Найсвітліший балет з найпохмурішої опери: у Києві представили виставу «Варіації Доніцетті»
Попри виклики війни, столичний театр вперше отримав ліцензійну постановку Джорджа Баланчіна, яку київській трупі особисто допоміг втілити відомий сучасний хореограф українського походження Олексій Ратманський.
Нещодавно на сцені Національної опери України відбувся перший прем’єрний показ неокласичного балету «Варіації Доніцетті» Джорджа Баланчина. Це віртуозний, оптимістичний і світлий твір, створений для двох головних солістів та трьох супровідних тріо в ансамблі.
Цікаво, що музичним першоджерелом для балету стала опера Гаетано Доніцетті «Дон Себастіан» (Dom Sébastien, Roi de Portugal, 1843) на лібрето Ежена Скріба — масштабна і водночас похмурна драма, яку критики свого часу прозвали «похороном у п’яти актах». Вона базується на біографії реального історичного персонажа — короля Португалії Себастьяна I (1554–1578). Закоханий у містику та ідею хрестового походу проти мусульман, 24-річний монарх загинув у фатальній битві в Марокко, а його тіла так і не знайшли, що породило безліч чуток та легенд.
Свого часу ця історія захопила і видатного італійського композитора Гаетано Доніцетті, який створив власний музичний твір про ці події. Щоправда прем’єра вистави великого успіху не мала, проте балетна музика до неї несподівано отримала нове життя вже у середині ХХ століття, коли видатний хореограф та засновник Школи американського балету Джордж Баланчин не зацікавився нею, створивши чистий, легкий і життєствердний хореографічний шедевр.
«Балет — настільки багате мистецтво, що він не повинен бути ілюстратором навіть найцікавіших, навіть найзмістовніших літературних першоджерел… П’ятнадцять років танцівники випрацьовують кожну клітину свого тіла, і всі клітини мають співати на сцені», — стверджував Джордж Баланчин, пропагуючи мистецтво безсюжетних одноактних балетів.
Для хореографа головними у балеті були лише музика (яку він вважав основою, адже сам був професійним музикантом) і рух, а замість декорацій працювала лише зміна світла. дозволяючи насолоджуватися витонченим мистецтвом хореографії та пластикою та віртуозною технікою танцівників.
Цікаво, що востаннє у Києві «Варіації Доніцетті» показували ще далекого 1962 року під час гастролей New York City Ballet. Тепер же цей самобутній балет повертається на українську сцену як перша офіційна і ліцензійна постановка хореографії Баланчина для вітчизняної трупи.
Здійснити цей самобутній проєкт для Національної опери України взявся видатний хореограф, громадянин України і США, патріот Олексій Ратманський. За словами постановника, для нього ця сцена має особливе значення, адже свого часу він працював у театрі як танцівник.
Незважаючи на небезпеку, він разом із дружиною та асистенткою Тетяною Ратманською особисто приїхав до Києва для участі у постановки вистави.
«Для мене — це особливий момент, адже це мій кровний зв’язок з Україною… Український балет зараз — це ви. Від вас залежить, чи виживе зараз балетне мистецтво в Україні чи ні, однак без репертуару Джорджа Баланчина артистам неможливо рухатися вперед. Це надзвичайно важливий крок, який наш балет має зробити», — зауважив під час брифінгу Олексій Ратманський.
За його словами, робота над проєктом тривала лише три тижні в умовах постійних сирен і тривог.
Художній керівник балету Національної опери України Набухіро Тарада відзначив неабияку складність цього завдання та мужність артистів, які попри роботу в надзвичайно важких умовах, але роблять колосальний творчий прогрес.
Серед виконавців, як провідні солісти балету так і представник обдарованої молоді, зокрема: Катерина Миклуха, Микита Сухоруков, Анна Єлісєєва, Ярослав Ткачук, Маргарита Альянах, Катерина Дегтярьова, Домініка Федорова, Андрій Філонець, Льюїс Харфорд, Аяме Хіджіката, Катерина Чупіна, Андріанна Шабаєва та Олексій Швидкий.
За словами артистів робота із хореографічною лексикою Джорджа Баланчина стала для артистів досить складним завданням.
Прем’єр балету Микита Сухоруков порівняв цей процес із кардинальним переналаштуванням усього тіла:
«Це зовсім інша техніка, яка не схожа на те, з чим ми стикались все своє життя… За три тижні сказати, що ми зрозуміли Баланчина — ні. Це як писати все життя правою рукою, а тепер треба лівою…Проте зараз на репетиціях у мене працюють м’язи, про які я навіть не здогадувався», — жартує танцівник.
Його колега, прем’єр Ярослав Ткачук, додав, що величезну роль у підготовці відіграли класичні уроки від самого хореографа:
«Кожний почерк хореографа відрізняється… Ми дуже щиро вдячні Олексію Ратманському, який не просто працює з нами над постановкою „Варіацій Доніцетті“, але й дає нам класичні уроки, які готують наше тіло до виконання цієї хореографії».
А завідувач балетної трупи театру Костянтин Пожарницький підсумував той внутрішній контраст, у якому українські артисти щодня виходять на сцену в реаліях війни, демонструючи героїчну стійкість:
«Тут вони в гардеробних плачуть, бо там лунають вибухи… А потім вони вдягають сценічний образ і йдуть під софіти. Для кожного з них сьогодні кожна нова вистава — це не просто робота, це спосіб вистояти, довести собі й іншим, що мистецтво живе, і принести людям хоч краплю світла й радості»
Прем’єра «Варіацій Доніцетті» в Національній опері України — це не просто поява видатного хореографічного полотна на київській сцені. Це черговий доказ незламності українського духу та здатності мистецтва перемагати будь-яку силу темряви.
До теми: Різноманіття шедеврів класики та прем’єри: афіша Національної опери на вересень.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»