У столичному Музеї Авангарду відкривають нове ім’я — бойчукіста Євгена Ситнянського
Митець прожив лише 30 років: він був розстріляний у 1937 році. Частину його творчої спадщини, що вціліла, та предмети з родинного архіву можна побачити у Києві.
Внаслідок репресій 1930-х років ми втратили ціле покоління талановитих художників. Якісь їхні твори, переважно живописні, збереглися у спецфондах музеїв. Однак деякі імена маємо змогу дізнатися завдяки людям, у родинах яких передавали цю пам’ять з покоління в покоління.
Проєкт «Євген Ситнянський. Невідомий бойчукіст», який триває у Музеї авангарду на Липській, став можливий завдяки Галині Дюговській, онучатій правнучці художника (її прабабуся та його батько були рідні брат і сестра), яка виявила його роботи та вирішила дослідити цю непросту історію.
Як пригадує Галина Дюговська, творчість Євгена Ситнянського зберігала його сестра Ляля — вона прожила до 96 років та добре пам’ятала всі деталі. А далі цей архів перейшов до її доньки, яку доглядала Галина Дюговська. Якось папка з його ескізами буквально впала на неї. Побачивши їх, вона запитала у бабусі: «Євген був бойчукістом?». «Так», — відповіла та, наче це була звичайна інформація. Тоді Галина почала по крихтам збирати інформацію про свого родича.
«Євген Ситнянський народився на Сумщині, де батько працював управляючим у поміщика Харитоненка. Коли Євгену було один рік, його батька запросили управляючим на млин Бродського, і вони переїхали. Спочатку родина жила на території млина, потім на Андріївському узвозі, — поділилася Галина Дюговська. — Після революції, батька, на щастя, не стратили, він продовжував працювати бухгалтером,. А його завідуючим поставили комуніста, який ходив на мітинги. Коли трапилась пожежа на млині, у 1920-х роках, того комуніста розстріляли, як завідуючого. А бухгалтера не, не зачепили».
За її словами, Євген з дитинства займався музикою, багато малював. Його родина була інтелігентною і цьому сприяла. Він завжди був в центрі уваги, мав друзів-художників, серед яких — Федір Нірод. Мав й чимало інтересів: займався фотографією, захоплювався історією ромів, яких вважав давньою цивілізацією, яка прийшла з Індії. збирав колекції артефактів з Єгипту, Індії. За короткий час життя багато чого встиг.
«У мене збереглася його бібліотека, і по цим книжкам бачу, наскільки різносторонніми були його інтереси, не тільки в мистецтві, а в різних галузях», — зазначає Галина Дюговська.
Коли Євгена заарештували, багато робіт було конфісковано та ймовірно знищено. Те, що залишилось — переважно ескізи та малюнки — не вважалося чимось цінним. І зберігалося, як родинна реліквія, яка не має мистецького значення.
Після арешту у 1937 році батьки не знали, що Євгена стратили. Вони ще багато років писали йому листи в різні табори (ГУЛАГи) радянського союзу. Думали, що він десь ув’язнений, шукали і були впевнені, що знайдуть.
Як нині відомо, його три доби тримали в Жовтневому, катували, потім розстріляли, тіло закопали разом з іншими «бойчукістами» у Биківні. Про це дізналася вже його племінниця, яка під час перебудову змогла потрапити в архіви і побачити документи. Реабілітований 1960 року, Євген Ситнянський з початку 1990-х років внесений до списку жертв сталінських репресій.
Відкрити ім’я Євгена Ситнянського широкій публіці взявся Музей Авангарду на чолі з завідуючим філії Юрієм Комельковим.
«Це вже третій проєкт нашого музею. У 1960-му Євгена Ситнянського було реабілітовано, але, я вважаю, що творча реабілітація відбувається сьогодні, — підкреслив Юрій Комельков. — У грудні ми проводили Фестиваль авангарду, присвячений 100-річчю АРМУ. І одним із партнерів нашого фестивалю була НАОМА, колишній Київський художній інститут. Тоді ми познайомилися з Галиною Дюговською та домовилися, що зробимо цей проєкт в стінах нашого музею. Нам дуже важливо вперше презентувати спадщину Євгена. І є багато містичних речей, пов’язаних з ним. Наприклад, в мене була галерея на Андріївському узвозі, 34. І, ймовірно, Євген Ситнянський жив саме за цією адресою».
Юрій Комельков звернув увагу, що, окрім творчості Євгена Ситнянського, на вистаці можна побачити роботи й інших бойчукістів. Зокрема, вперше демонтруються дві олійні роботи Оксани Павленко, що також мають цікаву історію.
У 2021 році американський колекціонер, Едвард Ходорковський, передав до колекції Музею української діаспори — філії Музею історії міста Києва — роботу Оксани Павленко «Натюрморт з динею». Під час реставрації виявилось, що за нею «ховається» ще один її твір — обидва натюрморти можна побачити в експозиції.
Також тут представлені роботи Миколи Рапая, Віктора Артемцева, Костянтина Піскорського та Георгія Петраша.
На відкритті ректорка Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука Олена Осадча зазначила, що
такі проєкти, дають розуміння та визначають роль школи бойчукізму у формуванні української державності. Зокрема, засвідчують високий рівень учнів, послідовників Михайла Бойчука, для яких важливим був пошук нових форм мистецтва, експерименти та новаторство.
Головна зберігачка фондів Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко звернула увагу на живописний портрет Тараса Шевченка, написаний Євгеном Ситнянським. За її словами, портрети цього періоду є рідкістю. До речі, Євгену, коли він малював твір, було всього 16 років.
А мистецтвознавиця Оксана Ременяка проанонсувала. що планує написати книгу, присвячену Євгену Ситнянському. Їй пощастило поспілуватися з бабусею Галини Дюговської, яка зберігала память про нього, — і записи їхніх розмов ляжуть в основу майбутньої книги.
ЩО ВІДОМО ПРО ЄВГЕНА СИТНЯНСЬКОГО
Згідно із записом у метричній книзі Георгієвської церкви села Степанівка Сумського уїзду Харківської губернії, він народився 28 лютого 1907 року, з 1924 по 1930 рік навчався у Київському художньому інституті (тоді це була Перша Київська художня індустріальна профшкола) на факультеті малярства, після закінчення вступив до Професійного союзу робітників мистецтва СРСР (ВСЕРАБІС), працював у київському ДТСААФі, був заарештований і страчений 1937-го у Жовтневому палаці, тіло закопали разом з іншими «бойчукістами» у Биківні.
Більшість живописних творів Ситнянського, що зберігалися вдома, забрали під час арешту. Як зазначила мистецтвознавиця Діана Клочко, є припущення, що Ситнянський брав участь у створенні фресок, нещодавно знайдених на стінах в одній з майстерень НАОМА, де «бойчукісти» виконували навчальні завдання. Та основного корпусу творів, що давали б уявлення про рівень таланту й індивідуальну стилістику художника, не існує.
Серед тих робіт, що дійшли до нас, — автопортрети, портрети, пейзажі (сільські й індустріальні), ранні натюрморти та багато анімалістики (птахи, кози, коні, коти, навіть ящірка). Все це є матеріалом для подальших досліджень та відкриттів.
«Євген Ситнянський. Невідомий бойчукіст»
Коли: до 30 серпня, графік роботи: середа — неділя, 12:00–19:00 Каса працює до 18:30. Вихідні: понеділок, вівторок.
Де: Музей Авангарду, вул. Липська 16, 1 поверх
Вартість квитка: 200/100 грн (повний/пільговий)
Читайте також:
- Авторський погляд на міський простір: у столиці демонструють проєкт Ольги Заремби «Монументи». У цій серії художниця звертається до двох тем: фіксації форм пам’яті та того, як монументи відображають наші сучасні реалії. У фокусі її уваги — об’єкти з Києва, Дніпра, Запоріжжя та Праги.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»