Симфонія природи: у Києві представили аудіальну виставку у повній темряві про справжній степ
У Музеї у темряві «Третя після опівночі» стартувала документальна аудіальна виставка «Справжній степ» — інклюзивний проєкт, присвячений українському степу, значна частина якого знищена або перебуває під окупацією. Це звуковий фільм, створений для тих, хто ніколи не бачив степу на власні очі, і для тих, хто вже ніколи його не побачить.
Формат виставки незвичний. Відвідувачів запрошують до кімнати, у якій панує повна темрява та пахне степове різнотрав’я. У тиші починає звучати справжня симфонія природи: голосне сюрчання коників, дзижчання комах, срібні трелі жайворонка, посвист бабаків і навіть пісні кажанів. Щоб людське вухо могло розчути останніх, науковці спеціально змінили частоту звучання їхніх голосів.
Відвідувачі не побачать жодного класичного експоната — у повній темряві вони сприймають степ через звуки у супроводі коментарів науковців, створюючи його образ у власній уяві. Такий інклюзивний формат робить досвід однаково доступним і для зрячих, і для незрячих людей (зокрема, створений насамперед для незрячих і слабозорих дітей та ветеранів, які втратили зір на війні).
СТЕП, ЯКОГО МАЙЖЕ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ
«Справжній степ» — не просто поетична назва, а наукова категорія. Окрім нього є ще лучні, напівлучні степи та південні пустелі. Саме до категорії справжнього степу належить Асканія-Нова — територія, яка нині перебуває в окупації.
Ніна Туренко, співробітниця відділу еколого-освітньої роботи заповідника «Асканія-Нова», пояснює, чому виник проєкт: «Ми хотіли розповісти про цей справжній степ, у якому, ми підозрюємо, абсолютна більшість українців ніколи не були. Бо його дуже мало. 40% України — це степова зона. Але менше 2% із усіх цих 40 є у вигляді степів… А ось такий плоский степ до горизонту — це тільки Асканія-Нова».
Оскільки заповідник недоступний, а архівні аудіозаписи виявилися непридатної якості, команда вирушила записувати живий степ самостійно — у червні й липні, у Тарутинському степу на Одещині, на території майбутнього Буджацького степового біосферного парку.
Це місце збереглося у первозданному вигляді саме тому, що довгий час було військовим полігоном — і тепер стало майданчиком для науковців, які вивчають відновлення екосистем.
БАБАК — ГОЛОС СТЕПУ
Одним із героїв аудіовиставки став бабак — і не випадково. Науковець, голова ГО «Українська природоохоронна група» та співробітник заповідників «Асканія-Нова» і нацпарку «Холодний Яр» Олексій Василюк пояснює вибір просто: «З усіх ссавців степових він найгучніший. Це чутно на сотні метрів, якщо не на кілометри».
У бабаків є власна система оповіщення про небезпеку: тривожний сигнал одного передається всім. Через це вид виявився вразливим до полювання — якщо тварину вбивають на очах у родичів, ті не тікають, бо не бачать джерела загрози самостійно.
За словами Василюка, саме любительське полювання регулювало чисельність бабаків, а не лише випас худоби. Після заборони полювання на сході України з 2014 року кількість колоній зросла з приблизно 200 до понад 4000. Попри це, вид залишається в Червоній книзі. Сьогодні основна популяція зосереджена на півночі Луганщини та сході Харківщини — на окупованих територіях або біля лінії фронту. Окремі поселення збереглися в Миколаївській, Полтавській, Сумській, Одеській та Київській областях (зокрема в Тарутинському степу).
УНІКАЛЬНІСТЬ ТА ОСОБИСТИЙ ДОСВІД
Для Олексія Василюка степ — це особиста історія, що почалася 2006 року з подорожі на Донецький кряж, коли товариш сказав йому: «Ми єдине місце, де на суші, а не в морі, до обрію можна бачити одне і те саме — стебла трав, які переливаються наче хвилями від вітру». Науковець наголошує: саме степ відрізняє Україну від решти Європи, адже всі ендемічні рослини, тварини та звуки є тільки у нас.
Автор і куратор проєкту, кандидат біологічних наук, президент ГС «Український міжнародний інститут сліпих» Юрій Войтюк, зазначає, що цю ідею вдалося втілити завдяки Українському культурному фонду.
«Більшість українців ніколи не бачили справжнього степу… Нині більшість степових заповідників опинилися на окупованих територіях чи біля лінії фронту. Ми не можемо бачити степи. Але нашою виставкою ми створили можливість їх почути — і для тих, хто має фізичну здатність бачити, і для тих, хто вже ніколи не зможе бачити. Живий степ можна почути і уявити. Подих вітру, шепіт степових трав, пісні птахів, стоголосся комах, нічні розмови кажанів — степ живе у звуках», — розповідає Юрій Войтюк і запрошує на виставку.
ГРАФІК ПОКАЗУ ТА ОНЛАЙН-ДОСТУП
Організаторами проєкту виступили Біосферний заповідник «Асканія-Нова», ГО «Еко-Галич» та ГС «Український міжнародний інститут сліпих».
Фізичні покази: Протягом трьох тижнів виставка триває в Києві, у Музей в темряві «Третя після опівночі» | 03:00, вулиця Олеся Гончара, 45-в.
Відвідування виставки безкоштовне, але обовʼязковою є попередня реєстрація за цим посиланням: https://0300.com.ua/kyiv/step
А далі виставка вирушить до Херсона, Миколаєва, Галича, Бурштина, Івано-Франківська, Львова та Полтави.
Онлайн: Після завершення туру аудіозапис стане безкоштовно доступним на YouTube.
Читайте також:
У водоймах Чорнобильського заповідника виявили два види червонокнижних риб. ФОТО
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»