Машина часу в травень 1988-го: як розбудовували нові масиви Києва та про що мріяли новосели

Машина часу переносить нас у грудень 1987 року — час адміністративних і територіальних перетворень на мапі Києва.

Тоді рішенням влади на карті міста з’явилися нові одиниці: Ватутінський (нині — Деснянський) та Харківський райони. Вони виросли на просторах колишніх селищ і дачних масивів, перетворившись на гігантські спальні райони зі власним пульсом, викликами та героями.

Випуск за 1 травня 1988 року присвячений розбудові київського Лівобережжя.

Ватутінський (нині — Деснянський) район: від панельних новобудов до першої трійні

Створений 30 грудня 1987 року Ватутінський район вражав своїми масштабами: тут одразу мешкало 193 330 осіб. Інфраструктура стрімко наздоганяла потреби мешканців — працювали 6 універмагів, 22 гастрономи, 25 овочевих магазинів, 22 середні школи, 4 поліклініки, 7 аптек та 8 перукарень.

Житловий масив Вигурівщина-Троєщина зводився за методом індустріального домобудування. Будівельники прагнули не просто виконувати плани, а створювати затишок: у матеріалах згадується ініціатива тресту «Київміськбуд-7» (під керівництвом Володимира Кравченка) та робітників комбінату «Хімволокно» і Дарницького шовкового комбінату щодо облаштування дитячих майданчиків та естетики дворів.

Цікаво, що серед тих, хто першим отримував ключі від довгоочікуваних квартир, були звичайні київські родини та робітники.

На вулиці Володимира Маяковського (нині проспект Червоної Калини) у новому 550-квартирному будинку оселилися перші родини.

А справжнім дивом для нової вулиці Каштанової стало народження трійні у мами Наталі Мартинець — її «травневі» донечки Аліна, Юлія та Яна зустрічали перші дні у новому районі під особливі оплески сусідів.

Харківський (нині — Дарницький) район: масштабні будівництва та впорядкування Лівобережжя

Харківський район, що охопив площу в 112 кв. км із населенням понад 150 тисяч осіб, утворився шляхом об’єднання Дарницького, частин Московського (Голосіївського) та часини Печерського районів. До його складу увійшли масиви Харківський, Березняки, запроєктовані Позняки, а також селища Осокорки, Чапаєвка (зараз — Віта Литовська), Пирогів та Корчувате.

Важко повірити, але ще у 1988 році Харківський район нагадував гігантський будівельний майданчик: розриті траншеї, свіжий асфальт, нові цегляні та панельні стіни.

Поблизу озера Тельбін розпочалося будівництво сучасного оздоровчого комбінату із саунами, кімнатами психологічного розвантаження, пральнею та зимовим садом.

Справжнім символом Харківського району став новий сквер на вулиці Архітектора Вербицького. У його центрі встановили зворушливу скульптуру «Хлопчик із саджанцем»(не збереглася до нашого часу). Місцеві мешканці активно долучалися до впорядкування прибудинкових територій та висаджування дерев навколо новобудов, перетворюючи піщані пустирі на зелені квартали.

Серед передових будівельників, які зводили нові будинки на Харківському масиві, були монтажники Володимир Кучеренко та Анатолій Михайлюк, майстер дільниці Олександр Шаленко та електрозварник Іван Снітко.

***

Ці архівні кадри 1988 року показали, як із розширенням меж Києва формувався сучасний урбаністичний ландшафт Лівобережжя. Попри побутові труднощі, будівництво об’єктів «із коліс» та постійну нестачу інфраструктури, перші мешканці Троєщини, Харківського масиву та Березняків з ентузіазмом обживали свої нові домівки, створюючи історію сучасного Києва.

До теми: «Для санітарного лікаря поганої води, схоже, не існувало»: як у Києві запускали перший водогін.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»