«Це може дати певні економічні преференції»: Володимир Бондаренко — про можливий прифронтовий статус Києва

Понад 52 години за п’ять діб — стільки часу наприкінці серпня Київ провіву повітряних тривогах. Лише 27 серпня сирени у столиці звучали сумарнопонад 14 з половиною годин. росія змінила тактику атак, і кияни вжевідчувають наслідки не лише через постійну загрозу ударів. Тривоги впливають на роботу шкіл, міських установ, громадського транспорту, асполучення між лівим і правим берегами подекуди перетворюється наокреме випробування.

І все це напередодні ще однієї складної зими. На першочергові заходи
Плану стійкості Києва потрібно 31 мільярд гривень. Місто готує резервну
генерацію, встановлює когенераційні установки, перевіряє житловий фонд
і навіть створює продовольчий резерв. Але чи встигне Київ реалізувати все
заплановане і наскільки столиця готова до найскладніших сценаріїв?
Про це для спільного проєкту Київ FM та «Вечірнього Києва» поговорили
з депутатом Київської міської ради (фракція «УДАР») Володимиром
Бондаренком.

ОДНА ПРИЧИНА ЗАКРИТТЯ МОСТІВ ПІД ЧАС ТРИВОГ — НЕОБХІДНІСТЬ
ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ПЕРЕМІЩЕННЯ СИЛ ОБОРОНИ ТА БЕЗПЕКИ

— Ми з Вами ведемо цю розмову 1 вересня, у день початку нового навчального року. Бачимо, що повітряні атаки стають тривалішими, і в батьків виникає цілком зрозуміле питання: як за таких умов взагалі відпускати дитину до школи? І на це питання хочеться почути відповідь людей, які відповідають у Києві за організацію освітнього процесу. У Вас, як у депутата, відповідь на це питання є?

— Давайте будемо відвертими, ми навряд чи можемо в кожному навчальному
закладі забезпечити повноцінний освітній процес в укритті. Укриття насамперед призначені для захисту життя і здоров’я, але не для повноцінного навчання.

Практично всі навчальні заклади обладнані укриттями. Лише за останній час
кількість місць у них збільшили на 63 тисячі. Укриття ремонтують, будують
нові, але, ще раз наголошу, забезпечити місцями одночасно всіх ми, на жаль, не
можемо.

Більше того, скажу свою особисту думку: діти не мають постійно вчитися в
укриттях, під землею. Мабуть, найбільше бажання росії сьогодні — загнати нас
під землю, щоб ми взагалі не виходили з укриттів. Це видно і за кількістю
тривог, і за кількістю повітряних атак. Тому місто прийняло рішення, що кожен
навчальний заклад сам визначається з очно-дистанційним форматом.

Дистанційний формат уже адаптований після COVID та початку повномасштабного вторгнення, тому зараз він більш-менш нормально працює.

Я розумію батьків, яким часто немає з ким залишити дітей. Розумію і вчителів,
які кажуть, що дистанційне навчання через Zoom — це все-таки не те саме, що
повноцінна робота у класі. Але ми маємо усвідомлювати одне: життя і здоров’я
дитини точно переважають ті недоліки, які має дистанційний формат.

— Нова тактика росіян створює не лише додаткові безпекові ризики, а й суттєво впливає на життєдіяльність міста. Зокрема, зовсім гостро стала проблема транспортного сполучення між лівим і правим берегами під час повітряних тривог. І місту треба оперативно шукати якісь рішення, які могли б хоча б частково компенсувати ці незручності. Що можна зробити і коли кияни відчують ці зміни?

— Певні зрушення вже є. Зокрема, почали впроваджувати дублюючі автобусні
маршрути. Їх справді поки не так багато, але вони вже з’являються. І я нагадаю,
що це не якесь ноу-хау. Такі маршрути почали запускати ще тоді, коли через
обмеження споживання електроенергії у нас виникали перебої в роботі
електротранспорту. Тобто цей механізм уже існує.

