Київські пам’ятки руйнують не лише російські ракети, а й недоброчесні власники — Ганна Старостенко

Водночас уже близько двох років Верховна Рада не розглядає законопроєкти, ініційовані Києвом, які мають посилити захист культурної спадщини та розширити повноваження органів місцевого самоврядування у боротьбі з безвідповідальними власниками пам’яток.

Про те, як Київ документує воєнні злочини Росії проти культурної спадщини, чому роками не вдається врятувати окремі пам’ятки архітектури та які законодавчі зміни можуть змінити ситуацію, говорили у спільному проєкті «Київ FM» та «Вечірнього Києва» з депутаткою Київради (фракція УДАР), заступницею голови Київської міської державної адміністрації Ганною Старостенко.

СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ З ПОЛОНУ У 2026 РОЦІ — 45 КИЯН

— Ганно Вікторівно, наша розмова відбувається у день, коли Україна вшановує пам’ять Захисників і Захисниць, учасників добровольчих формувань та цивільних, які були страчені, закатовані або загинули в полоні. Пам’ять про них надзвичайно важлива, як і підтримка їхніх родин. Що сьогодні робить для цього Київ?

— 28 липня справді дуже важкий і трагічний день, бо ми не маємо права забувати
всіх, хто віддав життя і здоров’я за Україну, щоб ми могли жити, працювати та
розвивати наше місто.

Ми радіємо кожному поверненню наших захисників. Лише за останні пів року з
полону повернулися 45 киян і киянок. Місто допомагає їм пройти реабілітацію,
відновити здоров’я та надає матеріальну підтримку. Виплати отримують і звільнені з полону, і родини, які досі чекають повернення своїх близьких. Для непрацездатних членів сімей та дітей передбачена щомісячна допомога від 14
до 17,5 тисячі гривень, а також щорічні додаткові виплати.

Крім цього, родини військовополонених мають низку пільг: влаштування дітей
до дитячих садків, безкоштовне харчування у школах, гранти на започаткування бізнесу та можливість навчатися у закладах професійно-технічної освіти.

— Серед тих, чиї імена у цей день ми згадуємо — журналістка Вікторія Рощина. Нещодавно КМДА передала документи на присвоєння їй звання Героя України (посмертно). Чи є сподівання, що ініціатива буде підтримана?

— Ми дуже на це сподіваємося. До міського голови з ініціативою присвоїти Вікторії Рощиній звання Героя України (посмертно) звернулася редакція «Української правди». Місто підтримало це звернення, пройшло всі необхідні процедури й направило відповідне подання Президенту України. Тепер очікуємо на рішення глави держави і дуже сподіваємося, що воно буде позитивним.

ПРОЄКТ АЛЕЇ ГЕРОЇВ В ДЕСНЯНСЬКОМУ РАЙОНІ НЕ ПОГОДИЛИ З МІСЬКИМИ СЛУЖБАМИ

— Якщо вже говоримо про вшанування пам’яті, не можу не запитати про Алею Героїв у Деснянському районі. Її розкритикували ветерани та родини загиблих захисників. Чи є шанс, що проєкт усе ж переглянуть?

— У Києві системно займаються меморіалізацією ще з 2014 року. Одні з перших
прикладів з’явилися саме в Деснянському районі: у 2016 році відкрили пам’ятник добровольцю, створений за ініціативи самих добровольців і їхніх родин, а у 2017-му — Алею добровольців. У 2021 році в центрі столиці відкрили загальноміський меморіал захисникам і захисницям. Усі ці проєкти створювали разом із родинами та ветеранами.

На жаль, з Алеєю Героїв в Деснянському районі сталася інша ситуація. За словами ветеранів і родин загиблих, погоджували один варіант, а встановили інший. Крім того, проєкт не погодили з міськими службами. Саме тому місто отримало численні звернення від ветеранських організацій і родин полеглих захисників.

Але, знову ж таки, ця історія розпочалася ще раніше, коли ветерани виступили проти демонтажу електронної Книги пам’яті в приміщенні РДА, яку вдалося
зберегти лише завдяки втручанню громадськості. Згодом конфлікт лише загострився. Ми бачимо, що ця історія досі не завершена, і сподіваємося, що
рішення, яке врахує позицію родин, буде знайдене.

— Ви фактично говорите про конфлікт, який триває вже понад рік. На
вашу думку, хто має нести за це відповідальність?

— На жаль, проблема не виникла за один день. Вона накопичувалася протягом тривалого часу. Коли люди, які ухвалюють такі рішення, не мають достатнього
досвіду або не чують ветеранів і родини загиблих, виникають подібні конфлікти.

