У Києві попрощались із Іваном «Юнгою» Трембовецьким, який захищав Україну з 2014-го

Іван Трембовецький — один з небагатьох працівників медіа, який став на захист України ще у перший рік вторгення росії на Донбас.

Під позивним «Юнга», випускник факультету публічного управління та адміністрування Державного університету «Житомирська політехніка», який працював редактором на телеканалах, став відмінним військовим.

Під час прощання сьогодні побратим згадав, як їх підрозділ був на навчаннях у Миколаєві і там фахівці здивувались: «Для чого ми вам? У вас є відмінний бойовий наставник — «Юнга»!

Військові зізнавались, що Іван вчив воювати і берегти життя, з ним завжди було весело і надійно.

А коли було страшно, він казав, що життя одне і як ти сьогодні послухаєш свою совість — так і будеш жити далі.

У 2019 році Іван здобув в університеті освітній ступінь магістра за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування».

Сьогодні військові несли сім оксамитових подушок з бойовими нагородами Івана, а попереду — його чорно-біле фото.

Цей портрет напевно, вже побачили мільйони людей — він з першого календаря фонду «Повернись живим» і в ньому втілилась і людяність, і незламность.

Івана відспівували у Михайлівському Золотоверхому, а потім, пішою ходою йшли з прапорами та його світлинами до Майдану.

Вшановуючи воїна зупинились пішоходи у центрі столиці, стали авто… Лунала тужлива лемківська пісня «Плине кача», яка вже 12 років є реквіємом Небесній сотні.

«Плавле кача по тисині;

«Мамко моя, не лай нині,

Залаєш ми в злу годину,

Сам не знаю, де погину».

Іван Трембовецький загинув у 43 роки на Сумщині, де в прикордонні ворог дронами полює на мирних цивільних жителів, намагаючись влаштувати на українській землі собі «смугу безпеки»…

Провести його у останнє бойове завдання, як висловився побратим з підрозділу, де воював Іван «Юнга» останнім часом, прийшли колеги з каналів, де він працював випусковим редактором — ТЕТ і 2+2.

Трембовецький останні три роки служив у ГУР, а згодом повернувся у 238-й батальйон «Чорний яструб» 8-го армійського корпусу ДШВ.

Один з командирів зізнався, що був щасливий, коли дізнався, що до них йде служити «Юнга», адже слава про людські якості і військовий вишкіл йшла попереду Івана і всі вважали за велику удачу бути його побратимом.

Військові дякували батькам за те, як вони виховали сина. А потім до мікрофона підійшов син Івана і ледь стримуючи сльози, розповів, яким щастям для сім’ї було мати таку люблячу людину, як тепер їм буде не вистачати його підтримки та життєлюбства.

Безутішні батьки та дружина, яка виховує двох спільних з Іваном донечок, не мали сил говорити, лише обіймали його закриту домовину.

Військові, які були на прощанні на Майдані, звернули увагу на те, що біля монументу Незалежності, в останню путь проводжають військового з Інтернаціонального батальйону. Відтак, присутні вшанували пам’ять двох захисників, які склали голови на фронті.

Івана «Юнгу» Трембовецького поховали на Лісовому кладовищі.

Посилання на Банку для підтримки родини воїна: https://send.monobank.ua/jar/8eckaiJqt3

Читайте також:

• «У Миколаєві попрощались з командиром 154 ОМБр Володимиром Кононніковим».
• Полковник із позивним «Конан» пройшов шлях від солдата-десантника до комбрига та до останнього залишався вірним присязі.
• Сьогодні, 4 липня, у Миколаєві відбулася церемонія прощання з командиром 154-ї окремої механізованої бригади полковником Володимиром Олександровичем Кононніковим.

Ольга СКОТНІКОВА, Владислав МОШКІВСЬКИЙ, «Вечірній Київ»