У столиці пройшов КиївПрайд: п’ять тисяч людей вийшли за права і визнання родин. ФОТО
За оцінками організаторів, до ходи долучилися близько 5 тисяч людей — ЛГБТК+ українці, військові, ветерани, правозахисники, дипломати та союзники спільноти.
У центрі Києва відбувся ювілейний, десятий Марш Рівності «КиївПрайд».
Колона рушила від Червоного корпусу КНУ і пройшла понад кілометр бульваром Тараса Шевченка та вулицею Євгена Чикаленка до метро «Площа Українських Героїв». Хода тривала близько двох годин.
Цього року учасники вийшли під гаслом «Наші родини — частина України» і прямо говорили про свої вимоги до влади.
Вони закликали не ухвалювати новий Цивільний кодекс у нинішній редакції, бо вважають його дискримінаційним.
Натомість наполягають на запровадженні інституту партнерств для військових і цивільних пар, щоб наблизити українське законодавство до європейських стандартів.
Про те, як пройшов марш і чому його довелося завершити раніше, розповіла голова ГО «КиївПрайд» Анна Шаригіна.
«Це був обстріл з боку Росії, і нам довелося завершити фінальну частину раніше. Весь маршрут ми пройшли спокійно, без провокацій, доволі мирно. Я знаю, що були спроби прорвати поліцейський кордон, але зі свого боку можу сказати: КиївПрайд законів не порушував і діяв за планом», — сказала Анна Шаригіна.
Вона додає, що організатори готували повноцінну програму, яку не вдалося реалізувати до кінця.
«Мені дуже шкода, бо ми підготували багато активностей разом із колегами. Зокрема, планували перформанс Ballroom — це важлива частина ЛГБТК+ культури. Але з нами сталася Росія. І не сьогодні — тому ми були готові до такого сценарію», — додала вона.
Анна Шаригіна Шаригіна також спростувала закиди про нібито зміну маршруту.
«Ні, маршрут не змінювали. І я хочу підкреслити: Марш КиївПрайду — це не конкуренція і не перегони. Для нас це боротьба за права. Якщо хтось говорить про „традиційні цінності“, то варто розуміти: справжнім цінностям не може загрожувати меншість», — зазначила вона.
За її словами, маршрут погодили з поліцією заздалегідь і повністю його пройшли.
«Ми узгодили маршрут за кілька днів і виконали його повністю. Ми навіть очікували менше людей, але сьогодні прийшло значно більше. Думаю, понад 5 тисяч. І ми дуже вдячні всім за підтримку», — сказала організаторка.
Вона також нагадує про ключові вимоги учасників маршу.
«Передусім — це визнання наших родин державою, щоб забезпечити рівні права і доступ до інституцій. Також ми виступаємо проти нового Цивільного кодексу, бо він містить дискримінаційні обмеження. Ми вимагаємо справедливого покарання за злочини на ґрунті ненависті, адже вони залякують і спільноту, і суспільство. І ще одна важлива вимога — спрощення процедур для трансгендерних людей відповідно до МКХ-11», — пояснила вона.
На її думку, Прайд залишається найвидимішим способом говорити про ці теми.
«Прайд сьогодні — це найпомітніша подія на підтримку ЛГБТК+ спільноти. Саме тому ми продовжуємо його робити. І дуже важливо, що нас чують — передусім сама спільнота, яка сьогодні вийшла на марш», — додала Анна.
Водночас вона визнає, що через війну подія не може бути повноцінним святом.
«Звісно, душа просить свята. Але поки що Прайд в Україні — це не про святкування. Ми були змушені завершити раніше через повітряну тривогу. Водночас марш відбувся, і він був дуже великим — навіть перевершив мої очікування», — сказала вона.
Організаторка також розповідає, що цього року до ходи долучилися різні колони.
«Були колони військових, транс-спільноти, представників інших прайдів — Харкова, Львова, Одеси, а також дипломатів. І ще багато людей, які просто об’єдналися і вийшли разом», — зазначила вона.
Серед іноземних учасників — представники дипломатичних місій різних країн і міжнародних організацій.
«Тут були представники Нідерландів, Великої Британії, Канади, Бельгії, Франції, Італії, Данії, а також Ради Європи. Ми дуже вдячні їм за послідовну підтримку», — підкреслила Анна Шаригіна.
Співорганізатор «КиївПрайду» та координатор збору Яків Лавринець каже, що за ці роки марш суттєво змінився, насамперед завдяки людям, які до нього долучаються.
«Сьогодні різниця в тому, хто саме виходить на марш. Це союзники руху, ЛГБТ-військові. Ми маємо одну з найбільших колон військових, ветеранів і їхніх рідних. Також сьогодні — найбільша дипломатична колона: близько 80 представників дипмісій, зокрема посол Канади, представники ООН і Ради Європи», — сказав Яків Лавринець.
Він зазначає, що за ці роки суспільство помітно змінилося, однак цього не можна сказати про законодавство.
«Я бачу, як за ці роки змінилося суспільство. Але, на жаль, наше законодавство — ні. Більше того, зараз воно намагається погіршити ситуацію. Ми бачимо, що відбувається у Верховній Раді: спроби тихо просунути новий Цивільний кодекс», — сказав він.
За його словами, на це вже відреагували люди по всій країні.
«Упродовж останнього місяця по всій країні — на сході, заході й у центрі — проходили акції. І сьогодні тисячі людей вийшли, зокрема, щоб виступити проти цього документа», — додав Лавринець.
Він наголошує, що йдеться не лише про права ЛГБТ-спільноти.
«Ми вважаємо його дискримінаційним не лише для ЛГБТ-людей, а й для жінок. Він також підвищує ризики корупції, обмеження свободи слова і створює передумови для зловживань із землею», — сказав співорганізатор прайду.
Також учасники вимагали чіткішої відповідальності за злочини на ґрунті ненависті та змін у медичному законодавстві, зокрема, спрощення процедур для трансгендерних людей відповідно до сучасних міжнародних норм.
Серед учасників — 18-річна Євгенія, яка прийшла на Прайд уперше.
«Для мене Прайд — це про свободу. Про те, що не можна негативно ставитися до людей, якщо вони нічого не порушують. Люди різні — і це нормально. Найгірше, що багато хто живе з тими, кого не кохає, просто тому, що так „прийнято“. І це чомусь вважають нормою. А я хочу, щоб кожен був собою», — сказала Євгенія.
Дівчина зізнається, що раніше боялася відкрито говорити про себе.
«Я боялася сказати, що мені можуть подобатися і жінки, і чоловіки. Але для мене важлива любов, а не те, що про це скажуть інші», — додала вона.
На марш Євгенія прийшла сама — її друзі цього разу не змогли або не наважилися долучитися. Втім, вона каже, що не почувається самотньою.
«Можливо, тут я познайомлюся з людьми, які мене зрозуміють», — зазначила дівчина.
Один з учасників маршу, Лесик Глазун, каже, що війна лише загострила питання рівності прав.
«Сьогодні ми тут, бо війна дуже загострює питання прав ЛГБТ-військових. Якщо з людиною щось стається, її партнер не може навіть потрапити до лікарні чи вирішувати питання, які стосуються життя, майна або спільних дітей», — сказав Лесик Глазун.
За його словами, проблема не нова, але саме зараз вона стала особливо помітною.
«Фактично держава не визнає ЛГБТ-людей. І сьогодні ми вийшли, щоб показати, що ми є. Часто кажуть, що ці питання „не на часі“, але насправді — навпаки. Саме війна робить їх ще більш нагальними», — додає він.
У руках він тримав світлину військового — свого знайомого.
«Це Олександр. Він був частиною ЛГБТ-спільноти і служив у війську», — каже учасник.
Водночас він зазначає, що навіть ті, хто формально має шлюб, можуть опинитися під загрозою через зміни в законодавстві.
«Я пансексуальна людина, одружений із жінкою, маю шлюб. Але навіть він зараз під загрозою через новий Цивільний кодекс. Я є небінарною людиною, і цей діагноз можуть використати як підставу для анулювання шлюбу», — пояснив він.
Глазун сподівається, що влада дослухається до вимог учасників маршу.
«Ми розраховуємо на це. І думаю, що люди будуть виходити й далі, бо це стосується не лише ЛГБТ-спільноти, а й жінок, зокрема їхніх репродуктивних прав», — сказав Лесик.
За його словами, одна з ключових проблем нового Цивільного кодексу — ширші ризики.
«Там не лише питання прав ЛГБТ. Є серйозні корупційні ризики. Складається враження, що все це змішали разом, щоб відвернути увагу і зробити ЛГБТ-людей „зручними винними“», — додав учасник прайду.
Креативний директор Ukraine Pride Антон Ганічев та учасниця заходу Оля також поділилися думками щодо важливостей подібних заходів.
Антон Ганічев каже, що цьогорічний Марш Рівності став для нього другим за досвідом участі та запам’ятався масштабом і відчуттям безпеки.
