Від Парижа до Лос-Анджелеса: як Україна готується до наступних Олімпійських ігор — Вадим Гутцайт

Підготовка до Лос-Анджелеса-2028 активно триває. Українські спортсмени беруть участь у кваліфікаційних стартах, виступають на чемпіонатах світу та Європи та змагаються за олімпійські ліцензії. Водночас війна впливає не лише на тренувальний процес, а й на стан спортивної інфраструктури та можливості для розвитку дитячого спорту.

Про уроки Олімпійських ігор–2024, підготовку національної збірної до Ігор у Лос-Анджелесі, головні надії українського спорту, підтримку молодих спортсменів, наслідки руйнування спортивної інфраструктури та майбутнє спорту в Києві розповів президент НОК України, олімпійський чемпіон Вадим Гутцайт.

— Вадиме Марковичу, який сьогодні головний акцент у підготовці українських спортсменів до Олімпіади в Лос-Анджелесі? Що змінилося після Парижа?

— Після Олімпіади в Парижі трохи оновилися склади команд. Є спортсмени, які продовжують виступати, хтось завершив кар’єру, хтось, навпаки, повернувся. Наприклад, Анастасія Рибачок уже цього року разом із Людмилою Лузан виборола срібну медаль чемпіонату світу в каное-двійці на дистанції 500 метрів. А Людмила Лузан на цьому ж чемпіонаті стала чемпіонкою світу в каное-одиночці на 200 метрів. Олександр Хижняк почав професійну боксерську кар’єру. Але вже на початку нового олімпійського циклу він запевнив, що продовжуватиме готуватися до Олімпіади.

Олександр молодець, що розуміє, наскільки важливим для нього особисто і для всієї країни є успішний виступ на Олімпійських іграх, особливо в умовах повномасштабної війни.

Зараз ми перебуваємо приблизно на екваторі підготовчого циклу та участі у змаганнях. Є перемоги, є поразки. Я щодня зустрічаюся зі спортсменами, президентами федерацій, головними тренерами. Ми спілкуємося, визначаємо, де потрібна допомога, які питання виникають у спортсменів і тренерів, і разом із Міністерством молоді та спорту намагаємося їх вирішувати.

Нині головний акцент — на ліцензійних змаганнях до Олімпіади в Лос-Анджелесі. Спортсмени беруть у них участь і поступово здобувають олімпійські ліцензії. Це складно робити під час повномасштабної війни. Але завдяки Силам оборони України ми продовжуємо виступати на міжнародних і всеукраїнських змаганнях, проводити тренувальні збори в Україні та за кордоном.

Концепція одна: спочатку здобути якомога більше можливостей для отримання ліцензій, а вже на фінішній прямій доопрацьовувати майстерність, щоб на Олімпіаді боротися за медалі.

— Які головні уроки ви винесли з участі України в Олімпіаді в Парижі? Як будете адаптувати підготовку збірної до наступних Ігор?

— У Парижі ми побачили, на кого розраховували, а хто, на жаль, не зміг продемонструвати очікуваний результат. Водночас були спортсмени та команди, від яких ми не очікували такого успіху. Наприклад, жіноча збірна України з фехтування на шаблях перевершила себе того дня і стала олімпійськими чемпіонками. Це був надзвичайний результат.

Тому сьогодні ми окремо аналізуємо кожного спортсмена та кожну спортсменку. Визначаємо, хто реально здатний боротися за нагороди і що саме потрібно зробити для підготовки цих атлетів. Важливо враховувати й те, що змагання проходитимуть на іншому континенті.

Це різниця в часі, інші погодні умови, сильна спека. Тому вже зараз потрібно приділяти цьому увагу. Ми говоримо зі спортсменами та тренерами про те, коли потрібно виїжджати, де проводити тренування, коли приїжджати до Лос-Анджелеса.

В останні тижні перед стартом необхідно бути на місці, щоб вчасно пройти акліматизацію. Я сам брав участь в Олімпіаді в Атланті 1996 року, тому добре знаю, наскільки важливо враховувати різницю в часі та інші умови. Тому працюємо, не зупиняємося і робимо все можливе для якісної підготовки.

На які види спорту сьогодні робите найбільшу ставку?

Сьогодні це ті самі види спорту, які представляли Україну в Парижі й принесли нам медалі. Насамперед розраховуємо на легку атлетику, фехтування, боротьбу — вільну та греко-римську. У жіночій боротьбі маємо дуже сильних спортсменок. Серед чоловіків також розраховуємо на представників греко-римської боротьби. Віримо і в чоловічу вільну боротьбу — думаю, хтось із наших спортсменів ще зможе додати.

Також сподіваємося на стрільбу, веслування на байдарках і каное. Віримо, що наші спортсмени вистоять, пройдуть цей етап і здобудуть ліцензії. Розраховуємо і на дзюдо. Сподіваємося, що спортсмени отримають ліцензії та зможуть боротися за нагороди. У боксі маємо Олександра Хижняка та інших спортсменів, які можуть претендувати на високі результати.

Серпень цього року був дуже успішним і медальним для України. Наші спортсмени здобували медалі на чемпіонатах Європи та світу, ставали чемпіонами. Будемо сподіватися, що до Олімпіади вони підійдуть готовими психологічно, фізично й тактично та зможуть боротися за нагороди.

— Нещодавно в Олімпійському домі відбулася церемонія нагородження лауреатів конкурсу НОК за підсумками серпня. Людмилу Лузан визнали найкращою спортсменкою місяця. Наскільки для вас важливо відзначати спортсменів, які демонструють такі результати?

