей.

Йдеться про пошук рішення, яке дасть змогу використовувати простір для культурних і громадських потреб, зберігаючи його природне оточення. Ми бачимо цю локацію передусім як відкритий простір для киян і гостей міста — місце, де можна проводити крафтові ярмарки, невеликі концерти просто неба, культурні заходи та інші події, які оживлять Андріївський узвіз та повернуть цьому місцю туристичну цінність.

Це можливість наповнити територію змістом і створити умови для культурного життя, а не залишати її простором, який не використовується на повну міру свого потенціалу. Я переконана, що історичний простір має бути живим і цікавим для людей.

ЗАТРИМКИ КАЗНАЧЕЙСТВА ТА РЕСТАВРАЦІЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

— Останнім часом у медійному просторі, в коментарях державних службовців та навіть на рівні Верховної Ради дедалі частіше порушують ще одну проблему — затримки проведення платежів Державною казначейською службою. Наскільки гостро це питання стоїть у сфері охорони культурної спадщини?

— Це питання справді актуальне і стосується загальної системи державних фінансів у період війни. Затримки з проведенням платежів Державною казначейською службою є об’єктивною реальністю, з якою зіштовхуються розпорядники бюджетних коштів по всій країні. Зокрема, це пов’язано із синергією багатьох чинників — першочерговим спрямуванням коштів на потреби оборони, а також технічними складнощами й збоями в системі, зумовленими пошкодженнями об’єктів критичної та цифрової інфраструктури, включаючи дата-центри.

Безумовно, це створює певні складнощі також і у нашому секторі. Департамент наразі веде масштабні реставраційні роботи на декількох важливих об’єктах у власності київської громади, зокрема продовжуються реставраційні роботи на вул. Сковороди, 9б та Андріївському узвозі, 31/5. Затримки в розрахунках із підрядними організаціями ускладнюють дотримання графіків виконання робіт та закупівлю матеріалів.

Проте ми перебуваємо в постійній комунікації з Казначейством та виконавцями. Підрядники розуміють загальну ситуацію в країні, тож завдяки спільній відповідальності ми знаходимо рішення, аби не допустити консервації чи зупинки критично важливих робіт на об’єктах. Ми послідовно продовжуємо роботу, щоб попри всі труднощі зберегти архітектурну спадщину Києва та повернути місту його історичні перлини.

ЗАСТАРІЛЕ ЗАКОНОДАВСТВО ГРАЄ НА РУКУ НЕДОБРОСОВІСНИМ ЗАБУДОВНИКАМ

— Ми багато говоримо про те, як російські обстріли прицільно нищать історичний Київ. Але чи правильно я розумію, що існують і внутрішні загрози, які не менш складно подолати? Зокрема, недосконале законодавство. З якими правовими перепонами ви найчастіше стикаєтеся у своїй роботі?

Окрім прямих руйнувань від ворожих ракет, ми щодня стикаємося з внутрішніми системними викликами, головний із яких — недосконалість чинного пам’яткоохоронного законодавства. На жаль, правова база суттєво застаріла й не відповідає сучасним реаліям та викликам.

Найбільша проблема — це дисбаланс між відповідальністю та потенційними прибутками недобросовісних забудовників. Штрафи за порушення пам’яткоохоронного законодавства залишаються мізерними. Для власника історичної будівлі часом простіше і вигідніше сплатити символічний штраф, ніж виконувати складні та дорогі вимоги щодо збереження пам’ятки чи проводити наукову реставрацію. Закон не дає дієвих швидких важелів примусу до дотримання охоронних зобов’язань.

Ситуація ускладнюється й формами власності. Частина об’єктів перебуває у приватній власності або спільній дольовій власності, де власники роками ігнорують свій стан або свідомо доводять будівлі до руйнації, розраховуючи на звільнення території під нове будівництво. Департамент може фіксувати порушення, видавати приписи, але механізми реагування на рівні держави вкрай обмежені.

У таких складних випадках ключовою стає співпраця з правоохоронними органами. Наприклад, ситуація навколо будівлі Лук’янівської поліцейської дільниці за адресою: вул. Січових Стрільців, 91, що є щойно виявленим об’єктом культурної спадщини. Під час візуального огляду об’єкта культурної спадщини уповноваженим представником Департаменту на території будівлі виявлено осіб, які виконували роботи будівельного характеру. На зауваження представника Департаменту щодо припинення проведення робіт особа, яка їх виконувала, роботи не зупинила.

