Виставка «Свідок вічності»: як мистецтво відтворює пам’ять про Бабин Яр

Пам’ять, що стає мистецьким маніфестом.

У столиці стартував масштабний виставковий проєкт «Свідок вічності», присвячений 85-м роковинам трагедії Бабиного Яру. Експозиція об’єднала роботи 60 українських авторів, які мовою живопису, графіки, плакату та пластики заговорили про біль минулого та паралелі із сучасною повномасштабною війною.

Організатором події виступила Національна спілка художників України (НСХУ). Символічно, що 35 років тому, у 1991-му, саме у цих стінах відбулася перша в незалежній Україні виставка пам’яті жертв Бабиного Яру. Частину нинішніх полотен митці створили спеціально для заходу під час літньої артрезиденції.

Історичні паралелі: від 1941-го до 2022-го

Відкриття знакового проєкту розпочалося з хвилини мовчання. Присутні вшанували пам’ять жертв Другої світової війни, а також усіх захисників і цивільних, які віддали свої життя за свободу та незалежність України у війні з РФ. Особливої атмосфери заходу додав виступ бандуристів Національної філармонії України, які супроводжували мистецьку подію.

Голова НСХУ, заслужений художник України Костянтин Чернявський підкреслив, що Бабин Яр є глибоко символічним місцем, де нацистські злочини проти євреїв, українців, ромів, інших етносів перетнулися з сучасним російським терором. Він нагадав про обстріл київської телевежі, що стався 1 березня 2022 року, коли ворожі ракети поцілили поблизу меморіалу та забрали життя мирних киян. За його словами, сьогодні, коли на українські міста летять ракети та «шахеди», пам’ять про трагедію стає елементом з точки зору виживання нації.

Ініціаторка та ідейна натхненниця проєкту, заступниця голови НСХУ Ганна Ярова (донька Праведниці народів світу Софії Ярової), наголосила на важливості культурного спротиву:

«Ми живемо в час, коли відходить покоління безпосередніх свідків трагедії. Тому особливо важливо, щоб пам’ять не залишалася лише в архівах, а продовжувала звучати через мистецтво, особисте переживання та відповідальність кожного з нас. Це про нашу здатність пам’ятати, бачити й робити власний моральний вибір сьогодні».

Проєкт уже викликав великий інтерес у міжнародної спільноти — готовність підтримати його подальший розвиток висловили представники кількох іноземних посольств.

Мистецтво як зброя проти замовчування

Почесний академік НАМУ та меценат Олександр Сусленський назвав експозицію виставкою найвищого ґатунку, що наповнена життям та глибоко зворушує, відзначивши високу майстерність українських авторів.

Генеральна директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова нагадала, що першим офіційним кроком увічнення пам’яті єврейських жертв у Києві за часів незалежності було встановлення пам’ятника «Менора» у 1991 році. Вона поділилася планами команди заповідника:

«Сьогодні, коли живих очевидців трагедії залишилося мало, мистецтво стає потужним голосом правди. Наразі ми хочемо видати окрему книгу, куди увійдуть усі картини українських митців на тему Голокосту. Ця виставка стане важливою частиною проєкту й нашого національного опору».

Спадщина для молоді

Викладачка Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, київська художниця та членкиня НСХУ Олександра Кирилова звернула особливу увагу на виховну місію експозиції. Свій твір «Останній акорд», який вона представила на виставці, мисткиня присвятила трагедії ромського народу.

«Для моїх студентів і взагалі для всієї сучасної молоді цей проєкт є життєво необхідним. Вони мають розуміти коріння нашої трагедії та нашої сили. Коли молоді люди бачать, як історичний біль трансформується у потужні художні образи, вони вчаться не просто співчувати, а й критично мислити, захищати свою ідентичність», — зазначила Олександра Кирилова.

Проєкт «Свідок вічності» триватиме у Центральному будинку художника до 4 жовтня.

Олена КОТЛЯР, «Вечірній Київ»