— Це дуже важливо. Людмила Лузан — одна з лідерок українського та світового спорту, і її результати говорять самі за себе. На чемпіонаті світу вона здобула золоту медаль у каное-одиночці на 200 метрів та срібло разом з Анастасією Рибачок у каное-двійці на 500 метрів. Для нас важливо не лише привітати спортсменку, а й відзначити роботу її тренера, федерації, усієї команди, яка стоїть за цим результатом.

За кожною медаллю є роки важкої роботи, тренувань, зборів, поїздок і великої самовіддачі. Такі церемонії — це можливість сказати спортсменам: ми бачимо вашу працю, цінуємо її і пишаємося вами. Особливо важливо це сьогодні, коли українські спортсмени продовжують тренуватися і перемагати під час повномасштабної війни.

— Цього ж дня відзначили й молоду дзюдоїстку Ксенію Кирильчук, яка стала найкращою юною спортсменкою серпня. Наскільки важливим є для України розвиток саме молодих спортсменів?

— Це надзвичайно важливо. Ксенія Кирильчук — віцечемпіонка світу серед кадетів, і такі результати показують, що в Україні є молоді спортсмени, які вже сьогодні заявляють про себе на міжнародному рівні. Ми повинні підтримувати їх, створювати умови для тренувань, забезпечувати можливість їздити на міжнародні змагання і розвиватися. Адже саме ці хлопці та дівчата можуть стати основою української збірної на наступних Олімпійських іграх. Паралельно потрібно підтримувати і тренерів, які працюють із молоддю. За успіхом юного спортсмена завжди стоїть команда.

Для України сьогодні дуже важливо не втратити це покоління. Ми маємо зробити все, щоб діти залишалися у спорті, бачили перспективу і розуміли, що можуть представляти Україну на найвищому рівні.

— Наскільки масштабні руйнування спортивної інфраструктури впливають на підготовку українських спортсменів?

— Війна, звичайно, впливає на всіх українців. Коли щодня бомблять міста, руйнуються цивільні будинки, гинуть люди й діти, окуповуються території — це не може не позначатися. Наші спортсмени під час повітряних тривог також змушені переривати тренування. Вони не живуть відокремлено від суспільства і не можуть не реагувати на те, що відбувається в країні. Ментально це дуже складно. Але я завжди кажу: нашим спортсменам не складніше, ніж хлопцям і дівчатам, які сьогодні на передовій боронять Україну.

Ми намагаємося створити всі можливі умови для підготовки. Тому продовжуємо працювати і сподіваємося, що все буде добре.

— Складне й болюче питання для кожного українця. Очевидно, що на Олімпіаді в США російські спортсмени можуть бути представлені ширше, ніж у Парижі. Що плануєте робити?

— Ми працюємо над цим із самого початку війни. Нам вдалося чимало зробити. У Парижі та на багатьох міжнародних змаганнях не було російської символіки. Але світ змінюється. Політичні погляди в багатьох країнах, які нас підтримували, сьогодні дещо змінилися. Уже ухвалюються рішення, за якими росіянам дозволяють виступати під своїм прапором або допускають їх до міжнародних змагань. Ми збираємо докази, надсилаємо їх до Міжнародного олімпійського комітету. Паралельно працюємо на політичному рівні, щоб інші країни не допускали цих спортсменів до змагань, які проходять на їхній території.

Є багато прикладів, коли мери, прем’єр-міністри, керівництво держав або не надають візи російським спортсменам, або заявляють, що вони можуть брати участь у змаганнях лише під нейтральним прапором. Далі кожна країна вже самостійно ухвалює відповідні рішення. І сьогодні це один із найважливіших напрямів роботи: впливати на рішення на державному рівні, щоб російських спортсменів не допускали до міжнародних змагань. Якщо нам вдасться вплинути на цей процес, це може позначитися і на кількості ліцензій, які вони зможуть здобути.

— Які головні проблеми ви бачите у сфері спортивної інфраструктури Києва? На що варто звернути увагу міській владі?

Якщо говорити глобально, ми втратили багато спортивних об’єктів — повністю або частково. Сьогодні нам бракує олімпійських баз, де могли б повноцінно тренуватися спортсмени. Не вистачає умов і для розвитку дитячого спорту. Адже якщо не буде спортивної інфраструктури, не буде розвитку масового спорту. Дітям просто не буде куди приходити, де займатися і робити свої перші кроки у спорті.

Звичайно, цього сьогодні дуже бракує. Є й зменшення кількості дітей, які займаються спортом, адже багато українських дітей перебувають за кордоном. Але ми розуміємо, що зараз, під час війни, найважливішими є перемога та її завершення. Після перемоги потрібно буде активно розвивати спортивну інфраструктуру і дитячий спорт. Уже сьогодні потрібно думати про те, де тренуватимуться збірні команди, де діти робитимуть свої перші кроки у спорті. Без цього взагалі неможливо уявити розвиток українського спорту.

Чи не втратимо ми, на вашу думку, наступне покоління спортсменів?

Це дуже складне питання. Ми сьогодні втрачаємо дуже багато — не лише молоде покоління, а й наших хлопців і дівчат, які боронять Україну. Але війна триває, і ми віримо, що після встановлення миру багато дітей повернуться в Україну.

Ми зможемо розпочати свій новий шлях — шлях оновленої України, у якій буде місце для розвитку спорту, дитячих мрій і нових олімпійських чемпіонів.

Читайте також: «МОК зраджує Україну»: Владислав Гераскевич оскаржить свою дискваліфікацію у суді Швейцарії.

Олена КОТЛЯР, «Вечірній Київ»