65 років у живописі: у Києві відкрили масштабну ретроспективну виставку Анатолія Криволапа

Експозиція в D.HUB.ART об’єднала роботи різних періодів творчості Анатолія Криволапа.

Її побудували як послідовний рух через зміни художньої мови митця — від ранніх пошуків до пейзажів та абстрактних композицій, де важливу роль відіграють колір, світло і контраст. Роботи для виставки надали приватні колекції та, власне, сам митець.

Ювілейна експозиція

Експозиція розгорнулася на площі 2000 квадратних метрів. Останні 40 років вважають найбільш активним періодом у творчості митця.

На відкритті виставки заступниця керівника Офісу Президента Олена Ковальська сказала:

«Творчість Анатолія Криволапа — цього надзвичайно красивого, шляхетного джентльмена — це і є наша жива національна ідентичність. Для всієї країни — велика гордість відзначати митця такого масштабу, якого держава нещодавно справедливо нагородила Орденом Ярослава Мудрого V ступеня».

До привітань долучився президент благодійного фонду «Сучасна Україна» Володимир Гавриш, який вручив художнику пам’ятний коїн, відзначивши його величезний внесок у культурну дипломатію та постійну фінансову допомогу Збройним Силам України.

Як зазначив почесний академік НАМ України та директор Музею Авангарду Юрій Комельков, який співпрацює з майстром уже чверть століття, виставка символізує подвійний ювілей: 80 років від дня народження та 40 років активної творчої діяльності Криволапа. Символічно, що паралельно в Музеї Авангарду відкрилася камерна експозиція художника «Безкінечність».

Своїми враженнями від творчості майстра поділилася генеральна директорка Національного музею «Київська картинна галерея» Оксана Підсуха:

«Анатолій Криволап народився з магічним пензлем у руках. Ця виставка побудована як природний рух: від перших променів раннього світанку до глибокої ночі, де світло розчиняється в темряві, щоб завтра знову зійти сонцем. Це колосальна праця і взаємодія світла й кольору».

Співавторка проєкту та засновниця Veremia Gallery Людмила Пишна зазначила:

«Анатолій — це чистий колір, а колір передає весь спектр людських емоцій. Мій чоловік не чує, але коли він дивиться на ці полотна, то каже, що вони звучать — то оглушливо голосно, то тихо й щемливо. У цей важкий час війни ми мріяли подарувати Анатолію та всім киянам справжнє свято світла».

Своєю чергою, донька митця, відома художниця Ганна Криволап, додала, що головна сила батька — в умінні вкласти всю свою душу в самобутній український пейзаж, який тепер знають у всьому світі.

Членкиня Національної спілки художників України Наталія Сидоренко сказала:

«Талант — це дар, який дається людині від Бога, але Анатолій Криволап зумів перетворити цей дар на цілий світ — світ магічного, дивовижного кольору. Його живопис не просто бачиш — його відчуваєш, він говорить із глядачем мовою світла, емоцій і внутрішньої свободи. Це мистецтво, перед яким хочеться зупинитися, відчути і просто подякувати майстрові за ту красу, яку він дарує Україні та світові. Творчість цього митця — частина нашої національної культурної пам’яті».

Генеральний директор Національного цирку України Владислав Корнієнко закликав цінувати своїх національних героїв за життя, зруйнувавши міф про відстороненість художника:

«Попри стереотипи про його нібито саркастичність чи закритість, Анатолій Криволап — це неймовірно тепла людина, абсолютний трудоголік і магнетичний комунікатор. Він — естет, якого знають усьому світі, що пройшов усі етапи становлення разом із нашою державою. Його полотна б’ють рекорди на міжнародних аукціонах, і це наша національна гордість».

П’ять фактів про Анатолія Криволапа

Щоб краще зрозуміти масштаб постаті митця, варто згадати кілька ключових моментів його біографії та кар’єри:

Майстер некомерційного кольору: Художник витратив майже 20 років на власні експерименти, щоб віднайти свої унікальні фірмові відтінки, відмовляючись від радянських стандартів реалізму та кон’юнктурних замовлень.

Аукційні рекорди: Анатолій Криволап утримує титул найдорожчого сучасного художника України на світовому ринку. Його картина «Кінь. Ніч» у 2013 році була придбана на лондобському аукціоні Phillips за рекордні 186 200 доларів США.

Національна премія: У 2012 році за цикл художніх робіт «Український мотив» він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищого творчого визнання в країні.

Мистецтво в тиші: Багато років тому художник свідомо переїхав із галасливого Києва до невеликого села Засупоївка під Яготином. Саме там, на березі озера, у повній тиші та гармонії з природою, він створює свої знамениті монументальні краєвиди.

Сакральний живопис: Окрім абстракцій та пейзажів, митець має унікальний досвід розпису храму. Протягом кількох років він працював над внутрішнім оформленням відновленої церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Липівка на Київщині, де поєднав традиційні канони зі своєю фірмовою кольоровою гамою.

Про пошук власної гармонії

Сам винуватець свята випромінював бадьорість та творчу енергію. Розмірковуючи про свій шлях, Анатолій Криволап так сформулював своє творче кредо:

«Я завжди ка́жу: я бачу життя крізь живопис, а не дивлюся на живопис крізь життя. Будь-яка картина — це перш за все код почуттів та емоцій. Мій головний внесок у мистецтво — це приборкання радикальних кольорів: синього, чорного, палкого червоного, пристрасного фіолетового. Я ніколи не обмежував себе якимось одним відтінком, у моєму розпорядженні завжди була вся палітра.

Мене часто запитують, якими кольорами я бачу сьогоднішню Україну в цьому жахітті війни. Для мене це поєднання різких контрастів: глибокий синій, тривожний чорний та насичений червоний. Але поряд із ними обов’язково має бути яскраво-жовтий — як колір чистого світла та нашої надії.

Молодим художникам, які тільки шукають свій шлях, я хотів би сказати наступне: ніколи нікого не копіюйте. Художником керує його дар. Будьте чесними із самими собою, шукайте внутрішню гармонію — і тоді глядач обов’язково відчує ваше світло й відповість вам взаємністю».

Виставка в артпросторі D.HUB.ART триватиме до 7 жовтня 2026 року.

Читайте також: «Пошук таємниці»: Олександр Дубовик подарував Софії Київській свою знакову роботу.

Олена КОТЛЯР, «Вечірній Київ»