Понад 80 років на сцені: відійшла у засвіти народна артистка України Галина Яблонська

Товариство зв’язків з українцями за межами України «Україна-Світ» з глибоким сумом зустріло звістку про відхід у Вічність видатної української актриси, народної артистки України Галини Яблонської. Про це написала учора ввечері, 14 вересня, Алла Кендзера.

«Її життя було невтомним служінням українському театру, мистецтву та Україні. Яскравий талант, багаторічна творча праця й відданість українській культурі залишили вагомий слід у національному мистецтві», — зазначила Алла Кендзера.

Для Галини Яблонської театр був не професією, а способом прожити життя.

«Її сценічна доля була нерозривно пов’язана з театром Франка: саме тут минули десятиліття її творчого життя, тут вона створювала своїх героїнь, працювала з молодими акторами та передавала їм не лише професійний досвід, а й те особливе відчуття перед сценою, яке неможливо описати словами, — зазначили у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. — Галина Гілярівна належала до покоління митців, для яких вихід на сцену завжди був подією і відповідальністю. Тож у її творчості завжди була внутрішня сила, гідність і надзвичайна любов до українського театру. Її голос, її присутність, її ставлення до театру назавжди залишаться частиною історії нашого театру. Залишаться і ті, кого вона навчала, з ким працювала, кому колись допомогла повірити у власні сили».

Галину Гілярівну з теплотою згадуть ті, хто добре знав її.

«Відлетіла у Вирій душа Великої Артистки і Патріотки, народної артистки України, повної кавалерки Орденів Княгині Ольги, Лауреатки премії імені Марії Заньковецької, премії „БРОНЕК“ та мистецької премії „Київ“ імені Амвросія Бучми, Почесної Голови міжнародного проекту-конкурсу „Тарас Шевченко єднає народи“, франківки з семидесятирічним творчим стажем, не самотньої „Самотньої леді“ — Галини Гілярівни Яблонської, — написав театрознавець Василь Неволов. — Після важкої хвороби на 99-тому році перестало битись її зболіле серце… В останні декілька десятків років найбільшою втіхою і найбільшою енергомісткою „творчою ношею“ Галини Гілярівни, крім, звісно, незмінної головної сцени держави — Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, були створений нею, випестуваний, викоханий Героїчний Театр „Пам’ять“ та проєкт- конкурс „Шевченко єднає народи“. Дивовижно, як у цієї самовідданої жінки на все вистачало часу, здоров’я, мудрості, таланту і доброти?! Неймовірно… Вдячність Вам за все наша доземна… і велика тривала довга пам’ять! Світла, як Ви, і вічна, як той спадок, який Ви нам залишили!».

А видавець Іван Степурін пообіцяв зробити книгу до 100-річчя Галіні Гілярівні.

У січні цього року Галині Яблонську виповнилося 98-річчя. Й вона відзначила цю дату зустріччю з киянами у бібліотеці імені Сковороди.

Народилася Галина Яблонська у 1928 році в Умані, у творчій родині акторки та режисера. Усе своє життя вона присвятила театру. На сцені зіграла понад 80 ролей.

Розпочався творчий шлях актриси у 6 років, коли вона дитиною грала у масовці театру. А в 8 років дебютувала на сцені Вінницького державного театру в ролі Топсі у виставі «Хатина дядька Тома» за романом американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу.

З 1951 року Галина Яблонська стала невіддільною частиною Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Її дебют у ролі Галі з «Назара Стодолі» Тараса Шевченка у постановці Амвросія Бучми став початком блискучого творчого шляху. Її партнерами на сцені були легендарні майстри — від Гната Юри до сучасного покоління франківців.

За свою кар’єру вона створила понад 80 сценічних образів, втілюючи національні ідеї та передаючи душу українського народу. Її критики називали «актрисою європейського рівня», а глядачі — «голосом і серцем сцени». За роки творчої діяльності на сцені Театру Франка вона зіграла майже в усіх класичних українських п’єсах, ставши своєрідним символом відродження українського театрального мистецтва.

Її здобутки на театральній сцені оцінені відзнаками, серед яких і престижна театральна премія Амвросія Бучми та звання «Митець-року», а також ордени Княгині Ольги та Святої Великомучениці Варвари.

У 2019 році увійшла до «Національного реєстру рекордів України» за «Найтриваліший період виступу на театральній сцені — 83 роки».

Актриса вела активну громадську роботу: займалася популяризацією творчості Тараса Шевченка й української мови, очолювала мистецько-просвітницькі, патріотичні організації. Вона була Президенткою Міжнародної Ліги «Матері і сестри-молоді України», художньою керівницею героїчного театру «Пам’ять» та засновницею міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко — єднає народи».

На сторінці міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко — єднає народи» зазначили, що для багатьох Галина Гілярівна, авторка та фундаторка проєкту, була значно більше, ніж видатна актриса.

«Саме вона створила цей простір єднання, у якому Шевченкове слово вже багато років долає кордони, об’єднує дітей і дорослих, митців, педагогів, творчі колективи та шанувальників Великого Кобзаря з різних країн світу, — йдеться у повідомленні. — Вона створила не просто конкурс. Вона створила велику родину, яка об’єднала людей різного віку та з різних куточків України і світу любов’ю до Шевченкового слова, України, мистецтва та людяності. Вміла бачити талант у кожному. Вона щиро раділа кожному учаснику, підтримувала, надихала, берегла кожного, хто долучався до її справи. Шанувала та підтримувала, знаходила потрібні слова. Для неї не існувало «маленьких» талантів чи неважливих людей. Кожен, хто долучався до її справи, ставав частиною великої родини.

Вона дуже любила людей. Любила Україну. Любила Шевченка. Галина Гілярівна була справжньою патріоткою України — мудрою, красивою, сильною духом жінкою, яка вміла об’єднувати навколо себе однодумців і небайдужих людей. Її життя було служінням мистецтву, Україні, молоді та пам’яті. І сьогодні особливо боляче усвідомлювати, що її більше немає поруч… Але залишається її справа. Залишається її любов. Залишається її Шевченко. Ми віримо, що міжнародний проєкт-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи», який став її дітищем і справою її серця, житиме, розвиватиметься та ширитиметься, об’єднуючи людей навколо безсмертного слова Тараса Шевченка. Житиме конкурс — житиме пам’ять про його славну засновницю».

Вона була людиною великого серця, великої любові до України, до людей, до українського слова та культури.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам та учням Галини Яблонської. Вічна памʼять!

Читайте також:

• Галина Гілярівна Яблонська — яскрава епоха українського театру.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»