«Тичина, Жадан і собаки» показали спільне між 1917 та 2017 роками

Холодний зал, замуровані цеглою вікна, стара ліпнина на стелі, англійська мова серед глядачів. Атмосфера вражає. Що ж тут відбудеться? Нова театральна постановка Ярої Мистецької Групи з провокуючою назвою «Тичина, Жадан і собаки», створена на основі збірки поезій Павла Тичини «Замість сонетів та октав» і музики гурту  «Жадан і Собаки».

Вистава відбулася в Київській малій опері, в будинку з цікавою історією. Це приміщення було збудовано архітектором М.Г. Артиновим у 1902 році як Лук'янівський народний дім опікування з народної тверезості, заснований Південно-західним відділом товариства тверезості. Це найстаріша клубна установа міста, збудована у стилізованих формах російської архітектури XVIІ ст.

Чого тут тільки не було: притулок для ночівлі, заїжджий двір для селян, безкоштовна читальня, чайна, їдальня, амбулаторія. На верхньому поверсі будинку розмістився театральний зал майже на 600 місць, де у неділю ставили спектаклі та концерти для народу, проводилися читання з історії, географії, літератури. Для підняття рівня освіти простих людей тут було відкрито безкоштовні вечірні класи для чоловіків та жінок, де їх навчали грамоті, а також жіночий клас із рукоділля.

У будинку також демонстрували світлові картини, пізніше тут був кінематограф. Зі сцени народного будинку починали свою творчість корифеї українського театру П. Саксаганський, М. Садовський, тут співав О. Вертинський, виступав І. Ільїнський та багато інших майстрів естради. В 1916 році тут відбулась одна з перших вистав Леся Курбаса в Києві. Після встановлення радянської влади  тут проходили зібрання бідноти, мітинги. З 1926 року у будинку працював  клуб та будинок культури трамвайників, де діяли: драматичний театр, ансамбль пісні й танцю, естрадний оркестр, агітбригада із популярною програмою «Іде трамвай по місту», бібліотека.

На жаль, сьогодні старовинна будівля із понад столітньою історією переживає не найкращі дні. Не зважаючи на те, що з 2006 року вона отримала статус Київської малої опери, вигляд має не дуже привабливий, як із зовні, так і з середини. Через часту зміну власників історична будівля опинилася в занедбаному стані,  хоча тоді ж  було заявлено про її реставрацію. Прикро, але неозброєним оком результатів реставрації не побачити. Але цим нехай займаються компетентні органи. Тут потріскані стіни, немов зморшки у поважної дами, що в молодості була дуже красивою і нині намагається приховати ці зморшки та відродити минулу красу.  В той же час будівля має величезний потенціал. Вона добре підходить для проведення  різноманітних мистецьких заходів. Одна з відвідувачок каже: «Звісно, приміщенню потрібна реставрація, але така, щоб залишити цей ефект старовини».

Виставу «Тичина, Жадан і собаки»  вже ставили в центрі Леся Курбаса та на «Гогольфесті», де вона мала неймовірний успіх. Мистецька група не вперше використовує поезію Тичини у своїх постановках. У 1991 році у виставі «У світлі» , яка проходила в Києві, також пролунали слова українського класика.

Вистава почалася та супроводжувалася звуками бандури  виконанні Юліяна Китаского. На сцену виходить Вірляна Ткач, відома американська театральна режисерка українського походження. Вона провела обряд, який робить перед кожною її виставою: потрібно привітати театр, Нью-Йорк, звідки вона приїхала і Київ. Про Тичину Вірляна каже: «Унікальний поет, який мав складну долю», адже він постраждав за збірку «Замість сонетів та октав», яка  навіть не входила до його офіційної бібліографії. За життя Тичина її не перевидавав і навіть ніколи не згадував. До збірки увійшло 12 віршів.

На сцену виходять п'ятеро відомих київських акторів театру та кіно: Лариса Руснак, Микола Шкарабан, Роберт Фельфман, Мальвіна Салійчук, Владислав Оніщенко. За їхніми спинами, на екрані з’являлися слова з рукопису Тичини. Вірші перетворили на сцени, дію, музику та проекції про те, як люди поводяться, коли суспільство навколо розпадається. Постановка складається з трьох частин,  де діалог – це тексти Тичини про війну, переслідування, смерть звичайних людей. та пісні, написані та виконані гуртом «Жадан і Собаки».  Ці слова дуже перегукуються з тими подіями, які зараз відбуваються в Україні. Час іде, історія повторюється.

Раптом сцена зсувається і лунають гучні звуки року, звуки музики гурту «Жадан і Собаки», у текстах пісень яких також зображено вже сьогочасне суспільство. Взагалі, постановка збудована на принципі порівняння. Гра акторів заміняє музику ― епоха замінює епоху. Глядач немов подорожує у часі, в чому допомагають переходи світла та звуків. Головне, щоб глядач провів свою паралель між рядами пісень Жадана та віршів Тичини. Вони зображують розруху та бруд, які були тоді, у 20-х, коли влада змінювалась 9 разів, коли людина не знала куди і за ким іти. Пісню «10 праведників» музиканти виконали на біс. Поет і письменник  Сергій Жадан сказав, що саме ця пісня найбільше підходить під ті слова, про які говорив Тичина й говоримо ми сьогодні.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram!