Чому перебудову Нивок «заморозили» на десятиліття

Чому перебудову Нивок «заморозили» на десятиліття

Двадцять років тому в Києві стартував перший проект реконструкції «хрущовок». Торік минуло десятиліття, як його «заморозили», реконструювавши півтори старенькі п’ятиповерхівки.

Нивки – найбільш густонаселений «хрущовками» масив, тут їх майже сотня. 1997 року містобудівна рада схвалила проект реконструкції 34-х з них. За проект заплатили більше двох мільйонів іще в колишніх цінах. Реконструкцію одного «квадрата» оцінили в 3,57 тисячі гривень. Проект включав також ремонт двох шкіл і будівництво третьої, збільшення місць у дитсадках, реконструкцію  стадіону, ринку, зведення торговельного центру на перетині вулиць Салютної і Щербакова (нині Данила Щербаківського) тощо.

Київрада знайшла три вільних ділянки для будівництва «стартових» висоток у дворах по Щербакова. Дві ще чекають на кращі часи (за будинками №№53 і 57). А на добудову  будинку №63-В для «хрущовських переселенців» забракло грошей. Тож забудовники виставили квартири на продаж, аби завершити будівництво.

…Перший «експеримент» – панельна п’ятиповерхівка на вулиці Академіка Туполєва, 20-Д, під яскраво-червоною металочерепицею з вікнами-півколами на даху.  Фасади двох під’їздів утеплені, балкони не прямокутні, а трикутні, з урізаними краями (зменшилися вдвічі, натомість засклені й обшиті пластиковою вагонкою), броньовані двері з кодовими замками-домофонами. Всередині – лише косметичний ремонт, щоправда, нові перила на сходах.

У під’їздах раніше було по три квартири на поверсі. Нині – по дві. Середню демонтували і доточили до сусідніх, які стали просторими, з великими кухнями. Кімнати вже не прохідні, а роздільні,  окремі також туалет і ванна.

Інші чотири під’їзди будинку залишилися похмурою «хрущовкою». Причин називають дві – гроші й закони. Люди відмовилися переселятися, коли довідалися, що обіцяну їм сусідню 16-поверхівку розпродано, а тимчасове житло шукали у маневровому фонді по всьому Києву. Відселити ж можуть, коли всі мешканці погодяться. Домовлялися, торгувалися й дочекалися… економічної кризи.

– Що добре? Замінили сантехніку, труби, метраж гарний, тепло. А в тих під’їздах – кругом дме холодом. Мінуси: з витяжки вода тече, коли дощ. На балконі дві людини не стануть. Одна батарея по всьому стояку не гріє – таку підводку зробили. Будівельникам про це казали, та їм по барабану, – розповідає Наталія Медведєва. 

У неї велика сім’я, мешкали в комуналці. Тож тепер вона з дітьми залишилася там же, а чоловікові дали однокімнатну в сусідньому під’їзді. Але квартири досі не приватизовані, на руках – тільки оглядові ордери. Бо офіційно будинок на реконструкції з 1999-го, хоч і «заморожений»  2006-го.

– Сусідня кімната – порожня. Я нею не користуюся,  хоч просила ЖЕК, щоб приєднали її мені, бо стою на квартирній черзі – маю дітей, є онуки. Чекайте, кажуть, на папери – заборона, реконструкція не закінчена, – бідкається Наталія  Медведєва. – Що це за порядки? Люди живуть, гріються, газ, вода є, а комірного не платять, бо квартири не оформлені. Тільки за світло розраховуємося. Хоч тут житло і продавали, і купували, якось же обходять закони...

Крім фінансових причин та необхідності стовідсоткової згоди мешканців на відселення, є ще одне гальмо реконструкції «хрущовок»: за Житловим кодексом, усім, хто потребує розширення житлоплощі, повинні її надати. На Академіка Туполєва, 20-Д дві квартири отримала не тільки родина Медведєвих.

– Мені теж пощастило. Я з чоловіком розлучилася, то мене з трьома дітьми залишили тут, у трикімнатній. А йому дали «готельку» в іншому районі, – тішиться сусідка пані Наталії (її квартира тепер має 72 квадратних метри).

Вона теж нарікає  на будівельників. До реконструкції паркет провалювався тільки в одній кімнаті,  а тепер лінолеум кругом просідає…

…1999-го взялися за реконструкцію ще однієї цегляної «хрущовки», що по інший бік Щербаківського, на Вільгельма Піка, 18 (нині – Ружинська). Планували все зробити за два роки, а здали за шість. Але здали! Може, допомогло те, що  дім біля дороги, на видноті. Та і з законодавством не було мороки: реставрували тільки зовні, без відселення жителів, усередині помешкання залишилося «хрущовкою». Але теплішою: перший поверх обклали гладенькою цеглою, а вище стіни утеплили скловатою, яку обшили настінним покриттям – сайдингом.

Щоправда, раніше стеля на п’ятому поверсі протікала. Тепер дах шатровий, новенький, натомість почали протікати стіни: горловини у зливних ринвах і козирки під дахом зробили дуже вузькими, тому дощова вода тече по сайдингу, який місцями став деформуватися.

Найгірше те, що жодного метра труби – ні водопроводу, ні каналізації – не замінили. Це ж стосується інших мереж. Хоч і обіцяли. Тож після реконструкції дух «хрущовки» не вивітрився.

ПІСЛЯМОВА

Хоча жителі «реконструйованих» будинків невдоволені якістю ремонту, мешканці сусідніх «хрущовок» заздрять їм. І вважають несправедливістю те, що комусь поліпшили умови за бюджетні гроші, а про  інших забули. Крім того, перші скористалися старим Житловим кодексом і отримали розширення житлоплощі поза квартирною чергою, в якій жителі сусідніх «хрущовок» перебувають десятиліттями. 

Перші ж потерпіли в іншому сенсі. Все їхнє традиційне для «хрущовок» хазяйство – погрібці, халабуди, гаражі – розвалили. А в нових ордерах цю «корисну житлоплощу» не врахували.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram!