Сексуальний шантаж — одна з головних загроз для дітей у мережі — координаторка Центру безпечного інтернету

Щороку аналітики платформи StopCrime опрацьовують близько трьох тисяч звернень щодо матеріалів сексуального насильства над дітьми. У понад 1600 випадках підтверджується, що йдеться саме про такий контент. А близько 70% звернень про булінг за минулий навчальний рік так чи інакше стосувалися кібербулінгу.

Як захистити дитину в цифровому світі, чому самих заборон недостатньо, куди звертатися по допомогу і що у цій ситуації мають робити батьки та держава? Про це поговорили із представницею ГО «Магнолія» та координаторкою Центру безпечного інтернету Ольгою Шеремет.

СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ НЕ ВСТИГАЮТЬ ЗА НОВИМИ ОНЛАЙН-ЗАГРОЗАМИ

— Пані Ольго, якщо говорити про основні загрози, які очікують наших дітей у мережі, які з них Ви бачите як найбільш гострі?

— Я б починала з того, що цифрове середовище зараз змінюється швидко, як ніколи раніше. Наші діти буквально народжуються з гаджетами в руках. У дуже ранньому віці починають користуватися соцмережами, грати в онлайн-ігри. Трошечки пізніше починають користуватися чат-ботами, генерують відео і фотозображення. Це наша нова реальність, в яку широким кроком увійшов штучний інтелект. І ми тепер повинні з цим якось жити і пристосовуватися.

Новий звіт організації WeProtect — це організація, яка також бореться з матеріалами сексуального насильства над дітьми в інтернеті, говорить про те, що виклики і ризики змінюються настільки швидко, що будь-які системи захисту не те що не встигають діяти на випередження, вони ледь-ледь встигають адаптуватися під ці виклики.

Основною загрозою і основним викликом, який почався у 2025 році і зараз на піку, WeProtect називає sextortion. Це сексуальна фінансова маніпуляція, жертвами якої часто стають підлітки. Простіше кажучи, це випадки, коли дитину шантажують її інтимними зображеннями — реальними або згенерованими, що тепер дуже просто зробити.

— Де найчастіше може очікувати дитину небезпека такого роду?

— Такий вид насильства зазвичай відбувається через соціальні мережі, здебільшого — у приватних повідомленнях. Знайомство може початися на різних майданчиках: форумах, у соцмережах, коментарях чи тематичних групах. Але потім спілкування переходить у приватну переписку тет-а-тет.

Часто за цим стоїть доросла людина — так званий грумер. Він спеціально входить у довіру до дитини, отримує її інтимні фотографії, а потім використовує їх для шантажу.

Окремо треба говорити і про онлайн-ігри. Це те, про що зараз говорять світові організації. Ми повинні встановити той віковий ліміт, коли діти можуть в ігровому середовищі починати спілкуватися в окремих чатах.

І так само світ ламає голову, як зробити так, щоб там спілкувалися однолітки з однолітками і уникнути ситуацій, коли в окремому чаті може бути переписка дорослої людини з маленькою дитиною. Ідеться про зовсім маленьких дітей, тому що в онлайн-ігри діти починають грати з 4–5 років.

— У контексті безпеки дітей в інтернеті часто можна почути ще одне поняття, а саме — sexting. Що це таке і які ризики воно несе?

— Коли це просто інтимна чи навіть досить відверта переписка двох дорослих людей, у секстингу немає жодних проблем. Це може бути просто частиною їхнього життя.

Коли ми говоримо про інтимну переписку підлітків, умовно, дітей 15 років, існує великий ризик наслідків, якщо її буде опубліковано і нею скористаються для того, щоб людину образити чи шантажувати. І я не кажу тут про якісь супервідверті фотографії, але це може бути трошки інтимніша переписка — вона теж є секстингом.

Скільки ми знаємо таких голлівудських випадків, коли дорослих жінок шантажували відвертими фотографіями. Не треба далеко ходити: взимку була історія з Оленою Тополею, з якої вона дуже вдало змогла вийти, відстоявши свої кордони, свою цілісність, давши зрозуміти, що в такий спосіб її не можна шантажувати.

Це той сексторшн, про який ми з вами почали говорити. Але тут ми говоримо про дорослу жінку із шоу-бізнесу. А що говорити про, умовно, одинадцятикласницю, яку навіть не відвертими фотографіями будуть шантажувати, а просто перепискою, в якій вона чимось поділилася. Ці скріншоти можуть дуже глибоко ранити молоду людину.

ПОНАД 1600 ВИПАДКІВ ОНЛАЙН-НАСИЛЬСТВА ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ЩОРОКУ

— У 2024 році в Україні був запущений портал StopCrime. Це перший в нашій державі онлайн-портал для анонімних повідомлень про злочини проти дітей в інтернеті, спрямований саме на сексуальне насильство. Наявність такого ресурсу — це величезний здобуток для України, і про це кажуть усі експерти. Як він народився?

— У 2023 році, за сприяння Міністерства цифрової трансформації, ми розпочали процес вступу до міжнародної мережі INHOPE, а у 2024 році запустили в Україні гарячу лінію StopCrime.

Тобто це не просто одна з багатьох українських гарячих ліній. StopCrime став частиною міжнародної мережі INHOPE, яка об’єднує гарячі лінії різних країн для боротьби з матеріалами сексуального насильства над дітьми в інтернеті.

Завдяки участі в цій мережі ми можемо не лише працювати з матеріалами, розміщеними в Україні. Якщо такий контент зберігається на серверах в іншій країні, ми передаємо інформацію колегам з INHOPE там, щоб домогтися його блокування та подальшого реагування.

Будь-яка людина може цілком анонімно, в чому величезний плюс цієї платформи, подати скаргу з посиланням на якийсь матеріал. Вона може розказати і про злочин, про який їй відомо. Портал це не тільки про матеріали сексуального насильства. Це про будь-яке насильство над дитиною.

— Як працює український StopCrime, яка інформація туди надходить, як вона перевіряється, куди передається?

— Давайте я почну з того, як можна поскаржитись на матеріали сексуального насильства над дітьми в інтернеті. Ви можете залишити своє звернення на те, що в народі називають «дитячою порнографією».

Насправді ж це матеріали сексуального насильства над дитиною. Це може бути занадто відверта фотографія, відео. Наші аналітики розглядають це відео, підтверджують, чи є там факт сексуального насильства над дитиною, і передають ці матеріали в поліцію для їх подальшого блокування чи розслідування.

Це наша внутрішня кухня в Україні, що стосується тих матеріалів, які хостяться тут, в Україні, на українських серверах. Якщо ж ми бачимо, що це відео хоститься в іншій країні Європи, Африки, Азії, наші аналітики передають це своїм колегам з INHOPE в інших країнах світу для того, щоб це відео було заблоковано там.

Це, скажімо так, програма-мінімум — щоб ці жахливі, травмуючі матеріали були видалені з мережі. Програма-максимум — звичайно, почати розслідування. На всіх тих відео, які ми отримуємо, не завжди українські діти. Але якщо є підозра, що в кадрі українська дитина, з нею говорять українською чи російською, до неї звертаються українською чи російською, ми тоді пишемо окрему заяву до Нацполіції.

Є зараз кілька відкритих кримінальних проваджень, в яких наші аналітики виступають як свідки злочину. Ми намагаємось не залишати цю ситуацію на такому рівні.

Що ж до того, як це перевіряється, дуже складно розказати, тому що кожен випадок — це якийсь окремий кейс. Іноді люди залишають нам свої контактні дані, іноді наші аналітики і люди, які працюють на гарячій лінії, мають можливість перетелефонувати, уточнити якісь дані. Інколи люди з величезним ентузіазмом готові ділитися інформацією для того, щоб допомогти людині.

МАТЕРІАЛИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА БЛОКУЮТЬ У СЕРЕДНЬОМУ ЗА 1,5 ДНЯ

— А що показує статистика роботи? Скільки звернень ви отримуєте і в скількох випадках підтверджується, що йдеться саме про матеріали сексуального насильства над дітьми?

Щороку наші аналітики аналізують близько трьох тисяч різноманітних звернень. І більш ніж у половині підтверджується, що це матеріали сексуального насильства над дітьми. Якщо бути зовсім точними, то із майже трьох тисяч звернень підтвердженими були 1600.

Ще близько 30% ми передаємо нашим колегам за кордон для блокування, решта блокуються у нас. Одиниці доходять до відкриття кримінальних проваджень, тому що не всі діти на цих матеріалах — українські. Але це все одно діти, які потерпають від насильства в інтернеті.

—  Наскільки ефективно вибудована співпраця з відповідними органами, в тому числі українськими, до яких ви звертаєтесь? Наскільки швидко вони реагують?

Власне, наша поліція працює не краще та й не гірше за своїх закордонних колег. Насправді ці злочини дуже швидкоплинні. Якщо це стосується якихось матеріалів у телеграм-каналах — сьогодні вони є, завтра їх немає. Ми задоволені роботою з правоохоронцями. Посилання, які ми їм відправляємо, блокуються досить швидко.

І взагалі є така статистика від організації INHOPE, членами якої ми є: у тих країнах, де діє ця мережа гарячих ліній для скарг на матеріали сексуального насильства, ці матеріали блокуються за півтора дня, навіть трошки менше — 1,4 дня.