У таких випадках Департамент ініціює звернення до прокуратури та поліції, але процес притягнення до відповідальності через судову систему триває місяцями чи навіть роками. Тому державі на законодавчому рівні вкрай необхідно посилити відповідальність за порушення у сфері охорони спадщини та дати містам реальні інструменти захисту.

Окрім цього, ми часто стикаємося із оскарженнями рішень щодо внесення об’єктів до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини від їхніх власників, громадських діячів, забудовників. Яскравим прикладом такого підходу є оскарження рішення, щодо об’єкта за адресою вул. Володимирська, 21/20 — розташований у безпосередній близькості до Софії Київської та в межах її буферної зони (об’єкт ЮНЕСКО).

Ця справа демонструє практику, коли власники нерухомості намагаються через суди позбутися «пам’яткоохоронного статусу» (яке обмежує можливість зносу, надбудови чи реконструкції об’єкта) за допомогою оскарження процедурних моментів включення до списку щойно виявлених об’єктів.

 — Навіть коли історична будівля має охоронний статус, це не завжди означає, що її вдається вчасно відреставрувати або захистити від руйнування. Зокрема, у Києві є об’єкти, стан яких роками викликає занепокоєння громадськості. Чому так відбувається і які інструменти має місто, щоб не допустити подальшої втрати історичних будівель?

— Охоронний статус — це важливий інструмент збереження культурної спадщини, оскільки він забезпечує правовий захист об’єкта, встановлює вимоги до його збереження та обмежує можливість проведення робіт, які можуть зашкодити його історичній і архітектурній цінності, але будівля ж не отримує автоматично фінансування на реставрацію.

Це лише один із необхідних кроків для її захисту. Тут важливо розрізняти три речі: надання будівлі охоронного статусу, забезпечення її належного утримання та безпосереднє відновлення. Це різні процеси, за які відповідають різні сторони й які потребують окремих рішень, ресурсів та часу.

Власник або балансоутримувач зобов’язаний утримувати об’єкт культурної спадщини в належному стані, не допускати його пошкодження чи руйнування та дотримуватися вимог законодавства. Водночас Департамент здійснює контроль у межах своїх повноважень, реагує на порушення, видає приписи щодо їх усунення, а в передбачених законодавством випадках застосовує фінансові санкції або ініціює притягнення винних до відповідальності.

Також Департамент контролює виконання виданих приписів і вживає подальших заходів реагування, якщо вимоги не виконуються. Якщо власник не виконує встановлених вимог, це не означає, що ситуація залишається поза увагою, однак примусити його діяти в межах закону іноді складно й потребує послідовної роботи.

За 2026 рік Департаментом було проведено 678 обстежень об’єктів культурної спадщини, складено 32 акти про вчинення правопорушення, видано 463 приписів, складено 28 постанов про накладення фінансових стягнень із недобросовісних власників на суму понад 1,6 млн грн.

Водночас адміністративні заходи не замінюють реставрацію. Припис може зобов’язати усунути порушення, а штраф — передбачати відповідальність за недотримання вимог, але жоден із цих інструментів сам по собі не відновить зруйновану покрівлю та не укріпить аварійні конструкції. Саме тому важливі не лише контроль і відповідальність власника чи балансоутримувача, а й реальні рішення щодо подальшої долі кожного об’єкта.

ЯК ЗАХИЩАЮТЬ ІСТОРИЧНУ ЗАБУДОВУ БЕЗ ОХОРОННОГО СТАТУСУ

— Марино Михайлівно, не всі історичні будівлі Києва мають офіційний охоронний статус. Що робить місто аби виявити та зберегти такі об’єкти?

— Дійсно важливо розуміти, що історична цінність будівлі не завжди означає, що вона вже має офіційний охоронний статус. У Києві є чимало будинків XIX–XX століть, які формують архітектурний образ вулиць і кварталів, зберігають пам’ять про історичні події та видатних людей, але досі не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України із тих чи інших причин.

