Фільм про китів та корупцію отримав Приз глядацьких симпатій легендарного фестивалю

На початку церемонії гості взяли участь у флешмобі - жесті солідарності із нашим співвітчизником, кінорежисером Олегом Сєнцовим, якого незаконно ув'язнили в Росії.  На кожному стільці лежав аркуш з зображенням свічки і написом #FreeSentsov, а на звороті закликали підтримати Одега Сенцова листуванням. Одночасно всі підняли ці аркуші догори.

Фільми змагались за нагороди у чотирьох основних конкурсах – DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ПРАВО, DOCU/КОРОТКО і DOCU/УКРАЇНА.

У конкурсі DOCU/ЖИТТЯ головну нагороду отримав фільм «Усі ці нерви» (реж. Дженні Ґейдж). Він розкриває таємне життя дівчат-підлітків, які зазвичай за жодних обставин не відкривають свої секрети дорослим. Дівчата з усього світу заслуговують бути почутими – це правозахисна проблема, що відлунює і в Україні. Спеціальна відзнака конкурсу - стрічка «Нове життя Ґоґіти» (Леван Коґуашвілі), головний герой якого брат режисера Гогіта після 14 років у вязниці зміг адаптуватися до нормального життя і одружитися.

Головний приз у конкурсі DOCU/ПРАВА отримав фільм Якоба Пройсса «Пол приходить з-за моря: Щоденник зустрічі», що говорить про проблему міграції, з якою стикається сьогодні Європа. Його герой тікає з Африки до Європи, ризикуючи власним життям.  Режисер не лише зняв це, а й підтримав біженця. Стрічка Захаві Санжаві «Повернення» при табір біженців у іракському Курдистані отримала спеціальну відзнаку у конкурсі.

Головну нагороду програми DOCU/УКРАЇНА дали фільму «Укриття» Анастасії Максимчук – незвичний портрет волонтерів, що рятують собак без державної підтримки. Як розумний та амбіційний за формою коментар до ідеологічних змін у суспільстві фільм «Ленінопад» Світлани Шимко отримав спеціальну відзнаку у конкурсі.

Лауреат головного призу DOCU/КОРОТКО - «Я не тутешня» Майте Альберді та Ґ’єдре Жіките. Наприкінці свого життя героїня та її співмешканці насолоджуються життям з гумором, сумом та повагою, незважаючи на плин часу, що наближає їх до смерті. Спеціальну відзнаку у цьому ж конкурсі отримав фільм «Ракіяда» Ніколи Іліча – за чарівний погляд на брутальне суспільство.

За надзвичайну делікатність та сміливість у дослідженні одвічної дилеми людства – пошуку рівноваги між особистою свободою та відповідальністю перед дітьми приз команди фестивалю імені продюсера фестивалю Андрія Матросова отримала стрічка «Амазона» Клер Вайскопф.

За висловлену поезію дороги, цілісність образу та відвертий портрет людини перед обличчям невідомого фільм «5 жовтня» Мартіна Коллара нагороджено студентським журі. Це історія про чоловіка, який чекає на важливу операцію. Дізнавшись про те, що йому, можливо, залишилося жити лише кілька місяців, він вирушає у мандрівку без пункту призначення, лише з «дедлайном» у кінці – 5 жовтня.
 
Приз глядацьких симпатій отримав фільм Гаяне Петросян «Народжені бути вільними».  Він отримав найкращу оцінку за результатами голосування глядачів після перегляду фільмів на фестивалі.  Це викривальне розслідування глобальної торгівлі дикими морськими ссавцями від трьох відважних журналісток-дайверок. Їхня подорож приводить до найвіддаленіших куточків Росії і вперше показує широкому глядачеві, як жахливо поводяться з китами, дельфінами та моржами, а також розкриває корупцію, що пронизує цей жорстокий міжнародний бізнес.

Також, під час церемонії закриття оголосили результати фінального етапу трьох довгострокових воркшопів - DocWorks: UA/UK, Warscape та «Молоді про Україну»,  а також переможців в конкурсі Instagram-фото #ECOOKO: покажи довкілля країни.

Після церемонії відбулася українська прем'єра фільму «День звільнення» режисерів Уґіса Олте та Мортена Траавіка. На превеликий подив усього світу культовий гурт Laibach з колишньої Югославії, а нині зі Словенії, став першим рок-гуртом в історії, який зіграв концерт у державі Північна Корея. Звісно, музикантам не дозволялося виходити з готелю і самостійно гуляти містом (хоча один з них зміг це зробити), програму концерту "порізали" цензурою, але він все ж відбувся. 

Після показу глядачі ще довго не відпускали учасників команди, які представляли фільм.
- Це стало можливо завдяки нашому фанату та режисеру фільму Мортену Траавіку, який зробив кілька спільних культурних проектів з Північною Кореєю, рік вів переговори щодо нашого виступу, а  потім ми отримали запрошення, - пригадує співзасновник гурту Іван Новак.

За його словами, він не побачив у Північній Кореї нічого страшного, вона виглядала як утопія. Звісно, люди там живуть в ілюзії, але всі ми живемо в тій чи іншій ілюзії. Він бачив інший фільм про Північну Корею  - "В променях сонця" Віталія Манського і вважає, що вони доповнюють один одного. Суттєва різниця - Манський знімав фільм у копродукції з Північної Кореєю, а всі державні стрічки Північної Кореї - пропагандистські. Тому у нього інший досвід.

- Наші герої дивилися фільм, їм сподобався. Напевно, цензура його  теж схвалила, - зауважив він. - Нашим досягненням стало й те, що 15- хвилинний фрагмент концерту наступного дня після виступу показали на державному телебаченні.   В газеті тоді написали, що концерт пройшов на високому художньому рівні, але стиль музики досить специфічний.  

Нагадаємо, у Києві вручили "театральний Оскар"

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!