У тих країнах, де INHOPE не працює, де цієї системи немає, цей процес затягується до 42 днів. Більше місяця ці відео гуляють інтернетом, на них можна натрапити, їх можна дивитися. А ми говоримо про дітей.

70% ЗВЕРНЕНЬ ПРО БУЛІНГ СТОСУЮТЬСЯ КІБЕРБУЛІНГУ

— Якщо ми говоримо про небезпеки, які можуть чатувати на наших дітей в мережі, т не можемо не згадати про кібербулінг. Що саме сьогодні вважається кібербулінгом?

— На гарячу лінію StopCrime за минулий навчальний рік надійшло 106 звернень про булінг, і близько 70% цих звернень так чи інакше стосувалися кібербулінгу.

Тобто дитину починали ображати в школі, ігнорувати — булінг може мати безліч форм, — а потім це продовжувалося в інтернеті. Тобто спокою у цієї дитини не було ніде.

У нас прийнято вважати, що булінг — це лише освітнє середовище. Але кібербулінг змінює цю реальність, тому що дитині дійсно немає спокою ніде. Булінг продовжується після уроків і не закінчується до вечора.

Що є кібербулінгом? Це насильство над дитиною за допомогою цифрових технологій. Найчастіше воно відбувається в соціальних мережах, у месенджерах.

Але не сприймайте це, будь ласка, як те, що соціальні мережі — це абсолютне зло. Зараз почалася така риторика: у забороні соцмереж вбачають один універсальний засіб подолати всі цифрові загрози для дітей.

Ми в Центрі безпечного інтернету із колегами зі StopCrime так не вважаємо. Це надзвичайно просте рішення, надзвичайно примітивне. Ми дуже хвилюємось, щоб таке просте рішення не дійшло до нас. Бо в якийсь момент, я не знаю, через рік після заборони, ми вирішимо, що дітей у соціальних мережах немає, отже, захищати їх не потрібно і хто кому там шле відверті фотографії — нам немає до того жодного діла.

Власне, жодна дитина не може бути захищена від кібербулінгу. Йдеться не тільки про скромних і тихих дітей, а й про тих, які здатні за себе постояти. Від кібербулінгу не застрахований ніхто.

ЯК ПРАЦЮЄ ЦЕНТР БЕЗПЕЧНОГО ІНТЕРНЕТУ

— Центр безпечного інтернету. Які організації він об’єднує і яку допомогу можуть там отримати діти та батьки?

— Центр безпечного інтернету — це, знаєте, не наше ноу-хау. Це коаліція громадських організацій, які мають той чи інший досвід у сфері захисту дітей в інтернеті. Ми взяли вже прекрасну, робочу, дієву практику, яку просуває Єврокомісія. Центри безпечного інтернету є в країнах Європи і не тільки.

Вони працюють за однією базовою і дієвою моделлю. У кожному Центрі безпечного інтернету повинна бути лінія скарг на матеріали сексуального насильства і взагалі на насильство над дітьми в інтернеті. Це те, чим займається ГО «Магнолія», і це наш StopCrime.

Повинна бути лінія підтримки для дітей — психологічна, юридична — для тих, хто постраждав в інтернеті через той чи інший ризик. Цим займається організація ГО «Ла Страда-Україна» і їхня гаряча лінія 116 111.

І решта п’ять організацій займаються великою просвітницькою роботою. Давайте я назву, хто у нас у коаліції: Всеукраїнський фонд «Благополуччя дітей», Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», ГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я», Child Rescue, або «Служба порятунку дітей», а ще Docudays.

Docudays — це така родзинка нашого Центру безпечного інтернету. Коли ми говоримо з колегами за кордоном, ніхто не має такої практики. А це дуже дієвий спосіб доносити дітям корисну інформацію — кіноклуби і покази документальних стрічок на такі злободенні теми: про той самий секстинг, про насильство над дітьми в інтернеті.

Вони показують стрічки окремій аудиторії: часом це педагоги, освітяни, часом — підлітки. Для них роблять такі адаптовані покази. І потім це дуже жваві обговорення з дітьми.

У таких обговореннях народжуються якісь ідеї, рішення. Діти-підлітки не бояться говорити в такій обстановці. Це справді цікавий спосіб просвітницької діяльності — кіноклуби й обговорення разом із навчальними модераторами.

— А за якими критеріями ви оцінюєте власну ефективність?

— Там, де можуть говорити цифри, говорять цифри. Я озвучила приблизно три тисячі повідомлень які надходять на StopCrime щороку. Набагато більшими є цифри, коли люди шукають психологічної підтримки і просто дружньої розмови.

