Акцент на помаранчевий: у столичному музеї проходить яскрава виставка молодих митців

«В помаранчевому ритмі», що демонструється в Національному музеї Шевченка, є вже другим спільним проєктом для митців. Його учасники: Данило Скляров, Вал Яку, Вікторія Кравченко, Олексій Комарницький та Іван Сливка.

«Історія розпочалась у 2023-го році, коли я вирішив спробувати себе як арт-куратор та сформував команду. Тоді це був «Полин», який ми показували у Києві, Вінниці та Харкові, — розповів «Вечірньому Києву» художник та куратор Олексій Комарницький. — Цього разу захотів зробити проєкт, присвячений помаранчевому кольору, який є одним з моїх улюблених. Це колір свободи, радості, самовираження, його носять тибетські монахи. А й сам часто ходжу в помаранчевому: помітив, коли вдягаю його на вулицю, на мене одразу звертають увагу. Дуже яскравий та позитивний колір.

Для художників не було обмежень, лише колір як дрескод — вони могли працювати в своїх ритмах та жанрах, але підлаштовуючись під помаранчевий. Всі твори зроблені спеціально для проєкту».

Олексій поділився, що його улюбленими кольорами, крім помаранчевого, є чорний і рожевий. Однак починати «кольоровий» цикл з чорного не хотілося, але, можливо, буде продовження й для рожевого.

Експозиція в Національному художньому музеї для проєкту «В помаранчевому ритмі» стала фінальним акордом. До цього роботи показували у Вінниці, Одесі та столичній галереї. До проєкту видали каталог з інформацією про авторів, а всі роботи продаються.

Сам Олексій представив три картини, виконані у стилі примітивізму: «Помаранчевий син», «Помаранчевий натюрморт» та «Блок», присвячена його рідному району Вишенка у Вінниці.

Глядачів зустрічають асамбляжі мисткині Вал Яку, які складаються з різноманітних деталей: пластинка, карти, ловець снів. У такому, здавалося б, позитивному та радісному кольорі, як помаранчевий, художниця роздумувала над складними темами.

«Це серія „Апокаліпсис“: чотири вершники апокаліпсису, голод, чума, війна і смерть та судний день, — розповіла авторка. — Хотілося зазирнути за межу і уявити, як може виглядати наше майбутнє, якщо продовжаться війни та забруднення навколишнього середовища. Для робіт використала сміття та підручні матеріали. Вони крихкі, як наш світ. Але краса і мистецтво вічні, і, можливо, завдяки ним, можна буде оминути таке похмуре майбутнє».

Серія Вікторії Кравченко написана під натхненням від оповідання «Сади часу» англійського класика Джеймса Балларда, і присвячена неминучому плину часу. На її роботах постали квіти та жіночі образи, які доповнюють скульптури з дерева.

«Я в цей проходила важкий шлях через втрати в родині та війну. І мені хотілося відобразити, як відчуваються втрати. Як дитячий погляд трансформується у доросле усвідомлення того, що ми нічого не може зробити перед часом, як ми вразливі. Як це впливає на нас, але ми продовжуємо жити далі», — поділилася авторка.

Данило Скляров працював з заданим кольором у експресивній манері, написавши зокрема «Міф про створення помаранча». А Іван Сливка — у більш академічному стилі, серед його робіт = «Метелик і лампа».

«В помаранчевому ритмі»

Коли: до 5 липня, середа-неділя з 10:00 до 18:00 (каса працює до 17:15), понеділок, вівторок — вихідні
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12
Вартість музейного квитка (на всі експозиції): 200 грн — повний, 100 грн — пільговий.

Читайте також:

• Розмаїття форм та образів: у столичному Будинку художника триває Трієнале скульптури. Масштабна виставка об’єднала понад 90 митців з різних регіонів України. На ній представлений широкий зріз сучасної української скульптури, створеної протягом останніх трьох років.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»