Світло їхніх сердець живе у кожному врятованному житті: у Києві вшанували пам’ять загиблих медиків. ФОТО
Є люди, чия професія — рятувати життя. І є ті, хто, виконуючи свій професійний обов’язок, віддав за інших найдорожче — власне життя.
10 липня в Україні вже вдруге відзначили День пам’яті загиблих медичних працівників, започаткований з ініціативи Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона. Цей загальнонаціональний день вшанування покликаний об’єднати всі регіони, галузі та всю медичну спільноту нашої країни навколо пам’яті про тих, хто тримав оборону на передовій та в тилу ціною власного життя.
Центральною подією дня у столиці стала спільна панахида у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі, яка стала символом глибокої вдячності, скорботи та безумовного вшанування подвигу українських медиків.
Заупокійне богослужіння очолив Архієпископ Вишгородський Агапіт, намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. На запрошення Голови Поважної Ради Ордена Василя Князевича у стінах собору для спільної молитви зібралися лідери медичної, наукової, освітньої, дипломатичної та громадської спільнот України, державні діячі, а також представники Командування Медичних сил ЗСУ.
Серед поважних учасників заходу були присутні:
- Василь Лазоришинець — Президент НАМН України, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова;
- Василь Кремень — Президент Національної академії педагогічних наук України;
- Віталій Цимбалюк — академік, видатний науковець;
- Тетяна Остапенко — генеральний директор Національної наукової медичної бібліотеки України;
- Єпископ Олександр Язловецький — єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ;
- Валентина Гінзбург — Заслужений лікар України, заступник голови Поважної ради Ордена;
- Сергій Кубанський — Голова Професійної спілки працівників охорони здоров’я України;
- Філя Жебровська — голова Наглядової ради ПАТ «Фармак»;
- Олександр Науменко — перший проректор НМУ ім. О.О. Богомольця;
- Володимир Бугров та Юрій Кучин (ректор НМУ ім. О.О. Богомольця).
Також у молебні взяли участь відомі державні й громадські діячі, меценати та члени Поважної Ради Ордену: Юрій Єхануров, Віктор Пинзеник, Ігор Шкробанець, Олександр Харченко, Володимир Мартинюк та інші.
Перед початком молитви владика Агапіт звернувся до присутніх із глибоким пастирським словом про жертовність та силу духу:
«Сьогодні ми підносимо свої молитви під цими святими куполами за тих, хто явив світові найбільшу любов — поклав душу свою за друзів своїх. Медичний працівник на війні — це не просто професія, це благословенне служіння і щирий прояв милосердя. Хтось боронить нашу землю зі зброєю в руках, а хтось — рятує життя серед вогню та руйнувань, стаючи земним ангелом-охоронцем для наших воїнів.
Поки наші медики тримають фронт там, на передовій, ми тут, у тилу, маємо тримати фронт духовний. Нехай Господь упокоїть душі всіх полеглих лікарів, медсестер та бойових медиків у місці світлому, де немає ні болю, ні печалі, а їхнім родинам та колегам дарує сили й розраду. Ми віримо, що їхній подвиг не згасне в тиші, а пам’ять про них наблизить наш справедливий мир і перемогу».
Після завершення служби відбулося спільне покладання квітів на алеї поряд з монастирем.
Потужним та зворушливим символом єдності став спільний передзвін, що одночасно лунав над Києвом. Голоси своїх дзвонів у синергії скорботи та надії об’єднали провідні храми різних конфесій столиці:
- Михайлівський Золотоверхий собор (ПЦУ)
- Патріарший собор Воскресіння Христового (УГКЦ)
- Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра
- Собор Святого Олександра (РКЦ)
Цей перегук став свідченням того, що перед обличчям великого подвигу українських медиків немає конфесійних чи географічних меж — є лише спільна молитва та безмежна вдячність.
Масштаб вшанування: хвилиною мовчання об’єдналися тисячі колег
Коли російська ракета цілить в медичний заклад, пункт невідкладної допомоги чи шпиталь, ворог намагається розірвати ланцюг порятунку. Кожне вбите життя лікаря чи медсестри — це сотні в майбутньому не врятованих пацієнтів, це тисячі операцій, які вже ніколи не відбудуться.