Але тут є дві проблеми — об’єктивна і суб’єктивна. Об’єктивна — це кількість
рухомого складу. Суб’єктивна — культура водіння, яка у нас, м’яко кажучи,
залишається не на дуже високому рівні. Водії блокують смуги громадського
транспорту, і через це автобуси та тролейбуси не можуть рухатися за графіком.
Особливо це відчутно, коли великогабаритний транспорт виїжджає у другу чи
третю смугу і фактично блокує рух. У результаті утворюються величезні
затори, в яких стоїть і громадський транспорт.

Щодо обмежень руху мостами, то вони пов’язані насамперед із безпековими
ризиками, це зрозуміло. Але є ще одна причина — необхідність забезпечувати
переміщення Сил оборони та безпеки. Я зараз не розкриваю якоїсь секретної
інформації, це і так можна побачити. Тому важливо розуміти, що всі ці обмеження не можуть бути скасовані одночасно.

ЩО МОЖЕ ДАТИ КИЄВУ СТАТУС ПРИФРОНТОВОЇ ТЕРИТОРІЇ

— Рада оборони Києва запропонувала Кабінету Міністрів низку кроків, які
могли б зробити життя киян у нинішніх умовах трохи простішим. Зокрема,
йдеться про рух комунального транспорту через мости під час повітряних
тривог. Що далі — тепер чекаємо на рішення уряду?

— Давайте казати чесно — ці ініціативи мають антикризовий характер. В умовах
постійних повітряних тривог вони дозволили б людям продовжувати
працювати, пересуватися між правим і лівим берегами. Йдеться також про
можливість певного послаблення комендантської години, зокрема з огляду на
рух потягів, які через повітряні тривоги іноді запізнюються на багато годин.
Але ми маємо розуміти, що це не панацея.

Насправді тут дуже складно щось прорахувати наперед. У четвер повітряна
тривога тривала понад 15 годин, у п’ятницю та суботу — понад 10. У неділю
загальна тривалість була меншою, але тривоги фактично охопили весь день:
великих перерв між ними майже не було.

Тому рекомендації тут насамперед мають надавати ДСНС та військові. Ми
розуміємо, що швидкість звичайного «шахеда» і реактивного — різна. До того ж
вони можуть змінювати курс, і їхній рух іноді доволі хаотичний. Так, у певних
випадках це може бути розвідка, але водночас ми бачимо й конкретні удари по
цивільній інфраструктурі.

Тому тут потрібно рухатися крок за кроком. Зараз пропозиції перебувають на
розгляді уряду. Після консультацій із ДСНС, Силами оборони та безпеки буде
ухвалене остаточне рішення.

— Днями один із народних депутатів заявив у ЗМІ, що Київ і Київщина
можуть отримати статус прифронтових територій уже у вересні. Якщо це
станеться, що нам дасть такий статус?

— Насамперед це може дати певні економічні преференції для бізнесу. Йдеться
про пільги в оподаткуванні, можливість відстрочення певних платежів,
програми релокації.

Перелік таких територій існує ще з 2022 року, його веде відповідне міністерство і змінює залежно від ситуації та визначених показників. Але сказати, що сам по собі цей статус кардинально щось змінить для Києва з нормативної точки зору, принаймні зараз, я не можу. Тут важливо подивитися, як уряд працюватиме з усім комплексом наших пропозицій. Якщо рішення будуть комплексними, тоді ми справді зможемо побачити результат.

Бо зараз є дуже багато нарікань, наприклад, на те, як людині під час постійних
тривог потрапити до ЦНАПу, органу соціального захисту чи медичного закладу. Але там працюють такі самі люди, як і ми. І просто змусити їх працювати під час повітряної тривоги ми не можемо.