Хочу наголосити, що охороняти потрібно не лише поодинокі пам’ятки з офіційним статусом, а й цілісність історичного середовища. Окремий об’єкт культурної спадщини втрачає сенс, якщо навколо нього знищити фонову забудову та звести висотки. Саме ця забудова формує унікальний шарм і масштаби Києва.

Виявлення таких об’єктів потребує системної роботи фахівців. Відповідність об’єктів критеріям культурної спадщини розглядають фахівці, зокрема на засіданнях Консультативної ради з питань охорони об’єктів культурної спадщини при Департаменті. За результатами ухвалюються подальші рішення щодо їхнього обліку та надання відповідного статусу.

Особливо важливим етапом є надання будівлі статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини. Це передбачений законодавством правовий статус для об’єкта, який має ознаки культурної цінності, але питання про його внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України ще не вирішене. Для цього об’єкт вносять до відповідного переліку, який веде орган охорони культурної спадщини. Від цього моменту він отримує правовий захист, передбачений законодавством для щойно виявлених об’єктів. Це надзвичайно важливо, адже дає змогу захистити будівлю в період, коли тривають її дослідження та оформлення охоронного статусу.

Станом на початок жовтня 2026 року в Києві налічується 1348 щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. З початку 2025 року Департаментом видано 111 наказів по внесенню в перелік щойно виявлених обʼєктів культурної спадщини. І це відбувається в умовах повномасштабної війни, коли збереження історичної спадщини потребує особливих зусиль. Попри всі виклики, робота з виявлення та захисту історичних будівель у столиці триває.

Нагадаю, що за ініціативи Київського міського голови Віталія Кличка було створено міжвідомчу робочу групу з розробки додаткових механізмів захисту об’єктів культурної спадщини. До її роботи долучилися представники міських структур, народні депутати та фахівці у сфері охорони культурної спадщини. Ми провели значну роботу з виявлення та дослідження історичних будівель столиці. Зокрема, опрацювали понад 1200 об’єктів з історико-архітектурного опорного плану Києва. Фахівці досліджували їх, здійснювали фотофіксацію та оцінювали історичну й архітектурну цінність.

За результатами цієї роботи було підготовлено Перелік значних історичних будівель, які не мають пам’яткоохоронного статусу, але є важливими для збереження історичного середовища міста.

Водночас ми розуміємо, що самої роботи на рівні міста недостатньо. Для системного захисту таких будівель необхідні зміни до памяткоохоронного законодавства. На цьому наголошували й члени міжвідомчої робочої групи, зокрема народні депутати України. Адже місто має отримати дієві правові інструменти, які дадуть змогу захищати історичні будівлі ще до того, як вони отримають офіційний статус пам’ятки.

Одним із важливих кроків у цьому напрямку є законопроєкт № 11 481 щодо збереження цінної історичної забудови в населених пунктах, однією з ініціаторок якого є членкиня нашої робочої групи — народна депутатка Ганна Бондар. 26 березня 2026 року Верховна Рада прийняла його за основу.

Документ пропонує закріпити окремі правові механізми охорони історичних будівель, які не обов’язково мають статус пам’ятки або щойно виявленого об’єкта, але є важливими для історичного середовища громади. Зокрема, передбачається можливість формувати місцеві переліки цінної історичної забудови та встановлювати спеціальні вимоги до її використання, реконструкції й збереження. Станом на жовтень 2026 року законопроєкт готується до другого читання.

Але збереження культурної спадщини — це не лише відповідальність держави чи міської влади. Містяни також можуть зробити вагомий внесок. Якщо люди знають історію певного будинку, мають старі фотографії, архівні документи або помічають загрозу його руйнування, вони можуть звернутися до Департаменту охорони культурної спадщини, надати наявні матеріали та повідомити про ситуацію. Такі свідчення допомагають фахівцям визначити історичну цінність об’єкта й оцінити необхідність його подальшого дослідження.

АЛГОРИТМ ДІЙ: ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НИЩАТЬ ІСТОРИЧНИЙ БУДИНОК

— Дійсно, хотілося б поговорити про роль самих киян у сфері охорони культурної спадщини. Що може зробити людина, яка бачить, що історична будівля руйнується, перебудовується або опинилася під загрозою? Куди звертатися, яку інформацію надавати і як громадська увага може допомогти зберегти культурну спадщину?

