Як кияни намагалися врятувати «більшовицьку» бібліотеку [фото]

Приблизно таким інфо-вибухом і став інстаграмний пост киянки Анастасії Весни про безкоштовну роздачу книг Палацом культури «Більшовик».

Саме так !  Безкоштовних книг !  Тому чи треба дивуватися тому резонансу, який викликала ця новина серед багатьох  бібліофілів столиці ?

Тож не бажаючи пасти задніх, у пошуках матеріалу кореспонленти «Вечірки» хутко попрямували до проспекту Перемоги. Проте прибувши на місце, наших журналістів, як і інших любителів друкованого слова, очікувало, м’яко кажучи, превелике розчарування:  як виявилося, ніякими книгами там  і близько не пахло.

Здивувавшись подібній ситуації, ми не забарилися зі зверненням до працівників культурного закладу, які повідомили нам дуже цікаву історію….

Історія «більшовицької»  бібліотеки

Тернистий шлях палацу культури «Більшовик» нараховує ні багато, ні мало, 80 років, однак я не буду зупинятися на всіх хронологічних перипетіях історії цієї установи і перейду одразу ж до нашої чудової сучасності.

Отож, вересень 2011 р. Перебуваючи у незаздрісному становищі, балансоутримувач палацу завод «Більшовик»,  передав неодноразову загадану нами споруди під опіку Департаменту культури КМДА. 

І ось тут-то на горизонті і з’явилася  Ірена Кільчицька — заступник сумнозвісного космонавта, а за сумісництвом і колишнього мера столиці Леоніда Черновецького…

—  П’ять років тому Кульчицька анонсувала ремонт нашого закладу для створення бібліотеки дітям інвалідам. Проте стало лише гірше. Всі книги, які лежали на полицях в бібліотечному приміщенні,  було накидано до купи у інше приміщення. Так вони і лежали до цього часу,  — зазначили співробітники палацу культури.

Але йдемо далі. З настанням квітня 2017 р.  у «більшовиків» нарешті знайшлись кошти на якісний ремонт, тож незабаром завод радо погодився забрати власні книжки.

Виглядає, буцімто, правдоподібно.

Однак є цілих два «але:

По-перше, сортуванням книжок ніхто не займався;

По-друге, «передача книг» проходила без будь-якої документації та каталогізації !

Чи не дивно ?  Але ми все ж таки знайшли цьому загадковому феномену цілком логічне пояснення.

За словами автора вже згаданого посту та громадської активістки Олени Лазуткіної, два дні тому згадані книги вважалися вантажниками та працівниками закладу звичайною макулатурою. І вони були далеко не проти, якщо десяток чоловік поповнить свої домашні бібліотеки.

— Кожна бібліотека містить мінімум півтонни книг, а для когось це  дуже непогані гроші. Коли за допомогою мереж нам вдалося створити певний резонанс, «зберігачі» бібліотеки дуже швидко зрозуміли, що до кінця від їхніх  запасів нічого не залишиться. Тому через деякий час лавочку було повністю прикрито. Хоча у приміщенні книги ще залишалися ! І ми хотіли їх врятувати ! Я сумніваюся, що ці книжки хтось перевезе до іншого місця, бо вони просто звалені до однієї купи. Скоріше за все їх здадуть на макулатуру, — розповіла Олена Лазуткіна.

Ми вирішили перевірити ці слова, проте нас не пустили, мотивуючи це тим, що майно (книги) належить заводу «Більшовик».

Недовго думаючи, ми попрямували до колишнього балансоутримувача палацу. І знаєте, що нам там відповіли ?  «Ми нічого не чули ні про яку бібліотеку !»

Німа сцена.