Тому, можливо, варто говорити про певну градацію тривог залежно від рівня
небезпеки або про можливість для керівників підприємств та установ ухвалювати рішення, чи продовжувати роботу під час конкретної повітряної тривоги. Але, знову ж таки, ми не можемо позбавити людину права піти в укриття незалежно від того, який рівень небезпеки оголошено — умовно жовтий чи червоний.

НА РЕАЛІЗАЦІЮ ПЛАНУ СТІЙКОСТІ КИЄВА ДЕРЖАВА ВИДІЛИЛА МЕНШЕ 20% ОБІЦЯНИХ КОШТІВ

— Як би страшно це не звучало, але ми вчимося жити і в таких умовах. Це
показав і 2022 рік, і минула зима, коли частині киян довелося пройти через
надскладні випробування, пов’язані з відсутністю тепла та світла через російські обстріли. За прогнозами, ця зима може бути ще важчою. Ви теж так вважаєте?

— Я не прихильник апокаліптичних сценаріїв, але мене насправді тішить, що зараз
із суспільством почали говорити відверто. Коли минулого року Віталій Кличко
казав, що зима буде дуже важкою і тим, хто має можливість виїхати з Києва,
варто це зробити, його піднімали на сміх. Зараз, слава Богу, ситуація інша.
Принаймні в цьому питанні всі перестали гратися в політику і відверто кажуть:
зима буде проблемною.

Проблемною вона буде з кількох причин. По-перше, росіяни нікуди не
поділися. По-друге, ми бачимо інтенсивність повітряних атак. І, по-третє,
розуміємо, що реалізувати абсолютно все із запланованого до початку зими не
вдасться. Тут можна говорити і про об’єктивні, і про суб’єктивні фактори, але
факт залишається фактом.

У Києві, наприклад, близько 12 тисяч багатоквартирних будинків. Із них лише
трохи більше 2,5 тисяч скористалися міськими та державними програмами, які
дозволяють встановити альтернативні джерела електроенергії. І тут виникає ще одне питання. Ми всі чудово розуміємо, що наші квартири перебувають у приватній власності, але водночас часто очікуємо, що абсолютно все має зробити місто.

Місто не зможе зробити все — у нього немає для цього ані фінансових, ані технічних можливостей. Завдання міста — забезпечити роботу соціальної сфери, медицини, освіти, критичної інфраструктури. Але за те, що відбувається безпосередньо в нашому помешканні і як наша родина підготується до складної зими, ми теж маємо
нести відповідальність. Зрештою, ми власники цих квартир і йдеться про наші
сім’ї.

— Місто зараз в активній фазі підготовки до зими. За словами заступника голови КМДА Петра Пантелеєва, на реалізацію першочергових проєктів, передбачених Планом стійкості Києва, потрібно 31 мільярд гривень. Половину цієї суми має забезпечити держава. Чи є у Вас інформація, чи надходять ці кошти і яку частину держава вже профінансувала?

— Щоб ми розуміли взаємовідносини держави і міста: лише 31 серпня 2026 року,
Президент України підписав указ, яким увів у дію рішення РНБО про
затвердження Плану стійкості Києва, хоча сам план був ухвалений ще в березні.
При цьому особливих зауважень до плану не було. Фінансування розмежували:
визначили першочергові заходи і ті, які можна реалізовувати пізніше, у більш
плановому порядку. Загальна вартість усіх заходів становить понад 60
мільярдів гривень, із них 31 мільярд — першочергові.

Київська міська рада зі свого боку зробила те, що могла. Ми ухвалили рішення
про залучення кредитів — це понад 5 мільярдів гривень: 2,6 мільярда від ЄБРР і 2,5 мільярда від Ощадбанку.

Також знайшли кошти в міському бюджеті та кошти комунальних підприємств. Тобто свої 16 мільярдів гривень місто, як би складно це не було, знайшло.
З державою справді була домовленість про фінансування 50 на 50. Боюся зараз
назвати точну цифру, але, за інформацією, яка є у міста, держава профінансувала точно менше 20% від своєї частини.

