Трагічна річниця: 85 років від початку масових розстрілів у Бабиному Яру. ФОТО

85 років тому, 29 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві розпочалися масові розстріли у Бабиному Яру. Лише за два дні, 29 та 30 вересня, нацисти вбили понад 33 тисячі київських євреїв.

Напередодні масових розстрілів, 27–28 вересня, на стінах будинків, огорожах і стовпах Києва з’явилися оголошення українською, російською та німецькою мовами. У них євреям наказували 29 вересня о 8-й ранку з’явитися на розі Мельникової та Дегтярівської вулиць, неподалік кладовища, взявши із собою документи, гроші, цінні речі та теплий одяг.

Людей фактично заманили до місця страти під приводом наказу про переселення. Тих, хто не виконає розпорядження, погрожували розстріляти.

Сьогодні у Києві вшановують 85-ті роковини початку масових розстрілів у Бабиному Яру. Представники київської міської влади долучилися до пам’ятних заходів та вшанували жертв трагедії.

Заступниця голови КМДА, депутатка Київради (фракція «УДАР») Ганна Старостенко наголосила, що Бабин Яр є місцем пам’яті не лише про євреїв, які стали головними жертвами масових розстрілів, а й про всіх людей, яких нацистський режим прирік на смерть.

«Більше 100 тисяч киян було вбито тут, у Бабиному Яру. Переважно це були євреї, але серед загиблих — українці, роми, люди з ментальними порушеннями, військовополонені, підпільники та всі ті, кого нацистський режим прирік на смерть. Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо ціну цієї пам’яті. Бо бачимо, що Росія знову принесла на українську землю терор і масове знищення. Щодня на українські міста летять ракети й дрони, щоб залякати людей, зруйнувати наші міста і зламати нашу націю».

Заступниця голови КМДА також підкреслила, що пам’ять про Бабин Яр має бути не формальністю, а знанням, яке допомагає усвідомлювати масштаби злочинів та їхні наслідки. За її словами, важливо не лише зберігати пам’ять про загиблих, а й розповідати про людей, які в умовах нацистського терору намагалися рятувати інших.

«Саме тому історію потрібно не просто пам’ятати — її потрібно знати. Називати злочинців і злочини своїми іменами, пам’ятати тих, хто загинув, і тих, хто, ризикуючи власним життям, рятував інших І особливо — берегти пам’ять тих людей, які пережили цю трагедію і змогли донести правду до наступних поколінь. Бо пам’ять — це не лише про минуле. Це наша відповідальність за те, щоб подібне ніколи не повторилося».

Про важливість розуміння уроків страшної історії та усвідомлення трагедії Бабиного Яру говорила і директорка Департаменту суспільних комунікацій КМДА Олеся Зубрицька. Окремо вона звернула увагу на те, що сьогодні Україна знову стикається із масовими злочинами проти цивільного населення.

«Знаєте, якось так сумно, що зараз, у 2022–2026 роках, протягом цієї війни, яку проти нас розв’язала росія, сучасні фашисти продовжують робити те, що робили німецькі нацисти. Як вони замордували українців у Бучі, Гостомелі, Маріуполі. Як зараз вони морять голодом людей в Олешках. Звичайно, дуже хочеться, щоб історія ніколи не повторювалася. Тому насамперед ми повинні знати свою історію. Ми повинні її шанувати. Ми повинні робити висновки з історії».

Попри воєнний стан і постійні повітряні тривоги, у Києві продовжують вшановувати пам’ять жертв Бабиного Яру. Адже це не лише сторінка минулого, а й нагадування про ціну людського життя, відповідальність за збереження історичної правди та необхідність передавати цю пам’ять наступним поколінням.

«Незважаючи на постійні тривоги, ми приходимо в таке місце для того, щоб віддати шану людям, які невинно тут загинули. Це місце, яке стало їхньою могилою.
Для того, щоб згадати про них, помолитися за їхні душі і робити висновки для майбутнього та своєї історії», — додлала Олеся Зубрицька.

У серпні–вересні 1943 року, напередодні відступу з Києва, нацисти намагалися знищити сліди своїх злочинів. В’язнів Сирецького концтабору змусили викопувати тіла розстріляних і спалювати їх. В одній із побудованих у Бабиному Яру печей одночасно могли знищувати до двох тисяч тіл. Частині в’язнів вдалося втекти та задокументувати злочини фашистів.

Сьогодні на місці трагічних подій діє Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр». Тут зберігають пам’ять про десятки тисяч людей, убитих нацистами, досліджують історію злочинів окупаційного режиму, працюють із архівними документами та свідченнями очевидців. Місце, яке 85 років тому стало символом смерті, сьогодні є місцем пам’яті, аби імена загиблих не були втрачені, а правда про те, що сталося в Києві, залишалася відомою наступним поколінням.

Читайте також:

«Не маємо права забути»: Кличко у 85-ті роковини трагедії Бабиного Яру

Анна КОВАЛЕНКО, фото Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»