Про те, як важливо фіксувати цей подвиг на загальнонаціональному рівні, та про синхронне вшанування пам’яті полеглих о 14:00 розповів Президент Національної академії медичних наук України, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Василь Лазоришинець:
«З ініціативи Голови Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона Василя Князевича було ініційовано цей всеукраїнський День пам’яті медиків, які загинули від рук російського агресора. І сьогодні це вже друга така дата — традиційний день, який повинен об’єднати всі регіони України, всі різні галузі та всіх медиків нашої країни.
Ми повинні міцно об’єднувати наші зусилля, діяти згуртовано та системно, адже лише у єдності наша сила. Сьогодні о 14:00 годині відбулася хвилина пам’яті, і до неї приєдналися всі заклади Національної академії медичних наук — це майже 19 000 співробітників. Я думаю, що це надзвичайно важливо, коли всі регіони, всі наші галузі та медичні напрямки працюють разом і пам’ятають наших людей. Ми все підтримуємо. Не повинно бути могил невідомого солдата чи невідомого медика. Ми повинні пам’ятати кожного і знати, що ця людина віддала життя за нашу Україну».
День пам’яті стає міжнародним: підтримка світу та єдність громад
Те, як ми ставимося до своїх втрат, як ми проявляємо людяність і бережемо пам’ять про кожного полеглого колегу — це наш іспит перед усім світом. І світ нас чує. Організатори підкреслили, що акція вшанування стрімко масштабується та виходить на глобальний рівень: цього року меморіальні заходи та заупокійні молебні одночасно пройшли у 20 країнах світу.
Втрата кожного лікаря, медсестри, бойового медика чи фельдшера — це непоправна рана для всього інтелектуального, професійного та гуманітарного потенціалу нації. Організатори зазначили:
«Хотілося б подякувати всій нашій українській великій громаді на чолі з мерами міст, головами адміністрацій та взагалі всім людям, які прониклися цією темою і цим днем. Він стане величним, це вже наша історія та наша традиція. Ми в новій Україні — відстояній і нездоланній — маємо будувати свої правильні традиції. І дуже важливо, що нас підтримує світ у цьому. Уперше цього року ми вийшли за межі країни. Ми проводимо цей день лише вдруге, а він уже стає міжнародним: подібні заходи вшанування та заупокійні молебні за загиблими захисниками України та медиками проходять у 20 країнах світу, завдяки Закордонним радам Ордена», — зауважив Василь Князевич.
Кожен, хто сьогодні заходить в операційну, виїжджає на виклики під обстрілами чи рятує бійців у прифронтових шпиталях, відчуває цей невидимий зв’язок із тими, хто вже ніколи не одягне білий халат. Наш найкращий спосіб вшанувати їх — продовжувати жити, лікувати й тримати медичний фронт із подвійною силою. За себе і за них.
За даними внутрішнього моніторингу громадської ініціативи «Орден Святого Пантелеймона», станом на літо 2026 року загальна кількість верифікованих втрат серед українських медичних працівників та фармацевтів уже перевищила 600 осіб.
Статистика підтверджених втрат чітко деталізує структуру цієї непоправної ціни, яку платить медична спільнота у війні:
- Лікарі-спеціалісти (станом на 30.04.2026) — 164 особи;
- Середній та молодший медичний персонал (станом на 30.04.2026) — 195 осіб;
- Бойові медики, які загинули на передовій, — 203 особи.
Світло їхніх сердець живе у кожному врятованому житті. Цей день став початком формування нової великої традиції, яка нагадуватиме світові про надвисоку ціну, яку українські медики платять за право залишатися людяним.
Вічна пам’ять героям медичного фронту. Слава Україні!
До теми: у Києві вшанували пам’ять загиблих медиків: на Алеї Героїв з’явилися нові імена.
Тетяна АСАДЧЕВА, Максим СОСЮРА «Вечірній Київ»