При цьому важливо розуміти: йдеться не про те, що держава перераховує ці гроші до міського бюджету. Кошти спрямовуються Агентству відновлення, яке, своєю чергою, має виконувати визначені роботи. І Агентство брало на себе роботи не лише в зоні ТЕЦ-4 та ТЕЦ-6, а й на інших теплоелектростанціях.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ЕНЕРГЕТИКИ КИЄВА ГАЛЬМУЮТЬ БЮРОКРАТИЧНІ
ПРОЦЕДУРИ

— Відновлення роботи ТЕЦ — це, звісно, добре. Але вони залишаються потенційними цілями для ворога. Ще з минулого року багато експертів говорили про те, що Києву потрібна децентралізація системи тепло- та енергопостачання. Що вже зроблено в цьому напрямку?

— Ми маємо потужну централізовану систему теплопостачання, зокрема ТЕЦ-5,
яка одночасно виробляє і електричну, і теплову енергію. Замінити таку систему за рік чи два і створити в Києві повноцінну альтернативу технічно неможливо. Європейським країнам, зокрема скандинавським, які поступово відходили від централізованого теплопостачання, для цього знадобилися десятиліття. Причому вони робили це в мирних умовах — без повітряних атак, війни та постійної необхідності відновлювати пошкоджене обладнання.

До того ж значна частина нашого обладнання була встановлена ще за радянських часів. І коли воно пошкоджене, необхідне для заміни обладнання ще треба знайти, а кількість країн, де його можна придбати, доволі обмежена.

Але паралельно з відновленням старої системи децентралізація відбувається.
Встановлюються когенераційні установки, резервна генерація на об’єктах водоканалу, щоб забезпечити подачу води до житлових будинків. Віталій Кличко вже неодноразово інспектував ці об’єкти і показував, як вони працюють. Для нових установок також будують захист другого рівня.

Проблема в тому, що держава досі не спростила необхідні процедури. За
чинними нормативами встановлення когенераційної установки — від початку
робіт до введення в експлуатацію — передбачає дві експертизи, які можуть
тривати майже рік, а іноді й більше. Тому в Плані стійкості є окреме звернення
до уряду з проханням спростити ці процедури.

Так само йдеться про спрощення процедур буріння свердловин і закупівлі обладнання, а також про звільнення обладнання, необхідного для реалізації
Плану стійкості, від ПДВ та митних платежів. Це могло б суттєво здешевити його вартість, адже значну частину такого обладнання ми все одно закуповуємо за кордоном. Але поки що зрушення в цьому напрямку мінімальні.

— То держава не зацікавлена, щоб Київ максимально ефективно провів роботу з підготовки?

— Тут ми повертаємося до самого Плану стійкості та взаємодії міста з
центральною владою. План був підготовлений ще в березні, а на державному
рівні його погодили лише 31 серпня.

Я тут процитую ексміністра із житлово-комунального господарства та чинного
народного депутата Олексія Кучеренка, який детально проаналізував відповідний указ Президента і звернув увагу на два моменти. З одного боку, держава нарешті погодила План стійкості. З іншого — в документі окремо наголошується на відповідальності КМДА, КМВА, міського голови та інших посадовців. Кучеренко розцінює це як можливу підготовку до пошуку винних у разі виникнення проблем. Тим більше, що окремо йдеться про персональну відповідальність київського міського голови Віталія Кличка за стале проходження опалювального сезону. Ми всі розуміємо, до чого це може йти.

Але тоді виникає питання: чи є центральна влада чесною передусім сама із
собою? Адже з березня до серпня ми фактично втратили кілька місяців.
Якби ще в березні місту сказали: передбаченого державного фінансування не буде, шукайте кошти самостійно, — можливо, ситуація розвивалася б інакше.

Можна було б залучати більші обсяги кредитних коштів, активніше працювати
з містами-партнерами щодо отримання необхідного обладнання. Але місто
розраховувало на виконання досягнутих домовленостей.