Сьогодні ми бачимо, що ситуація в Деснянському районі залишається критичною. До Київської міської ради, КМДА, міського голови та Київської міської військової адміністрації продовжують надходити звернення від ветеранських організацій і родин полеглих. Ми очікуємо відповідних рішень і вважаємо, що посадовці мають робити висновки зі своїх помилок.

ЛИШЕ ВІД ПОЧАТКУ РОКУ ПОШКОДЖЕНЬ ЗАЗНАЛИ 160 ОБ’КТІВ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

— Війна руйнує не лише житло й інфраструктуру, а й культурну спадщину. Ще кілька місяців тому Ви говорили про 240 пошкоджених пам’яток. Яка ситуація зараз?

— Київ має близько 4 тисяч об’єктів культурної спадщини, серед яких Софія Київська та Києво-Печерська лавра — пам’ятки Світової спадщини ЮНЕСКО. На жаль, кількість об’єктів, які постраждали від російських ракет та дронів, продовжує зростати. Якщо ще на початку літа ми говорили про 240 пошкоджених об’єктів, то сьогодні їх уже 295, з яких 160 зазнали ушкоджень лише цього року.

Серед них — музеї, бібліотеки, національні заповідники в тому числі об’єкти Києво-Печерської лаври. Лише після атаки 9 червня на території заповідника були пошкоджені 17 пам’яток.

Після кожного обстрілу місто оперативно проводить обстеження пошкоджень. Фахівці фіксують їх документально, щоб мати підстави для подальшої реставрації та міжнародних позовів щодо відшкодування завданих збитків.

— Чи бере Київ участь у відновленні пошкоджених об’єктів Києво-Печерської лаври, бо це все ж таки національний заповідник?

— Безпосередньо відновленням займатиметься Києво-Печерська лавра та
Міністерство культури, якому вона підпорядковується. Водночас наприкінці травня змінилося законодавство, і військові адміністрації отримали більше повноважень щодо координації відновлення об’єктів культурної спадщини. Зараз ми приводимо у відповідність усі необхідні документи й максимально оперативно реагуємо на такі випадки.

Для відновлення Лаври планують виділити кошти з резервного фонду. Київ зі свого боку координуватиме цей процес і допомагатиме Міністерству культури, щоб реставраційні роботи розпочалися якомога швидше.

ПАМ’ЯТКИ НЕ МОЖНА РЕМОНТУВАТИ ЯК БУДИНКИ

— Наскільки я розумію, відновлення пам’яток культурної спадщини відбувається зовсім за іншою процедурою, ніж звичайних будівель?

— Так, це значно складніший процес. Після кожного обстрілу наші фахівці виїжджають на місце, щойно це стає безпечно, обстежують пошкодження, складають необхідні акти й починають працювати разом із власниками або
балансоутримувачами будівель.

Далі вже розпочинається реставраційний процес. Для пам’яток культурної спадщини не можна просто провести ремонт. Спочатку потрібно розробити
науково-проєктну документацію, визначити, які протиаварійні та консерваційні
роботи необхідні, і лише після цього переходити до реставрації. Саме тому таке
відновлення займає значно більше часу.

На жаль, іноді буває так, що ми вже відновили об’єкт, а він знову зазнає пошкоджень через нові обстріли. Наприклад, будівля Малої опери на Лук’янівці
вже неодноразово потерпала від атак. Ми відновлювали вікна, проводили реставраційні роботи, але після чергових ударів доводилося починати все знову. Попри це, ми продовжуємо працювати над кожним таким об’єктом.

ДОЛЯ ГОСТИННОГО ДВОРУ ТА ЩЕ КІЛЬКОХ ПАМ’ЯТОК ЗАЛИШАЄТЬСЯ
В РУКАХ ДЕРЖАВИ

— На жаль, культурна спадщина руйнується не лише через російські
обстріли. Часто пам’ятки занепадають через бездіяльність власників. Один
із найвідоміших прикладів — Гостинний двір, який уже багато років
перебуває в критичному стані. Чи можна змінити цю ситуацію?

— На жаль, так. Якщо пам’ятку пошкоджує російська ракета, ми розуміємо причину і одразу починаємо працювати над її відновленням. Але набагато гірше, коли об’єкти культурної спадщини руйнуються через бездіяльність власників. І це стосується як приватних власників, так і держави.

Гостинний двір — один із найболючіших прикладів. Це пам’ятка національного значення й одна з архітектурних домінант Подолу. Уже понад десять років вона
руйнується, хоча Київ неодноразово пропонував передати її у власність міста. У нас давно є бачення, як оживити цей простір. Ми хотіли створити там великий музейний комплекс, куди можна було б перевести Музей історії Києва та інші міські музеї, які сьогодні працюють у тісних або орендованих приміщеннях.