«Насправді цей прайд для мене не перший. І загалом це був дуже заряджений і достатньо безпечний марш, попри всі можливі провокації. Я відчував, що можу вільно говорити про те, що для мене важливо», — зазначив Антон Ганічев.
За його словами, важливу роль у проведенні маршу відіграла робота організаторів і правоохоронців.
«Поліція дуже добре відпрацювала цього року. І окремо хочу подякувати організаторам, які змогли забезпечити більший маршрут, ніж у попередні роки. Ми пройшли значно довшу дистанцію центральними вулицями міста», — додає він.
Його колега Оля розповідає, що цього року вперше взяла участь у прайді.
«Це мій перший прайд. Я раніше лише спостерігала з боку, а цього року вирішила прийти сама. І це було дуже сильне відчуття — безпечно, вільно, можна було відкрито говорити про те, що болить», — каже вона.
За її словами, на рішення вийти на марш вплинули особисті причини.
«Мені здається, це питання тягнеться роками. Я дуже люблю Україну і хочу тут жити, але водночас не маю таких самих прав, як гетеросексуальні пари. Хочеться мати можливість офіційно оформлювати стосунки, мати захист у побутових і медичних питаннях», — пояснює учасниця.
Оля також різко критикує відсутність рівності у законодавстві.
«Коли мій партнер або партнерка у війську, я не маю навіть базових прав — ні в лікарню потрапити, ні вирішити юридичні питання. Це ненормально. Я мала досвід життя в Європі і бачу різницю. І дуже хотілося б, щоб Україна теж рухалася в цей бік, а не назад», — говорить вона.
Вона додає, що не збирається зупинятися навіть у разі відсутності змін.
«Звичайно, я й далі буду говорити про свої права і виходити, якщо нічого не зміниться», — зазначає Оля.
Говорячи про банер, який привернув увагу під час маршу, представниця Ukraine Pride Софія Лапіна пояснює його ідею.
«На нашому банері були три прапори — України, Великої Британії та ЛГБТК+ спільноти, а також слоган „Make Human Rights Great Again“. Це алюзія на відомий політичний лозунг. Таким чином ми прагнули повернути фокус на права людини як важливу частину міжнародного порядку денного», — сказала Софія Лапіна.
За словами Софії, поява британського прапора не випадкова.
«Ukraine Pride вже кілька років співпрацює з партнерами у Великій Британії — зокрема з London Pride та Brighton Pride. Ми щороку беремо участь у прайдах у Лондоні з великою українською делегацією», — додала вона.
Вона додає, що ця співпраця має і політичний вимір.
«Для нас важливо показувати, що Україна поділяє ті самі цінності, що й наші партнери. Велика Британія зараз є одним із ключових союзників України — у військовій, політичній і фінансовій підтримці. Україна рухається до ЄС і взяла на себе зобов’язання щодо захисту прав людини. Тому ми намагаємося показувати Україну як прогресивну державу», — пояснила учасниця прайду.
Вона також зазначає, що той самий банер планують використати і за кордоном.
«З цим банером ми вже виходили на КиївПрайд, а за два тижні плануємо представити його на прайді в Лондоні. Це буде вже п’ята участь Ukraine Pride у Лондонському прайді», — поділилася Софія.
Порівнюючи цьогорічний марш із попередніми, вона наголошує, що подія стала однією з найбільших за останні роки.
«Я багато років була учасницею КиївПрайду і можу порівнювати. Найбільший до цього марш відбувся у 2018 році — тоді було близько 8 тисяч людей. Сьогодні ми маємо приблизно 5 тисяч учасників. Це наймасовіший прайд з початку повномасштабної війни і навіть із часів пандемії», — сказала вона.
За її словами, значення таких акцій особливо зростає під час війни.
«Це важливо і для міжнародних партнерів, і для внутрішнього суспільства. Україна демонструє, що це не Росія: тут можна відкрито виходити з ЛГБТК+ символікою, говорити про свої права, вести публічну дискусію з владою. У нас не все ідеально, але ми рухаємося в бік рівності», — зазначила Лапіна.
«Ми співпрацюємо з посольством Великої Британії, і це партнерство триває вже не перший рік. Саме тому був такий дизайн банера», — підкреслила вона.
Читайте по темі: Вперше в історії України суд визнав шлюбні відносини між двома чоловіками: апеляція залишила рішення в силі.
Владислав МОШКІВСЬКИЙ, «Вечірній Київ»