На Дарниці підлітки пошкодили скульптуру незрячої людини — і самі ж себе зняли на відео

Камера спостереження магазину зафіксувала, як компанія неповнолітніх у комендантську годину відламала частину тростини з памʼятника.
На початку червня в Дарницькому районі Києва невідомі пошкодили скульптуру «Незряча людина» — арт-обʼєкт, встановлений поблизу станції метро «Дарниця» ще у грудні 2019 року. Про пошкодження стало відомо завдяки записам камери спостереження найближчого магазину, яка захоплює територію біля памʼятника. На відео видно, як підлітки бігають довкола пам’ятника, а один із хлопців вилазить на нього.
Про інцидент розповів заступник голови Українського товариства сліпих Михайло Новосецький — саме ця організація виступила ідейним натхненником встановлення скульптури шість років тому.
«Зламали паличку. Обурює сам факт — компанія підлітків у комендантську годину, робили те, що хотіли. Ну, а скульптури пошкодили вже не вперше, наскільки я розумію, це звичайний прояв вандалізму», — розповів Новосецький.
За його словами, із заявою про пошкодження памʼятника вже звернулися до поліції, але офіційної відповіді поки немає. Новосецький наголошує: кожне відновлення скульптури — це додаткові кошти, які громадській організації доводиться шукати щоразу, коли хтось вирішує «розважитися» біля памʼятника.
«Питання навіть не в цьому — головне донести громаді, що з цим треба боротися. Ну раз, другий зламали — і що далі? Якби той хлопець упав із пам’ятника, адже висота там чимала, то міг би й шию собі зламати», — зазначив заступник голови УТОС.
Це останнє зауваження — не риторичне перебільшення. Скульптура має висоту трохи більше двох метрів, і будь-яка спроба залізти на неї створює реальний ризик травмування. І це заради кількох секунд відео, яке, найімовірніше, призначалося для соціальних мереж.

ГОЛОВНА ТРИВОГА — НЕ ПАМʼЯТНИК, А САМІ ПІДЛІТКИ
Детальніше про історію памʼятника та інфраструктуру для незрячих на Дарниці розповів Володимир Михайлович, який допомагав у відновленні скульптури та облаштуванні безпечного простору навколо неї.
«Усе починалося з боротьби з кіосками, які там стояли на зупинці. Їх прибрали, цю територію облагородили», — згадує Володимир Михайлович. За його словами, на цій вулиці був облаштований перший у Києві «правильний» дорожній перехід для незрячих.
Що стосується самого пошкодження скульптури, то Володимир Михайлович ставиться спокійно до факту вандалізму як такого — каже, за шість років тростину ремонтували вже чотири чи п’ять разів.
Найбільше Володимира Михайловича турбує не пошкоджений памʼятник, а те, в яких обставинах це сталося. На записі видно чотирьох підлітків, які гуляли на вулиці під час комендантської години — без жодного контролю з боку дорослих. Камера зафіксувала якісне відео зі звуком: чути голоси, зокрема дівчину, яку інші учасники називають Лера.
«На відео зафіксовані молоді люди, яким на вигляд 14-15 років. Якщо з ними сьогодні провести профілактичну роботу, пояснити — це один результат. А якщо просто проігнорувати — інший», — наголошує Володимир Михайлович.
Він порівнює ситуацію з ефектом розбитого скла — принципом, добре відомим у соціології: якщо дрібні порушення залишаються непоміченими й непокараними, це створює відчуття безкарності і веде до більш серйозних проблем.

СИМВОЛ, ЯКИЙ МАЄ НАГАДУВАТИ ПРО РЕАЛЬНУ ПРОБЛЕМУ
Скульптура «Незряча людина» — образ без статі та віку, з закритими очима. На грудях статуї нанесено напис шрифтом Брайля. Як зазначав свого часу автор арт-обʼєкта, скульптор Богдан Казаченко, памʼятник створений не стільки для самих незрячих людей — адже вони не можуть його побачити — скільки для тих, хто бачить, але не помічає проблеми адаптації людей з порушеннями зору в міському просторі.
Михайло Новосецький наголошує, що попри увагу міської влади до інклюзивності, доступність міського простору досі далека від ідеалу. Уже зроблено чимало — облаштовано тротуари тактильною плиткою, встановлено світлофори з голосовим супроводом. Та щодня незрячі й слабозорі кияни все одно стикаються з перешкодами, коли йдуть на роботу, навчання чи до лікаря.
Пошкоджена скульптура не вирішує цих проблем, але нагадує про них і привертає увагу до теми зручності простору у Києві.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»