МІСТО УТОЧНЮЄ ІНФОРМАЦІЮ ПРО МАЛОМОБІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ. ПРО ЕВАКУАЦІЮ НЕ ЙДЕТЬСЯ

— Минулого тижня в ефірі телеканалу «Апостроф» Ви говорили, що місто
планує розгорнути близько 3 тисяч Пунктів незламності. Минулої зими їх
було майже 1400. Наскільки вони тоді показали свою ефективність,
зокрема стаціонарні пункти?

— Робота з Пунктами незламності проводилася і минулого року, і позаминулого.
До неї активно долучався бізнес, і він чудово працює в цьому форматі, за що місто йому безмежно вдячне. Але, ще раз наголошу, це наша спільна справа.

Коли ми говоримо про Пункти незламності, то йдеться насамперед про заклади
освіти, культури та загалом об’єкти соціальної інфраструктури. Залежно від ситуації можуть розгортатися і мобільні Пункти незламності. Фактично вся соціальна інфраструктура, як це було минулої зими, зокрема на Лівому березі, у разі надзвичайної ситуації, пов’язаної з тривалою відсутністю електроенергії,
може бути задіяна.

Водночас треба розуміти, що звичайні Пункти незламності, як правило, не розраховані на тривале перебування. Людина може прийти туди, зігрітися,
зарядити телефон чи інші пристрої, випити гарячого чаю, але потім усе одно
доведеться повертатися додому.

Окрема історія — маломобільні люди. Заступниця голови КМДА Марина Хонда нещодавно коментувала це питання, після чого чомусь почали говорити мало не про примусову евакуацію. Насправді нічого такого немає. Місто уточнює інформацію про маломобільних людей, адже вони можуть фактично проживати не за місцем реєстрації. Таку роботу ми проводили і минулого року.

Це потрібно для того, щоб у разі складної ситуації запропонувати таким людям
місця, пристосовані вже для тривалішого перебування. Адже можливості
маломобільної людини значно обмеженіші. Я, наприклад, зможу сам спуститися по воду, а маломобільна людина — ні. Те саме стосується гарячого харчування та інших базових потреб.

Але все це відбуватиметься виключно добровільно. Про жодну примусову евакуацію не йдеться.

— Останнім часом ми дедалі частіше чуємо якщо не слово «евакуація», то принаймні поради тимчасово виїхати зі столиці. Чи варто киянам справді замислитися над тим, щоб перезимувати не в Києві?

— Зараз про це багато хто говорить, навіть лідери суспільної думки, які тривалий
час, скажімо так, не дуже симпатизували міській владі. Вони теж радять: якщо є
можливість на певний час переїхати за місто, варто це зробити. Я, щоправда, не є таким категоричним прихильником переїзду за місто.

У Києві ситуація з відсутністю електроенергії все-таки була більш-менш прогнозованою. Так, був період, коли місто втратило значну частину потужностей і кілька днів електроенергії практично не було. Але потім, нехай і за дуже жорсткими графіками, електропостачання поступово відновлювалося.

У невеликих населених пунктах ситуація може бути менш прогнозованою.
Водночас там може бути простіше з приготуванням їжі чи опаленням — залежно
від того, який у будинку котел і яке є резервне живлення. Але виникає інша проблема — як дістатися до Києва тим, кому потрібно їздити на роботу. Тому тут
кожен має вирішувати сам.

Але сам факт, що такі заклики сьогодні звучать, — це, на мою думку, частина
відвертого діалогу із суспільством. Ми маємо чесно говорити про те, що ця
зима не буде простішою за попередню. А залежно від інтенсивності російських
повітряних атак вона може виявитися навіть складнішою.

