Погляд крізь об’єктив: як проходив легендарний фотоконкурс «Київ і кияни» у 1988 році

У середині лютого 1988 року газета «Вечірній Київ» започаткувала спеціальний фотоконкурс, який тривав упродовж кількох місяців і був присвячений Дню міста.

Ініціаторами проєкту виступили сама редакція та міськомпрофрада — об’єднання професійних спілок міста, які на той час активно долучалися до культурного та громадського життя української столиці.

Організатори встановили чіткі умови для учасників: на конкурс приймалися виключно глянцеві світлини, бажано у форматі 13×18 або 18×24 см. При цьому редакція одразу попереджала авторів, що надіслані матеріали не підлягають рецензуванню чи поверненню.

Для заохочення талановитих фотографів було передбачено солідний на той час грошовий фонд: перша премія становила 100 карбованців, друга — 75 карбованців, дві треті — по 50 карбованців, а три заохочувальні — по 25 карбованців.

Цікаво, що масштаб інтересу перевершив усі очікування — лише за перші півтора місяця на адресу редакції надійшло близько трьох сотень знімків, з яких журі відібрало найкращі для публікації на шпальтах видання.

Гортаючи сторінки старих газет «Вечірнього Києва», ми зробили добірку найяскравіших конкурсних робіт. У цьому творчому змаганні на рівних брали участь як відомі професійні фотографи, так і талановиті аматори. Шпальти видання рясніли різноманітними за тематикою знімками, які разом створювали багатогранний портрет нашого міста.

Дивовижну атмосферу створювали ліричні міські пейзажі — ранкові весняні тумани, що м’яко огортали парки та алеї, ажурні альтанки, класичні фонтани, біля яких грається малеча, а також затишні куточки старого міста, що гармонійно перепліталися з величними арками та історичними пам’ятками.

Яскравим прикладом стала серія робіт Валерія Лещинського та Михайла Сачки, яка зазнімкувала величні аркові склепіння старовинних київських споруд, мальовничі паркові алеї та пам’ятники, що створювали незламний зв’язок епох і підкреслювали величну красу давнього міста.

Поруч із пейзажами розгорталися живі людські історії. Серед робіт особливу любов читачів заслужили зворушливі знімки на кшталт роботи Івана Кривохижина «Чия іграшка гарніша?», де зазнімковані діти з іграшками на домашньому килимі, або ж тепла замальовка «У парку» Василя Острового, де маленька дитина на дорозі підгодовує білочку під пильним поглядом жінки на лавиці.

Не менш проникливими були виразні портрети киян (зокрема портрет випускниці Київського технікуму легкої промисловості Людмили Боднаровської під назвою «Роки молоді» авторства Віктора Попова), безтурботні кадри дитячих ігор на свіжому повітрі та стрибків у воду авторства Едуарда Кагана й Костянтина Максименка, а також наповнені батьківською турботою знімки, де тато веде дитину на плечах.

Не менш яскраву сторінку конкурсу присвятили молодому поколінню, зокрема студентству. Серія світлин Валерія Бондаренка під назвою «У студентів скоро сесія» яскраво передавала атмосферу напруженої підготовки до іспитів: тут і молода мама, яка готується до занять із малюком на руках, і студент за кресленнями на підлозі аудиторії, і натхненні дискусії товаришів.

Окрему увагу конкурс приділяв темі праці, творчості та динаміки. Серед робіт можна було побачити атмосферні трудові будні або портрети митців (наприклад, знімки Григорія Кубланова, Володимира Фаліна, Валерія Керекеша та Михайла Сачки), а також неймовірно динамічні сюжетні кадри.

Серед них — виразні конкурсні роботи Володимира Поляшенка, Ігоря Приміського та Валерія Бондаренка, що зазнімкували дотепні й гострі моменти: кумедну «Невдачу» з конями та людиною, ностальгійне «Ретро» на тлі старовинного млина, а також захопливий і ризикований кадр «Каскадер» у момент ефектного падіння.

Особливою життєрадісністю вирізнявся жанровий знімок Сергія Ільїна: на фото зазнімкований усміхнений чоловік у стильному капелюсі та шкіряній куртці, який упевнено показує жест «клас», присіfіши біля свого автомобіля. Особливого колориту й ностальгійного ретро-шарму цій світлині додавали автентичні київські номерні знаки на задньому плані з упізнаваним чорним фондом і цифровою комбінацією «77-77 КИВ».

