У Музеї війни вшанували пам’ять київських рятувальників, які загинули під час ворожого обстрілу
На думку організаторів, подібні меморіальні заходи допомагають зберегти живі, невигадані історії сучасних героїв без зброї. Вони є важливим проявом солідарності суспільства, що фіксує подвиги рятувальників та підтримує родини загиблих у спільній скорботі.
Нещодавно у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбувся вечір пам’яті, присвячений роковинам загибелі трьох вогнеборців 18-ї державної пожежно-рятувальної частини столиці. Павло Єзгор, Андрій Ременний та Данило Скадін віддали свої життя 6 червня 2025 року в Солом’янському районі під час ліквідації наслідків російської атаки — ворог підступно завдав повторного удару по тих, хто рятував людей.
Захід зібрав у тісному колі колег-надзвичайників, бойових побратимів, а також рідних і близьких загиблих героїв. Атмосфера в залі була сповнена не лише глибокого смутку, а й теплих, світлих спогадів про хлопців. Як і військові на передовій, київські вогнеборці працювали під постійною загрозою обстрілів, щодня ризикуючи собою заради порятунку інших.
«Сьогодні кожен із наших колег своєю працею пише літопис боротьби за незалежність. На жаль, пліч-о-пліч із героїзмом часто йде страшне лихо: всупереч усім міжнародним нормам і конвенціям, українські рятувальники стали прямою мішенню для ворога. Мені важко усвідомити, що кожен із цих хлопців пішов із життя в самому розквіті сил. Ця рана болітиме нам завжди», — наголосив заступник начальника Головного управління ДСНС України у м. Києві Юрій Сухомлин.
Через архівні світлини, родинні відео та щемливі розповіді присутні змогли знову побачити усмішки рятувальників, згадати їхні захоплення, великі мрії та життєвий шлях. Мати Данила Скадіна, Ольга Кручиніна, з гордістю згадувала сина як надзвичайно добру, щиру та відповідальну людину, яка захоплювалася спортом, вела здоровий спосіб життя й завжди намагалася бути прикладом для рідних та друзів…
Спогадами про Андрія Ременного поділилася його кохана Ілона Чуприна, з якою вони планували спільне майбутнє та створення сім’ї, а мама Андрія, Валентина Домарова, передала до фондів Музею особисті речі сина — елементи його захисного спорядження. Найболючішим моментом вечора стали сльози маленької донечки Павла Єзгора, Софії, яка плакала під час згадок про тата.
Власними спогадами про той трагічний день 6 червня поділився і представник пресцентру столичного ГУ ДСНС Павло Петров. Тоді він працював на місці влучання разом із хлопцями і сам зазнав важкого поранення під час повторного обстрілу.
Про Данила, Андрія та Павла говорили й інші колеги по службі, висловлюючи безмежну вдячність за їхню надійність та відвагу. Імена цих трьох вогнеборців назавжди вписані в історію української незламності та самопожертви, а їхній подвиг залишається вічним прикладом для всього гарнізону.
Для тих, хто не зміг відвідати захід особисто, на офіційних ресурсах установ доступний повний відеозапис меморіальної події.
До теми: у Києві в пам’ять про загиблих героїв-рятувальників хочуть назвати сквер.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»