Столична молодь з «Київських кажанів» допомагає містянам після обстрілів: що роблять юні волонтери

Вони допомагали постраждалим ліквідовувати наслідки ворожого обстрілу.

За словами координаторки спільноти Софії-Катерини Колісник, вчора вони відпрацювали вже 54-ту локацію, допомагаючи киянам. Цей відлік команда веде з 2024 року.

— Зазвичай на місця значних руйнацій збирається до 100 осіб нашої команди, — пояснює Софія-Катерина. Так після прильоту на Лук’янівці ми працювали практично повним складом. А вчора, наприклад, працювало до 30 осіб. Координує нас — куди саме їхати, яка допомога потрібна — Київська міська військова адміністрація для того, щоби встигнути якомога більше роботи виконати, рівномірно розподілити сили волонтерської спільноти Києва. Наприклад, інші команда в той же час допомагала на кіностудії ім. О. Довженка.

Також маємо сформовану та стабільну команду волонтерів, серед яких є група координаторів (організаторів), до якої належу і я. Ми координуємо виїзди нашої команди на місця прильотів, розподіляємо завдання та визначаємо першочергові потреби на місці, забезпечуємо волонтерів засобами індивідуального захисту, необхідними інструментами та матеріалами для виконання робіт.

— Де берете матеріали для роботи, інструменти?

— Фанеру або ж ПВХ-плівку доставляють підрозділи КМДА, розхідні матеріали, такі як шурупи, цвяхи та інші купуємо самі. На замовлення їх швидко доставляють на місце з «Епіцентру». Також дуже часто матеріали видає людям з постраждалих будинків БФ «Рокада», а ми встановлюємо на місця вибитих вікон, дверей, прибираємо скло, друзки тиньку, потрощені меблі. Тобто допомагаємо киянам прибрати наслідки обстрілу.

— Хто входить у вашу команду?

— Це молодь до 30 років, багато школярів старших класів, студентів. Але ми не ділимо людей за віком. Просто так склалося. Так влітку 2025 року, після того, як російською ракетою був зруйнований будинок і там загинули багато людей, серед яких 17-річний хлопець, до нашої команди долучилося багато його друзів, однокласників і хлопців, з якими він грав у футбол. Дехто з них залишається з нами й досі — це наші найвідданіші волонтери.

— А як виникла назва вашої спільноти і чому саме «кажани»?

— Справа в тому, що коли взимку стається ворожий обстріл, то ще у темряві ми їдемо на локацію. І повертаємося додому теж у темряві, тому що треба якомога більше встигнути зробити.

Так було і в лютому 2024 року, коли ворожий дрон влетів у багатоповерховий житловий комплекс на Теремках, там загинули люди. Тоді заїхали в темряві на допомогу й виїхали також пізно ввечері. Так і склали свою назву «Київські кажани».

Найбільше мені запам’ятався саме той випадок на Теремках. Після російського прильоту загорілася квартира зоозахисниці, яка сама перебувала у важкому стані. Нашій команді довелося розбирати завали в її помешканні на одному з верхніх поверхів будинку. Там загинула велика кількість тварин. Ми діставали з-під завалів їхні тіла, складали, щоб згодом поховати.

— Як ви всі швидко дістаєтеся до місць прильотів?

— Транспорту у нас немає. Тому всі їдемо, як можемо. За цей час у нашої команди склалися партнерські відносили з Uklon, замовляємо таксі за спеціальним промокодом, і в будь-який час для «кажанів» діє фіксована ціна. Буває, що підвозять свої, у кого є власний транспорт.

— Чи бували випадки, коли під час роботи ставався повторний прильот по об’єкту?

— Ми не працюємо під час тривоги, всі — і мешканці і наша команда — йдуть в укриття. Це обов’язкове правило.

— До вас звертаються люди по додаткову допомогу?

— Так. Ми залишаємо мешканцям номер телефону й часто буває, що потрібна допомога в прибиранні помешкання, якщо господарі, наприклад опинилися у лікарні й допомогти немає кому.

— Як ви особисто стали членом команди «Київських кажанів»?

— Долучилася до команди у 2025 році. До цього я вже знала про їхню діяльність, і певною мірою була до неї причетна як волонтерка та членкиня іншої громадської організації. Згодом знайомі, які знали про мій досвід у менеджменті та волонтерській діяльності на місцях прильотів, запросили мене приєднатися до команди «Київські кажани».

— Про що мріє Софія-Катерина Колісник нині?

— Я навчаюсь на 2 курсі в КНУ ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Соціальна робота». І в майбутньому хотіла б продовжити займатись тим, що роблю зараз — допомагати людям, які того потребують. Ну і, звісно, я мрію про мир та спокій для України.

Допомогти «Київським кажанам» можна через банку: Безпечний переказ коштів

Читайте також: «Обвуглені поверхи будинку, дитсадок та поліклініка без вікон: фоторепортаж з Лісового масиву після нічної атаки рф».

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»