«За кілька днів можна побачити наскільки широким і різноманітним є світ анімації», — Анастасія Верлінська про фестиваль LINOLEUM

Фестиваль LINOLEUM проходить вже в 13-й раз, і його основна місія — популяризувати анімацію, познайомити глядачів з цією повноцінною і дуже різноманітною формою мистецтва, а також підтримувати українських авторів.

Цьогорічна тема фестивалю LINOLEUM — «Сліпа зона». Адже сліпі зони існують не лише в суспільстві чи політиці, а й у нашій пам’яті, переконаннях, стосунках і здатності бачити себе та інших. Свою інтерпретацію теми надав відомий український аніматор Стас Сантімов. На основі його бачення створили візуальну айдентику події, основний постер і трейлер фестивалю.

LINOLEUM відкриє легендарна анімація «Енеїда» Володимира Дахна, відновлена спеціально для фестивалю. Також окремими подіями стануть покази повнометражних анімаційних фільмів «Чарівний атлас» з програми престижного фестивалю у Локарно та класичне аніме «Гра розуму» від культового режисера Масаакі Юаса.

З 2014 року фестиваль доводить, що анімація — це не лише для дітей, але є тут спеціальні програми і для наймолодших глядачів: це стрічки для дітей 3-6 років, 7-9 років, 10-12 років та 13-16 років, а також окрема програма з польського фестивалю O! PLA і серія фільмів, які створені дітьми та підлітками. Покази цього блоку відбуватимуться в київських комунальних кінотеатрах.

У програмі — український та міжнародний конкурси, феміністична та експериментальна анімація і багато різниз програм на будь-який смак.

Для тих, для тих, хто хоче почати свій розвиток в анімації або поглибити наявні знання, відбудеться й освітня програма: з 29 вересня по 3 жовтня у UNIT.City (вул. Дорогожицька 3). А 4 жовтня воркшоп від Creative Europe Desk Ukraine проходитиме в Українсько-данському молодіжному домі (вул. Володимирська, 5Б).

Детальніше про тематику, сучасну анімацію та програму фестивалю «Вечірній Київ» поспілкувався з директоркою фестивалю анімації LINOLEUM Анастасією Верлінською.

— Розкажіть які особливості та новації цьогорічного фестивалю?

— Загалом фестиваль зберігає свою основну структуру й концепцію: це, з одного боку, велика програма анімаційних показів, а з іншого — індустрійна та освітня частини. Але цього року саме індустрійний напрям помітно виріс.

Вперше у нас з’являється пітчинг українських анімаційних проєктів, який ми проводимо разом із Salt Cinema. Також уперше буде job fair — майданчик, де команди проєктів зможуть безпосередньо шукати й наймати людей у свої команди. Для нас це важливий розвиток фестивалю: ми хочемо не лише показувати анімацію й говорити про неї, а й створювати конкретні можливості для української індустрії та авторів.

Ще одна особливість цього року — одразу три повнометражні анімаційні фільми. Ми покажемо відновлену версію «Енеїди» Володимира Дахна — повнометражного анімаційного фільму, що вийшов у перший рік незалежної України. Буде «Магічний атлас» — цьогорічний учасник престижного фестивалю в Локарно, над яким автор працював понад десять років.

І ще один дуже важливий для нас показ — аніме «Гра розуму» Масакі Юаси, його дебютний повнометражний фільм, який уперше буде показаний в Україні. Юаса взагалі один із тих режисерів, які дуже сильно розширили уявлення про те, яким може бути сучасне аніме: він працює з абсолютно вільною пластикою, постійно змінює стилі й техніки всередині одного фільму та значно менше прив’язаний до традиційної аніме-естетики.

А в усьому іншому LINOLEUM залишається собою: багато дуже різної анімації, українські та міжнародні автори, програми для дітей і дорослих, лекції, зустрічі й можливість за кілька днів побачити, наскільки широким і різноманітним насправді є світ анімації.

— Чому присвячена тема фестивалю «Сліпа зона»?

— Вона про речі, яких ми не бачимо або воліємо не помічати. Про те, як легко слухати тільки себе, залишатися всередині власної системи переконань і сприймати її як єдину правильну картину світу. Ми не завжди помічаємо, що можемо бути blindsided — не бачити чогось очевидного просто тому, що воно не вкладається в нашу звичну картину.

Це також тема про комфорт наших переконань. Нам часто простіше продовжувати вірити в певну версію реальності, навіть коли сама реальність уже виглядає зовсім інакше. І не все, що нам розповідають, не все, у що ми звикли вірити, обов’язково є правдою.

— До програми міжнародного конкурсу увійшло 32 короткометражні фільми з усього світу — від Центральної Європи до Японії та Австралії. Звісно, на основі відібраної програми мабуть важко робити загальні висновки. Але цікаво, чим живе зараз анімація, які тренди, теми помітні: загалом і на прикладі програми?

— Мені здається, анімація живе приблизно тим самим, чим і ми всі. Усе, що нас оточує, що нас тривожить, які події відбуваються у світі, так чи інакше впливає на авторів і потім переходить у їхні фільми.

Тому серед тем, які ми бачимо зараз і які є в нашій міжнародній програмі, — пошуки себе і свого місця, тривожність, нестабільність, війна, стосунки в сім’ї, самотність, відчуття відчуження. Дуже багато чорного гумору, і це теж, мені здається, характерно для часу, в якому ми живемо. Через гумор, навіть дуже темний, можна трохи дистанціюватися від реальності, зробити її легшою для сприйняття або хоча б знайти спосіб про неї говорити.

При цьому самі теми насправді не нові. Люди завжди говорили про любов, страх, смерть, родину, пошук сенсу, внутрішні кризи. Змінюється радше контекст і мова, якою автори про це говорять.

Для нас під час відбору було важливо не просто представити певний зріз сучасної анімації, а знайти роботи, які будуть близькими нашій аудиторії — за відчуттями, досвідом, типом гумору, питаннями, які вони ставлять. Тобто ми не намагалися скласти енциклопедію всіх трендів, а радше зібрали фільми, які резонують із тим, що ми самі сьогодні переживаємо.

— Щодо показів української анімації, тут представлені не лише сучасні робот, а й данина історії. Фестиваль відкриється показом «Енеїди», також у програмі — подія «Пам’яті Євгена Сивоконя. Степан Коваль». Розкажіть детальніше про цей історичний аспект.

— Оскільки наступного року українська анімація святкуватиме своє сторіччя, ми вже зараз хочемо почати працювати з цією спадщиною — переосмислювати її, повертати важливі фільми й імена в публічний простір, займатися реставрацією та популяризацією.

Про сторіччя ми почали говорити ще минулого року, і коли формували цьогорічну програму фестивалю, постало питання, що саме ми будемо показувати. У розмовах із Довженко-Центром зупинилися на «Енеїді». Вона добре вписувалася і в їхню цьогорічну програмну концепцію, і в наші плани. Тоді ж ми запропонували піти далі й не просто показати фільм, а відреставрувати його.

Паралельно виникла ще одна історія: у Довженко-Центрі давно існувала ідея створити артбук, присвячений цьому фільму. Нам здалося, що це дуже добре поєднується з показом, і взагалі з роботою навколо сторіччя української анімації. Тому на фестивалі ми вперше покажемо частину верстки майбутнього видання, а повноцінний артбук плануємо випустити вже наступного року.

Щодо події пам’яті Євгена Сивоконя — це буде не ретроспектива його власних фільмів. Нам цікавіше показати його через людей, на яких він безпосередньо вплинув як викладач.

Євген Сивоконь одним із перших випустив режисерів анімації в Карпенка-Карого ще у 1990-х. Серед його студентів були Степан Коваль, Адріан Сахалтуєв, сестри Ільменські, Дмитро Лісенбарт та інші. Його вплив на студентів був настільки сильним, що для багатьох він залишився не просто викладачем, а справжнім майстром і дуже важливою людиною в професійному житті.

— Хотілося б більше дізнатися, чим живе сьогодні українська анімація. Українські сучасні роботи представлені в конкурсі, а також в програмі «Нові обличчя» і програмі ШІ-анімації. Як розвивається наша анімація, які сьогодні її осередки?

— Цього року ми вперше розділили «Український конкурс» і програму «Нові обличчя» (програма українських дебютних анімаційних фільмів). Раніше вони завжди існували в межах одного показу, тому що просто не вистачало хронометражу й кількості робіт, аби робити дві окремі повноцінні програми. І для мене дуже показово, що нарешті ми до цього доросли.

Поступово зростає і рівень робіт, і кількість людей, які займаються анімацією. Це відбувається попри війну, величезний дефіцит фінансування, прогалини в освіті й загалом дуже непрості умови для роботи. З’являється багато молодих людей, які продовжують, як-то кажуть, лупати цю скалу. І нам дуже важливо їх підтримувати. Саме тому і в «Нових обличчях», і в «Українському конкурсі» ми маємо окремі призи та заохочення для учасників.

Мене дуже часто питають, яка вона — сучасна українська анімація. І в мене досі немає однієї відповіді. Вона дуже різна: різні техніки, різні стилі, різні авторські підходи. Чесно кажучи, мені навіть подобається, що її поки неможливо звести до якоїсь однієї впізнаваної формули.

Також у нас є конкурс української ШІ-анімації. Ми прописали окремі правила, бо нам було цікаво подивитись де проходить межа між технологією та авторським рішенням.

Ми дуже часто говоримо про авторську анімацію, але водночас ШІ вже став частиною комерційного виробництва. І з цим доведеться вчитися працювати. Зупинити розвиток штучного інтелекту, очевидно, неможливо. Натомість можна встановлювати правила його використання, говорити про авторські права, прозорість, етику, відповідальність. Європа вже активно рухається в цьому напрямку.