Натомість об’єкт залишається у державній власності, але кошти на його відновлення не виділяються. Через аварійний стан у будівлю потрапляє вода, що створює ризики не лише для самої пам’ятки, а й для території навколо, зокрема через близькість пролягання метрополітену.

Саме тому ми щоразу звертаємося до уряду з двома пропозиціями: або забезпечити повноцінні протиаварійні, консерваційні й реставраційні роботи, або передати Гостинний двір місту. Ми готові взяти на себе його відновлення і повернути цю пам’ятку киянам. Але, на жаль, ситуація поки без змін.

— До цього переліку можна додати й садибу Сікорського, яка також роками
перебуває в занедбаному стані?

— Так, це пам’ятка історії національного значення на вулиці Ярославів Вал. Саме
тут жив і працював Ігор Сікорський, який у Києві створював свої перші
авіаційні розробки.

На жаль, ця будівля вже багато років занепадає. Ми неодноразово зверталися з
проханням або провести необхідні роботи, або передати садибу місту, але ситуація не змінюється.

Нещодавно наші інспектори знову оглянули об’єкт. На території ведуться певні роботи, однак жодної офіційної інформації про них місто не отримувало. Тому ми направили запит до Міністерства культури, адже саме воно відповідає за пам’ятки національного значення.

Ми просимо надати чітку інформацію: що саме зараз відбувається на об’єкті, чи
погоджена проєктна документація, коли розпочнеться повноцінна реставрація і
коли, зрештою, кияни побачать музей Ігоря Сікорського, про створення якого
говорять уже багато років.

— А щодо садиби Зеленських. Це теж приклад, коли пам’ятку фактично
зруйнували, попри судові заборони. Після цього власник пообіцяв
відновити її власним коштом. На якому етапі цей процес зараз?

— Ми тримаємо це питання на постійному контролі. Близько місяця тому завершилися всі підготовчі роботи. Зі свого боку місто погодило науково-проєктну документацію, видало всі необхідні документи й виконало все, що залежало від нас. Тепер справа за державою. Оскільки йдеться про реставрацію пам’ятки класу
наслідків СС3, остаточний дозвіл має видати Державна інспекція архітектури та
містобудування України.

За словами власника, зараз триває процедура погодження в ДІАМ. Ми очікуємо, що після отримання дозволу реставраційні роботи розпочнуться без зволікань.

НОВІ МЕХАНІЗМИ УЧАСТІ КИЯН В УПРАВЛІННІ МІСТОМ ЗАКРІПЛЯТЬ В
ОНОВЛЕНОМУ СТАТУТІ

— І насамкінець хочу запитати про новий Статут територіальної громади над яким зараз працює місто. Чому виникла така потреба і що саме зміниться для киян?

— Чинний Статут територіальної громади Києва ухвалили ще у 2002 році. Відтоді
місто дуже змінилося. З’явилися нові форми участі киян в ухваленні рішень, цифрові сервіси, електронні петиції, опитування через застосунок «Київ Цифровий».

До повномасштабного вторгнення працював і Громадський бюджет, який ми теж сподіваємося відновити, щойно це дозволять умови.

Крім того, змінилося й законодавство. До початку наступного року всі громади України мають оновити свої статути відповідно до нових вимог. Саме тому кілька місяців тому ми створили робочу групу. До неї увійшли представники Київради, депутати всіх фракцій, юристи та профільні фахівці. Зараз документ доопрацьовують, а після цього його винесуть на громадське обговорення.

— Можете навести хоча б один приклад змін, які пропонується закріпити в
новому Статуті?

— Один із прикладів — це міська символіка. Сьогодні навіть герб Києва використовується в різних варіантах. Наше завдання — закріпити єдиний офіційний вигляд, щоб його однаково використовували Київрада, міська адміністрація та районні адміністрації.

Але головне — це нові механізми участі киян в управлінні містом. Ми хочемо закріпити в Статуті сучасні форми громадської участі: електронні консультації,
публічні обговорення, цифрові сервіси та інші інструменти, які дадуть мешканцям більше можливостей впливати на рішення міської влади.

Усі ці пропозиції ще обговорюватимуться з громадою. Для нас важливо, щоб це
був не документ, написаний лише чиновниками, а спільне рішення киян. Після
громадського обговорення проєкт винесуть на розгляд Київської міської ради.
Ми розраховуємо, що восени депутати зможуть його ухвалити.

Читайте також: «Не випадковість, а цілеспрямоване нищення: у Києві пошкоджено понад 240 об’єктів культурної спадщини».

Ірина ГЛАВАЦЬКА «Вечірній Київ»