Приблизно 5% усіх звернень у «Ла Страда-Україна» стосуються проблем в інтернеті. 5% здається небагато, але насправді це багато.

Якщо ви говорите про ефективність Центру безпечного інтернету, ми працюємо трохи більше року, але дуже радіємо, коли освітяни, вчителі більших і менших шкіл, великих міст і маленьких містечок України беруть наші матеріали і готуються з їх допомогою до Дня безпечного інтернету.

Це така міжнародна дата, коли весь світ говорить, що нам потрібно дбати про наших дітей і захищати їх, тому що загроз більше, ніж наших можливостей їх якось уникати.

Коли освітяни користуються цими матеріалами, коли просто звертаються до нас із ситуаціями, де йдеться про злочин, чи просто з неприємними ситуаціями в інтернеті, телефонують на наші гарячі лінії — так ми і вимірюємо нашу ефективність.

- А чи допомагають звернення людей виявляти нові загрози? Можливо, ви бачите, що якась проблема починає виникати частіше, і вже на основі цього запускаєте нові проєкти чи інформаційні кампанії?

— Так, звичайно. Наші аналітики минулого року помітили досить загрозливу тенденцію — те, що називається self-generated матеріалами сексуального насильства.

Це коли діти самі сідають перед камерою. І очевидно, що по той бік камери є доросла людина, але здається, що дитина сама створює і поширює цей контент. Фізично, можливо, це так і є, але коли йдеться про неповнолітніх, ми завжди говоримо про насильство над дитиною. Вона ніколи не сама: завжди поруч є дорослий, на кого це орієнтовано або хто її примушує це робити і хто потім отримує за це гроші.

Ми помітили небезпечну тенденцію, що з місяця в місяць кількість створених самими дітьми матеріалів сексуального насильства зростає.

У нас була велика інформаційна кампанія. Ми спільно з Кіберполіцією розіслали близько мільйона СМС-повідомлень, які вели на статтю про цей новий феномен, про те, що це ще один ризик для дітей в інтернеті.

І, звичайно, там був перелік організацій, куди можна звернутися по допомогу, по психологічну допомогу.

ЗАБОРОНА СОЦМЕРЕЖ НЕ УБЕЗПЕЧИТЬ ДІТЕЙ ВІД ЦИФРОВИХ ЗАГРОЗ

— Ми сьогодні з Вами багато говорили про загрози, кількість яких дуже швидко збільшується, тож логічно виникає питання — а що робити, як нам, батькам, убезпечити дитину від цих ризиків?

— Найменше, що мені хочеться тут зробити, — це вас налякати. Нам потрібно працювати над тим, щоб ми були тією дорослою людиною, якій дитина, якщо не відразу, то хоч через кілька днів почне розказувати. Нам потрібно вибудовувати довірливі стосунки з дитиною, говорити з нею про свій досвід в інтернеті, не чекати умовного часу, коли, ви вважаєте, дитина буде готовою до секстингу. А проводити такі бесіди з раннього віку.

Чомусь батькам здається, що коли їхня дитина на умовно спокійній території, в Івано-Франківській області, у своїй затишній кімнаті сидить і грає в телефон, то в неї все гаразд. Насправді на неї можуть підстерігати колосальні ризики. Телефон створює цю ілюзію безпеки: сидить, клацає телефон — про що говорити? Але говорити потрібно, в тому числі розповідати і свій цифровий досвід.

— Безумовно, батьківську роль тут не можна переоцінити. Але щось має робити і держава, щоб захищати дітей в інтернеті. Що це може бути?

— Зараз весь світ говорить про safety by design — про те, що всі цифрові майданчики, всі нові цифрові додатки повинні створюватися вже безпечними. Для того, щоб однокласник не міг у три кліки роздягнути свою сусідку по парті, тому що це ненормально.

В Австралії вже працює заборона майже всіх соціальних мереж, включно з YouTube, для дітей до 15 років. Але вони вже визнають, що ця ідея працює дуже погано. Дітям навіть допомагають батьки реєструватися в соцмережах, діти користуються VPN, наносять макіяж, і соцмережі вважають їх дорослими людьми.

Тому ми теж вважаємо, що ця заборона не буде дієвою, якщо вона дійде до України. Нам потрібно вимагати від цифрових майданчиків безпеки на базовому рівні, тому що їхні алгоритми прекрасно розуміють, з ким вони мають справу: з 35-річною жінкою, як я, 14-річним хлопчиком чи 5-річною дівчинкою. І прекрасно розуміють, кому вони згодовують той контент і в яких порціях.

Читайте також:

У Києві колишні правоохоронці влаштували незаконні гральні заклади: під суд йдуть 12 осіб

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»