— Цьогоріч фестиваль виходить за межі однієї локації, і окремі покази (дитяча і підліткова програма) відбудуться у муніципальних кінотеатрах. Розкажіть про цю співпрацю, програми та чому вирішили відокремити?

— Ми вже минулого року почали виносити дитячу програму за межі UNIT.City. Це було передусім логістичне рішення. UNIT.City — дуже зручна фестивальна локація, але вона все ж не в центрі міста, і з дітьми добиратися туди не завжди просто. Плюс через повітряні тривоги може скластися ситуація, коли родина просто не встигає або взагалі не потрапляє на показ.

Тому ми вирішили, що дитяча й підліткова програми мають бути доступнішими географічно — у різних районах Києва і по обидва боки Дніпра.

При цьому в UNIT.City дитяча частина теж залишається: цього року там буде кілька майстер-класів для дітей. Тож якщо батьки приїжджають на фестиваль із дітьми, для них теж буде окрема активність.

Переважно основна програма в UNIT.City розрахована на дорослу аудиторію, і в нас є досить багато анімації 18+, тому ми й не намагаємося концентрувати там усі дитячі події.

Окремо цього року частина повнометражних показів відбудеться в кінотеатрі «Оскар». І тут причина вже суто технічна. У UNIT.City немає DCP-проєктора, а повнометражні фільми дуже часто надаються саме у форматі DCP. Це професійний кінотеатральний формат, у якому копія фільму захищена спеціальним ключем і відкривається лише для конкретного кінотеатру, дати й часу показу. Тому для таких фільмів нам потрібен повноцінний кінотеатральний майданчик.

— Також під час фестивалю проходитиме мистецький ярмарок. Що на ньому буде представлено?

Мистецький ярмарок ми проводимо вже третій рік поспіль. Це невеликий ярмарок — приблизно на 10–15 учасників, який працюватиме протягом чотирьох днів у UNIT.City. Вхід на нього вільний, тому зайти можуть і відвідувачі фестивалю, і резиденти UNIT.City.

Ідея з’явилася доволі просто: ми зрозуміли, що на локації є простір, який можна використати, і подумали — чому б не дати авторам можливість щось представити й продати. Спочатку ми передусім думали про аніматорів: наприклад, тих, хто хоче додатково промотувати свої фільми або паралельно займається іншими видами творчості.

Але з часом ярмарок став ширшим, і до нас почали подаватися не лише люди з анімаційної індустрії. Ми безкоштовно надаємо місце за умови, що учасники передають 10% від продажів на підтримку ЗСУ. Оскільки місць небагато, а заявок зазвичай значно більше, ми намагаємося передусім підтримувати тих, хто тільки починає, ще не має великої аудиторії, але робить щось цікаве й класне.

Тому на ярмарку буде дуже різне: наліпки, листівки, принти, хустки, прикраси, кераміка та інші авторські речі.

— У програмі понад 250 анімаційних стрічок і багато різних подій. Що б ви порекомендували подивитися та відвідати?

— Якщо обирати кілька речей, я б передусім радила повнометражні покази — «Гра розуму» та «Магічний атлас».

Окремо варто звернути увагу на програму й розмову про пропаганду в українській анімації, яку організовує Довженко-Центр. Це важлива частина переосмислення нашої анімаційної спадщини.

І дуже раджу лекції міжнародних гостей: Сімон Брівельд говоритиме про музику, 3D та візуальну мову, Люсі Граннек — про анімацію на перетині із сучасним мистецтвом, Артюр Венер — про те, як побудувати сталу анімаційну студію, Александра Гронцова — про фестивальну стратегію для анімаційного фільму, а Кріс Робінсон — про написання книжки про історію української анімації.

***

Фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM — найбільший показ авторської анімації в Україні, який займається промотування незалежної анімації та створення сприятливих умов для розвитку анімаційної та суміжних індустрій в Україні.

Покази фестивалю відбудуться в Unit City з 29 вересня до 3 жовтня та в кінотеатрі «Оскар» 4 жовтня. Фільм дитячої програми покажуть у комунальних кінотеатрах Києва («Старт», «Флоренція», «Ліра», «Лейпциг» та «імені Шевченка») з 28 вересня до 4 жовтня.

Крім того, 28 вересня у Squat 17b відбудеться показ добірки «Ні обіцянок, ні пробачень» — українських робіт, які не увійшли в конкурсні програми та обговорення з авторами (вхід за донат).

Відвідати кожен блок можливо за абонементами та квитками, що вже доступні до купівлі. Доступ на освітні заходи — вільний за реєстрацією. Пенсіонер (к)и, учасники/-ці бойових дій та ветеран (к)и зможуть відвідати фестиваль безкоштовно. Повна програма і розклад розміщені на сайті фестивалю.

Читайте також:

• У столиці розпочався Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест-2026». Музика композиторів з 22 країн світу та 90 прем’єр — все це чекає мешканців столиці до наступної неділі у межах фестивалю. Виступи, більшість з яких безкоштовні, проходять на різних майданчиках міста.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»