Щемливою сторінкою фототолітопису стали світлини, що зафіксували унікальні миттєвості: зокрема, світлину Стефана Турчака, що зберегла для історії останні виступи легендарного українського диригента, який у жовтні 1988 року передчасно пішов із життя внаслідок важкої хвороби.

Органічним продовженням цієї театральної теми стала серія світлин Володимира Прядки під назвою «На сцені панує балет…». Цей атмосферний фоторепортаж розкривав зворотню сторону балетного мистецтва — виснажливі, нескінченні репетиції в залі, де зникає відчуття часу та простору, а залишаються лише музика, рух і важка праця артистів (зокрема Тетяни Килинюк та Максима Антоничева), які втілюють на сцені легкість і летючу радість.

Іноді на шпальтах газети публікувалися цілі збірні добірки світлин, які об’єднували одразу кілька сюжетів і героїв — від звичайних робітників до творчої інтелігенції. Яскравим прикладом є тематична сторінка, де поєднувалися фото авторства Григорія Кубланова, Володимира Фаліна, Валерія Керекеша та Михайла Сачки, що поєднала портрети трудящих жінок, міські замальовки столиці та виразний портрет музиканта на тлі величного концертного органа.

Поруч публікувалися й інші роботи — «Графіка березневого дня» Василя Острового із зимовими деревами, «Чекання весни» Василя Кривенка, а також азартні спортивні та постановочні кадри, жартівливі сюжети та ефектні моменти професійних фотографів та аматорів.

Колоритним акцентом газетної добірки стали ще дві виразні замальовки, що майстерно передавали ритм і творчий дух столиці: атмосферний знімок Валерія Соколова «Суєта», де самотня постать із парасолькою виходить із напівтемної арки у світло дощового міста, та робота Олександра Синиці, яка зазнімкувала відомого київського художника Самуїла Каплана за творчим процесом прямо на вулиці, серед зацікавлених перехожих.

Привертає увагу читачів і неймовірна краса старовинного Андріївського узвозу. На атмосферному знімку Сергія Ільїна « Вечір» зафіксована вечірня прогулянка бруківкою повз старовинні ліхтарі та історичні будинки.

Поруч на фото Віктора Попова «Майстри» зображені майстри художнього ковальства — коваль комбінату монументально-декоративного мистецтва Віктор Михайлович Іващенко зі своїм сином Віктором, чия праця додавала цій історичній вулиці неповторного ремісничого колориту.

За традицією радянського часу, важливе місце на шпальтах конкурсу посідала також тема патріотизму, зв’язку поколінь та пам’яті про Другу світову війну. Яскравим прикладом стала світлина Ігоря Хижняка, яка зафіксувала зустріч молодих льотчиків-перехоплювачів однієї з військових частин із ветераном, Героєм Радянського Союзу Леонідом Петровичем Кальяном.

Цю ж пам’ятну тематику розгортала спеціальна серія світлин до 9 травня: портрет учасника війни І. Я. Скляра (автор Ю. Скляр), зворушлива замальовка авторства Юрія Бородіна «9 травня» з дівчинкою біля фонтану, а також проникливий кадр І. Титаренка «Пам’ять», присвячений покладанню квітів.

Поруч газетну шпальту прикрашав величний панорамний знімок Володимира Говорухи «Київ сьогодні», що демонстрував панораму столиці з монументом Батьківщини-Матері на тлі зелених дніпровських схилів.

Нашу добірку конкурсних світлин ми завершуємо ліричними замальовками: ніжна робота Олександра Смоліна та Миколи Бойка «Погляд» із виразним дитячим портретом та ажурною парковою альтанкою, а також контрастна «Графіка березневого дня» Василя Острового із зимовими деревами біля води й зворушливий портрет випускниці Київського технікуму легкої промисловості Людмили Боднаровської «Роки молоді» авторства Віктора Попова.

Чому це важливо зараз?

Сьогодні ці архівні світлини сприймаються зовсім інакше, ніж десятиліття тому, адже вони перетворилися на справжню капсулу часу та безцінний історичний документ.

Зараз в епоху цифрових технологій і швидкоплинних кадрів, ці чорно-білі паперові фотографії з домашніх і редакційних архівів дають змогу відтворити справжню, невигадану душу минулого Києва, побачити щирі емоції людей, яких вже немає поруч, і зазирнути у двори, парки та вулиці нашого міста такими, якими їх бачили старші покоління киян.

До теми: 120 років разом із киянами: на «Золотих воротах» відкрили фотовиставку «Вечірнього Києва».

У публікації використані світлини з архівних випусків газети «Вечірній Київ» за лютий-травень 1988 року.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»