Ми маємо розуміти: росіяни також аналізують, як Україна відновлює обладнання та генерувальні потужності, і відповідно плануватимуть свої удари. До того ж українська енергосистема залишається об’єднаною. Тому удар по енергетичному об’єкту у Львові, Миколаєві, Івано-Франківську чи іншому регіоні так само може впливати на ситуацію з електропостачанням у Києві.

— Якщо говорити про локальну роботу, безпосередньо на місцях, то значна
її частина лягає на районні адміністрації. Торік було чимало проблем в окремих будинках, які мали дуже серйозні наслідки для мешканців: не витримували навантаження електрощитові, через морози розривало труби. Чи провели роботу над цими помилками?

— Так, зокрема, була проведена робота з житлово-експлуатаційними організаціями. Нагадаю, минулого року були випадки, коли приватні керуючі компанії вчасно не спускали воду із систем будинків. У результаті вода замерзала, а потім під час розмерзання відбувалася розгерметизація труб.

Зараз є доволі чіткий протокол і визначений час, коли воду необхідно спустити,
щоб не допустити таких наслідків. І тут у мене завжди буде звернення до приватних житлово-експлуатаційних організацій: якщо ви розумієте, що вам може не вистачити людей чи інших ресурсів, будь ласка, завчасно комунікуйте з районною адміністрацією, щоб необхідні роботи були виконані.

Ще однією великою проблемою минулої зими були електрощитові, які не витримували навантаження. Цього року їх перевіряли: десь обладнання
замінили, десь провели огляд або модернізацію, десь замінили окремі елементи
чи виконали частковий ремонт.

Таку роботу проводили практично по всьому місту, але найбільше уваги
приділили районам, які минулої зими найбільше постраждали від блекаутів, -
Дарницькому, Дніпровському та Деснянському.

І тут, будемо відверті, дуже багато залежить від менеджменту самого району. Наприклад, у Дарницькому районі активно працювали і з укриттями, і з електрощитовими, і з Пунктами незламності, і безпосередньо з мешканцями.
Водночас є райони, які в цій роботі поки що відстають.

ПРОДОВОЛЬЧИЙ РЕЗЕРВ КИЄВА: ДЛЯ КОГО МІСТО СТВОРЮЄ ЗАПАС

— Знаю, що місто зараз створює резервний продовольчий банк. На кого він розрахований?

— Насправді сам механізм не новий. Подібна система працювала ще у 2022 році в
межах гуманітарного штабу. Тоді продовольчі набори роздавали насамперед соціально незахищеним та маломобільним людям, які не могли самостійно
дістатися до магазину або коли необхідних продуктів у магазинах просто не
було.

Зараз логіка така сама. Не йдеться про те, що місто збирається забезпечувати
продуктами всіх киян. Це резерв передусім для тих людей, які у критичній ситуації не зможуть подбати про себе самостійно. Але такий запас у міста має бути.

Зараз ми вирішили готуватися завчасно і цього не приховуємо. Будемо сподіватися, що цей резерв узагалі не знадобиться. Це як із домашніми закрутками: добре, коли вони є, але ще краще, коли немає ситуації, в якій без них не обійтися.

— У нас із Вами вийшла досить тривожна розмова, якщо чесно. І, без перебільшення, попереду на нас чекають складні й тривожні місяці. Але ми вистоїмо, правда?

— Знаєте, нещодавно це саме питання поставив мені мій син. І я відповів йому: у
нас просто немає іншого варіанту — ми маємо вистояти. Якщо хтось вірить, не дай Боже, що Путін зупиниться десь на кордоні Донецької, Луганської, Херсонської, Дніпропетровської, Київської чи будь-якої іншої області, він помиляється. Росіяни вже самі чітко артикулюють свою мету і не приховують її — знищити Україну як окрему незалежну державу, а українців — як націю. Тому в нас немає іншого варіанту, крім як вистояти.

Читайте також:

Київ готується до складної зими: готовність системи оцінюють у 80%

Київ посилив наземний транспорт через тривалі тривоги: подробиці

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»