— Збереження історичного Києва — це спільна справа, яка неможлива без активної участі киян. Громадськість є нашими головними помічниками, адже інспектори фізично не можуть перебувати в усіх точках міста одночасно.

Якщо ви бачите, що історична будівля руйнується, зазнає несанкціонованої перебудови або опинилася під загрозою, важливо діяти чітко:

1. Зафіксуйте ситуацію: Зробіть фото- або відеофіксацію об’єкта (бажано з прив’язкою до місцевості), зафіксуйте дату, час та характер робіт чи руйнувань.
2. Зверніться до офіційних каналів: Надішліть офіційне звернення до Департаменту охорони культурної спадщини через електронну пошту [email protected], або шляхом заповнення форми зворотнього зв’язку на сайті Департаменту https://doks.kyivcity.gov.ua/ або скористайтеся міською системою звернень (Контактний центр міста Києва — 1551). Що точнішими будуть дані (адреса, опис ситуації, матеріали), то швидше інспектори зможуть відреагувати в межах своїх повноважень.
3. Ініціатива щодо цінних будівель: Громадяни також можуть подавати інформацію про будівлі, які мають історичну чи архітектурну цінність, але ще не мають офіційного статусу пам’ятки, для їх подальшого вивчення фахівцями і потенційної можливості внесення таких об’єктів до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини.

СТАРТ ВІДБУДОВИ САДИБИ ЗЕЛЕНСЬКИХ: Є ДОЗВІЛ ДІАМ

— Чи є вже успішні приклади, коли розголос та співпраця з громадою допомогли врятувати об’єкт? Зокрема, яка наразі ситуація з резонансною садибою Зеленських і коли чекати на її відбудову?

— У нас є чимало прикладів, коли вчасна реакція небайдужих киян та розголос допомагали зупинити незаконні роботи до того, як ситуація ставала критичною. Показовою є історія садиби Зеленських на вулиці Олександра Кониського, 22. Вона продемонструвала, наскільки важливою є увага громади до долі історичної забудови. Водночас збереження пам’ятки потребує не лише суспільної уваги, а й конкретних фахових рішень та послідовної роботи.

Наразі на садибі вже виконано протиаварійні та консерваційні роботи, необхідні для захисту вцілілих конструкцій від опадів, вологи та подальшого руйнування. На першому етапі фахівці передбачили встановлення тимчасового дахового покриття, підсилення аварійних ділянок стін і облаштування водовідведення для захисту фундаментів. Окрему увагу приділили збереженню автентичних матеріалів, зокрема київській жовтій цеглі, яку планують використати під час майбутньої реставрації.

Департамент охорони культурної спадщини супроводжував цей процес у межах своїх повноважень, приділяючи увагу дотриманню вимог законодавства про охорону культурної спадщини та відкритості робіт для громадськості.

Наступним важливим етапом стала підготовка науково-проєктної документації з реставрації. 26 березня 2026 року Консультативна рада при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА розглянула проєкт і надала рекомендації. А 9 липня рада схвалила концепцію відновлення садиби, яка передбачає збереження її історичного планування, геометричних параметрів та архітектурної виразності.

І ось нарешті маємо ще один важливий результат: днями власники отримали дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ). Це дає можливість перейти від підготовчих етапів до безпосередніх реставраційних робіт. Їх початок запланований на наступний тиждень і буде додатково анонсований для громадськості. Таким чином, послідовна робота над збереженням садиби переходить до практичного етапу відновлення.

Цей приклад показує, що шлях від привернення уваги до реального відновлення пам’ятки може бути тривалим і передбачає кілька послідовних етапів. Але саме громадська увага допомагає не втрачати такі об’єкти з поля зору, а професійна робота та дотримання законодавства дають змогу перейти від обговорень до конкретних рішень.

Головний мій меседж простий: зберегти унікальне обличчя нашого міста можна лише тоді, коли об’єднуються зусилля фахівців, міської влади, свідомих власників та небайдужої громадськості. Тільки в такому діалозі та співпраці ми зможемо захистити історичну спадщину Києва.

Анна КОВАЛЕНКО, «Вечірній Київ»