У КНУ вшанували пам’ять загиблих на фронті філологів Антона Бондаренка та Кирила Вітька
У Навчально-науковому інституті філології КНУ ім.Т.Г.Шевченка відкрили меморіальні таблички у скверику на Алеї пам’яті, а також історії життя Антона Бондаренка та Кирила Вітька на Стіні «Печалі».
Інститут філології вшанував Антона Бондаренка та Кирила Вітька у сотанній день навчального року.
Відкрив захід директор ННІФ Григорій Семенюк. Він зазначив, що пантеон героїв інституту у вересні, на початку першого семестру навчального року, поповнив Антон Бондаренко, а в лютому, на початку другого семестру, — Кирило Вітько.
«Відтепер вони поряд зі своїми побратимами, колегами-філологами в інститутському меморіалі. Ми пишаємося кожним нашим героєм і пошановуємо щодня»», — звернувся до колег та студентів керівник ВИШу.
Історії життя Антона Бондаренка й Кирила Вітька відтепер — на Стіні «Печалі», що на першому поверсі Інституту, а таблички — у скверику ННІФ.
Інститутський меморіал — це не просто простір, а жива, тепла й людяна форма збереження пам’яті. Сьогодні місць ушанування героїв по Україні більшає, бо саме меморіали стають місцями тиші, роздумів, спогадів і водночас місцями відпочинку.
На заході були й рідні загиблого Антона Бондаренка — мама Вікторія Решко, дядько Стефан Решко подруга Богдана Сахно; рідні та друзі Кирила Вітька — хрещені батьки, подруга Анастасія Кононенко, викладачі.
«У нас можуть забрати шматок землі, навіть найцінніше — життя, але пам’ять, мову, культуру — цінності, з яких вибудовується нація, забрати не можна. Інші заклади освіти, компанії та різні організації мають повчитися у філологів Шевченкового університету, бо саме ви усвідомлюєте й навчаєте, як треба шанувати цінності, зокрема як увіковічнювати імена героїв», — сказав дядько Антона Бондаренка Стефан Решко.
Слово про Антона Бондаренка також виголосила завідувачка кафедри загального мовознавства та новоеленістики Світлана Гриценко, а викладачка кафедри теорії та практики перекладу імені М.Зерова Галина Чернієнко продекламувала поезію французькою, мовою якою досконало володів Антон.
Подруга Кирила Вітька Анастасія сказала:
«Кирило мріяв про дітей, воював заради їхнього майбутнього. Це прояв справдньої людини, яка, не маючи власних дітей, бажала вільного майбутнього наступним поколінням».
Теплими спогадами про завжди усміхненого Кирила Вітька поділилася професорка кафедри східнослов’янської філології та прикладних студій Олена Снитко.
Вона зазначила, що для кафедри Кирило був рідним:
«Ми пишаємося ним. На початку війни він мав відповідальну роботу в Генпрокуратурі України. За дорученням керівництва він супроводжував міжнародних експертів, які на власні очі мали побачити звірячі прийоми знущання з українців під час окупації Бучі. Побачене та почуте так глибоко вразило Кирила, що він добровільно пішов на фронт. Воював чесно та самовіддано, тому інструктор 79-ї бригади ДШВ казав, що такого завзяття і старанності, що були в Кирила, він давно не бачив».
На завершення заходу гурт «Стодивниця» Центру фольклору та етнографії заспівав псальми.
«Антон Бондаренко та Кирило Вітько — обоє випускники Інституту філології, сини України, чесні, порядні, сміливі, розумні. Ми віддаємо шану їм та всім загиблим героям», — наголосили ніуковці ННІФ.
- «Вечірній Київ» писав про те, що у столиці вшанували пам’ять легендарного розвідника Максима Шаповала.
Під час підготовки публікації використані матеріали та фото фейсбук сторінки ННІФ КНУ ім.Т.Г.Шевченка
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»