«Залізничним воротам» Києва виповнилося 85 років
У головному вестибюлі напередодні ювілейної дати, після завершення тривалого ремонту, нарешті запрацював ескалатор, який стояв із червня минулого року, а наприкінці листопада відновлював свою роботу лише в години пік.
Як відомо, остання грандіозна реконструкція головних «залізничних воріт» Києва відбулася 2001 року: переробили платформи та підземні тунелі, вдосконалили і перебудували Вокзальну площу, спорудили Південний вокзал, який поєднується з Центральним проходом над коліями.
Кияни, на очах яких все це відбудувалося, дивувалися швидкості будівництва без зупинок і перебоїв у роботі вокзальних служб. Будівельники звели всі незручності пасажирів до мінімуму, більшість потягів на той час прибувала на вільні від будівельної техніки колії Центрального вокзалу або на північні платформи, адміністратори були готові відповісти на всі запитання.
Чергові адміністратори працюють на вокзалі й сьогодні. Ці терплячі жіночки із залізними нервами «пропускають» через своє віконечко біля центрального входу тисячі відвідувачів на день.
Взагалі, вокзал – це не тільки будівля, його атмосфера відчувається ще на підходах або під’їздах. І перша ознака – групи таксистів, що пантрують потоки прибуваючих до столиці.
На шляху до станції метро «Вокзальна» зграйка тіточок, які таємниче шепочуть: «Квартира! Квартира!». Одні й ті ж особи стоять тут роками, за будь-якої погоди, тож, виходить, попит на їхні послуги існує.
Ще одна «родима пляма» цього знакового місця – «ходячі пункти» обміну валюти. Спритникам допомагає знайти клієнтів те, що офіційні обмінники пропонують невигідні курси.
Вокзал – місце динамічне. Для більшості це «перевалочний пункт», для когось – місце роботи, а буває, що й місце пригод, допомоги, втрат чи знахідок, і навіть… проживання. Добре, якщо тимчасового і відносно комфортного – в кімнатах відпочинку, де можна навіть прийняти душ, і кепсько, якщо на лавці та їхати просто нікуди…
Для потреб різних категорій подорожуючих вокзал може запропонувати: кімнату поліції (доволі аскетичне приміщення), пункт медичної допомоги (тутешні люди в білих халатах надивилися всякого – від травм, отриманих у дорозі, до отруєнь і серцевих нападів), вокзальні буфети (куплена там «візитівка» столиці – «Київський» торт обійдеться гривень на 30 дорожче, ніж на вулиці), бюро знахідок (утім, якщо загублена річ знайдеться, треба заплатити за її зберігання).
На вокзалі є навіть перукарня. Щоправда, кореспонденту «Вечірки» вдалося її знайти тільки після тривалих пошуків. У кріслі сиділа пані похилого віку: «Ось, скоро потяг відправляється, а я забула про обіцянку дітям – зробити в Києві нову зачіску. Ну, як я тепер виглядаю?». Випадкові присутні запевняють, що добре. Звісно, це не елітний салон, та стрижуть у тутешній перукарні доволі пристойно.
До речі, ті, хто хоче провести час до відправки потягу з користю, можуть відвідати Музей залізничного транспорту біля будівлі Південного вокзалу або церкву, теж розташовану неподалік.
…Вигляд і атмосфера «залізничних воріт» столиці мало кого може залишити байдужим, адже їх робота завжди пов’язана з майбутніми зустрічами і розставаннями. Тож не дивно, що романтики сприймають залізничний вокзал як вікно у світ нових мандрів, можливостей і відкриттів…
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Архітектор М. Вишневський спроектував перший у Києві залізничний вокзал, спорудження якого велося протягом двох років і закінчилося 1870-го. У серпні 1877 року будівля постраждала від пожежі. І управлінням Південно-Західної залізниці 1899 року було розроблено план її перебудови.
1908 року на Старовокзальній вулиці збудували дерев’яний одноповерховий павільйон для пасажирів, який служив їм вірою і правдою майже чверть століття.
1913 року стару будівлю вокзалу знесли, через рік заклали фундамент для нової, але втілення в життя проекту, який розробив В. Щуко, зупинила революція 1917-го.
Знову повернулися до ідеї створення вокзального комплексу в середині 1920-х. За проектом А. Вербицького і П. Альошина у 1928-1932 рр. було зведено нову вокзальну будівлю.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram!