Посуд із глини зі Слов’янська: у Києві створили кераміку для воїнів з ампутаціями. ФОТО

Нещодавно у столичному просторі «Vcentri HUB: Шевченківський» відбувся благодійний захід «Торкнись комфорту», який об’єднав українських артистів, громадських діячів та військовослужбовців навколо підтримки захисників, які проходять лікування та реабілітацію.

Під час заходу учасники власноруч створювали інклюзивний керамічний посуд, адаптований до потреб людей із порушенням моторики рук чи координації.

Майстер-клас провела відома керамістка Вікторія Білявська, яка вже кілька років досліджує та розвиває цей напрямок в Україні.

Від дитячих тарілок до реабілітаційних центрів

За словами Вікторії Білявської, ідея адаптивного посуду насправді ближча до повсякденного життя, ніж здається. Майстриня згадує, що навіть звичайний дитячий пластиковий посуд в аеропортах — це вже прояв інклюзії. Починаючи власну справу, вона досліджувала європейський ринок, сайти для людей літнього віку та консультувалася з подругою, яка мала маленьку доньку.

Вперше колекція такого посуду була презентована у 2024 році. Тоді для багатьох стало здивуванням, що подібна кераміка взагалі потрібна. Згодом майстриня почала безплатно передавати вироби ерготерапевтам у реабілітаційні центри, завдяки чому отримувала зворотний зв’язок і постійно вдосконалювала дизайн.

Сьогодні, за спостереженнями Вікторії, такий посуд має три найбільші групи споживачів:

1. Ветерани та військовослужбовці (наразі це найбільший запит);
2. Люди літнього віку (зокрема ті, хто бореться з хворобою Паркінсона, пережив інсульт або має проблеми із зором);
3. Діти з інвалідністю.

Для літніх людей та дітей вимоги схожі — окрім специфічних тарілок, їм часто потрібне столове приладдя з потовщеною ручкою через особливості координації.

Анатомія тарілки: як дизайн підлаштовується під людину

Суть інклюзивного посуду — це його абсолютна адаптивність. Керамістка наголошує, що травма не є статичною: з часом, навіть після протезування, рівень володіння рукою у людини змінюється. Тому й посуд має «рости» разом із користувачем.

Учасники майстер-класу дізналися про тонкощі створення різних видів тарілок:

• Для других страв: тарілка має високу задню стінку та низький передній бортик. Це дозволяє спиратися рукою на стіл і легко загортати розсипчасту їжу ложкою. Залежно від моторики, задня стінка може подовжуватися та заокруглюватися. Також на тарілках є спеціальні штифти-стінки, які не дають їжі ковзати. На них можна наколювати шматочки м’яса або фіксувати продукти для нарізання.
• Для перших страв: глибокі тарілки мають особливе дно та заокруглену стінку, яка допомагає підгортати ложкою останню краплю супу чи борщу.
• Зонування для незалежності в побуті: у тарілках передбачені спеціальні зони, які полегшують самостійне нарізання продуктів (наприклад, курячого філе чи помідорів) людям, які живуть самі та обслуговують себе самостійно. Для десертів чи тістечок створюються окремі «коридори» зі штифтами.

Водночас майстриня додає, що для людей із подвійною дидактикою зайві штифти навпаки прибирають, оскільки через зміну координації вони заважають. У таких випадках зону зменшують, залишаючи більше простору для опанування нової координації руху.

Донецька глина та особливості кераміки

Особливим символом заходу став сам матеріал, з якого ліпили гості. Вікторія Білявська поділилася, що для майстер-класу привезли автентичну українську глину:

«Конкретно цей матеріал, з якої ми сьогодні будемо ліпити — це наша донецька глина з міста Слов’янськ. Ми її дуже любимо, цінуємо і, поки вона в нас є, намагаємось більше з неї зробити та взаємодіяти», — зауважила Вікторія.

Проте воїнам доведеться трохи зачекати на готові подарунки, адже виготовлення кераміки — процес тривалий і делікатний, що займає щонайменше місяць. Майстриня пояснила, що глина має свій характер і дуже вередлива: вона не любить протягів чи різких перепадів температур у майстерні, їй потрібні «тепличні» умови, інакше виріб трісне.

Після тривалого сушіння тарілки проходять перший утильний випал на екстремальних температурах від 1000°C до 1200°C, де глина кристалізується. Лише потім її покривають харчовою глазур’ю, яка дарує блиск і безпечні побутові властивості, та відправляють на повторне запікання. Завжди є певний відсоток браку, але керамісти ставляться до цього філософськи.

Хто підтримав акцію?

Організаторами цієї важливої події виступили Служба супроводу «Крила Півночі» відділу цивільно-військового співробітництва Регіонального управління Сил ТрО «Північ» ЗСУ та медіаплатформа Muzvar. Партнерами заходу стали видання KAMO та проєкт «Підписка на Військо — Subscribe to Army».

Згодом усі вироби, які успішно пройдуть випал у майстерні, будуть передані до медичних та реабілітаційних закладів України.

Організатори впевнені: безбар’єрність — це не лише про інфраструктуру. Це про повагу до людської гідності та створення умов, де кожен відчуває себе повноцінно. А кожна створена тарілка — це матеріальний прояв нашої спільної вдячності Захисникам і Захисницям.

До теми: «Безбар’єрність — це не просто пандус біля входу»: як Ощадбанк створює доступні відділення для всіх клієнтів.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»