У Києві відкрили фотовиставку до 120-річчя «Вечірнього Києва». ФОТОРЕПОРТАЖ

Учора, 10 червня, у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка відкрили фотовиставку, присвячену 120-річній історії «Вечірнього Києва».

Виставка показує не лише історію одного медіа. Це водночас історія міста — у періоди цензури й репресій, відбудови, великих історичних зламів, здобуття Незалежності, революцій, а тепер і великої війни.

Перший випуск тоді ще «Вечірньої газети» вийшов 6 січня 1906 року. Через висвітлення революційних подій у Російській імперії майже весь наклад знищили. Згодом «Вечірка» відродилася у 1913 році й виходила до революційного 1917-го.

За твердженням дослідника Михайла Кальницького, у період Національно-визвольних змагань виходило щонайменше чотири видання зі спорідненими назвами.

Під назвою «Вечірній Київ» газета знову відродилася 1 березня 1927 року. Попри тотальний контроль радянської влади, редакція почувалася доволі вільно у виборі тем для публікацій. Критичні рецензії, твори письменників і вільніше слово знову викликали невдоволення влади — газету закрили.

У 1951 році видання відновило роботу, стало повністю україномовним і здобуло статус офіційної преси Київської міськради.

Газета виходила шість разів на тиждень багатотисячними тиражами, які сягали пів мільйона примірників. У 1958 році редакція «Вечірки» знову зазнала тиску, однак видання не припинило виходити.

Так, крізь боротьбу, цензуру, відновлення і щоденне висвітлення столичного життя, «Вечірній Київ» поступово ставав зберігачем міської пам’яті. За кожною подією на його шпальтах були люди — і саме це робить такий столичний архів особливо цінним.

Заступниця голови КМДА, депутатка КМР (фракція «УДАР») Ганна Старостенко звернула увагу, що «Вечірка» відіграла важливу роль і в період здобуття Незалежності України. Редакція висвітлювала протести того часу в Києві, зокрема Революцію на граніті.

«Боже великий, єдиний, нам Україну храни…» — такими словами починався випуск газети після проголошення Незалежності.

«Саме «Вечірній Київ» висвітлював події, які сьогодні вже стали історією. Це і кінець Російської імперії, і період Національно-визвольних змагань, і здобуття Незалежності України. У 2027 році буде 100 років відтоді, як «Вечірній Київ» став друкованим виданням місцевого самоврядування — Київської міської ради.

Медіа трансформуються разом з історичними процесами. З’являються нові герої, про яких ми маємо знати і яких мають пам’ятати наступні покоління. І це робота журналістів — писати про них. У центрі всіх публікацій і подій у «Вечірньому Києві» завжди була людина. І це дуже цінно», — зазначила Ганна Старостенко.

Саме біля історичних фото в експозиції сьогодні найбільше зупиняються відвідувачі. Вони читають фрагменти публікацій, вдивляються у світлини, пригадують власні історії або по-новому сприймають загальновідомі факти.

Адже світлини у «Вечірці» робили й роблять професійні фотокореспонденти — уважні до деталей, атмосфери міста і тих історичних подробиць, які з часом стають документами епохи.

Для «Вечірнього Києва», як і для всієї України, Незалежність стала переломним моментом. Редакція також виборювала власну незалежність від радянського минулого. Найвпливовіша столична газета, як і країна, з цим завданням впоралася, ставши більш ніж на 10 років самостійним виданням.

Директорка департаменту суспільних комунікацій КМДА, депутатка КМР (фракція «УДАР») Олеся Зубрицька зазначила, що тяглість історії «Вечірнього Києва» демонструє зв’язок епох — від початку ХХ століття до сьогодення. А «зв’язківцями» у цьому часовому проміжку, за її словами, є журналісти.

«Справжня місія журналістів — працювати заради правди і довіри суспільства, фіксувати важливі події, свідками яких ми є, а також зберігати пам’ять і передавати її майбутнім поколінням.

На прикладі «Вечірнього Києва» ми бачимо, що справжня журналістика, попри цензуру, репресії, війни і зміну епох, живе та відроджується. Тому сьогодні я дякую тим, хто творив і творить сучасну журналістику», — сказала Олеся Зубрицька.

За 120 років журналісти «Вечірнього Києва» були серед перших, хто повідомляв про найважливіші події, що впливали на життя мільйонів людей.

Наприклад, уперше про Чорнобильську катастрофу «Вечірній Київ» написав через два дні — коротким повідомленням про аварію і відсутність небезпеки. Сам факт вибуху, а тим більше його наслідки, радянська влада тоді ретельно приховувала.

Через два роки після трагедії «Вечірка» опублікувала інтерв’ю з відомим радянським академіком Леонідом Ільїним — «Діагноз після Чорнобиля». У статті науковець уже сміливіше говорив про обставини та вплив аварії.

Так само було і з викриттям злочинів комуністичного режиму, який під час репресій знищував мільйони людей. У 1988 році «Вечірній Київ» уперше розповів правду про масові поховання в Биківнянському лісі під Києвом, які радянська пропаганда приписувала німцям, хоча насправді це була справа рук органів НКВС.

Правда про спецоб’єкт десятиліттями зберігалася під грифом «цілком таємно» в архівах радянських спецслужб.

Журналісти «Вечірнього Києва» Олександр Швець у статті «Таємниця Дарницької трагедії» та Юрій Прилюк у статті «Хіба тільки Биківня?» одними з перших у СРСР написали правду, викликавши значний резонанс у суспільстві.

У Незалежній Україні «Вечірній Київ» залишався найпопулярнішим виданням столиці. Однак після змін у законодавстві 29 листопада 2018 року, за рішенням Київради, вийшов останній друкований випуск газети.

З 2024 року друкована версія «Вечірнього Києва» виходить як столичний медіапроєкт Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, тоді як щоденну новинну роботу продовжує цифрове видання «Вечірній Київ»

В.о. директора КП «Київінформ» Євген Лопушинський, до структури якого входить інтернет-видання «Вечірній Київ», зазначив, що 120-річчя «Вечірки» для нього — хвилююча подія. Адже кожен, хто сьогодні працює над сучасним цифровим медіа, є частиною великої історії видання.

«Наше гасло «Ми були і залишаємося першими» було актуальним для друкованої газети, але так само стосується і сайту. Ми залишаємося першими у Києві за охопленням. Нинішня когорта журналістів «Вечірки» продовжує творити літопис рідного міста і держави.

Для мене особисто серед представлених на виставці примірників особливим є випуск із проголошенням Незалежності України. Сподіваюся, що вже наступного року там з’явиться не менш хвилююча передовиця — про нашу Перемогу. Дякую нашим захисникам, які сьогодні відвойовують свободу», — сказав Євген Лопушинський.

За його словами, символічно, що саме в університеті Грінченка відкрили виставку до 120-річчя видання, адже звідси до редакції онлайн-медіа «Вечірнього Києва» приходять нові кадри — молоді журналісти, які вже сьогодні долучаються до продовження історії «Вечірки».

Головна редакторка інтернет-видання «Вечірній Київ» Олена Петришин наголосила, що для сучасної редакції важливо не лише продовжувати бренд із великою історією, а й усвідомлювати відповідальність цифрового медіа перед майбутньою пам’яттю про місто.

«Сьогодні «Вечірній Київ» працює в інших форматах — це сайт, соціальні мережі, відео, швидка комунікація з читачем. Але суть нашої роботи не змінилася. Ми, як і попередні покоління журналістів, фіксуємо життя міста і людей у ньому.

Сучасне міське медіа — це не лише стрічка новин. Те, що ми сьогодні назвемо важливим, завтра може стати джерелом для тих, хто захоче зрозуміти Київ нашого часу. Тому 120 років для медіа — це не тільки історія, а й довіра, яку потрібно щодня підтверджувати», — зазначила Олена Петришин.

«Вечірній Київ» впродовж своєї 120-річної історії був майданчиком, де друкувались видатні автори. На фотовиставці в університеті Грінченка чимало відвідувачів зробили для себе відкриття, коли побачили архівні шпальти та світлини вчених, письменників, поетів, дослідників, громадських діячів — всі вони звертались до киян зі сторінок «Вечірки».

В.о. ректора Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Олександр Турунцев належить до того покоління киян, яке добре пам’ятає, що означала газета «Вечірній Київ» для багатьох родин.

«У цієї газети була особлива традиція: вона друкувала дуже близькі й важливі для киян речі. Наприклад, привітання з днями народження, прості життєві моменти, які фіксувалися поруч із великими політичними новинами. Без «Вечірки» історії Києва немає.

Я пригадую, як біг зранку до кіоску, щоб купити газету. Коли університету доручили робити друковану версію, ми долучилися до продовження цієї традиції. Вітаю всіх киян зі 120-річчям «Вечірнього Києва»», — сказав Олександр Турунцев.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко зазначив, що «Вечірній Київ» — це сильний бренд, до якого кияни мають довіру і пам’ять.

Він звернув увагу, що нині сайт-мільйонник співпрацює з університетом Грінченка, а «Вечірній Київ» фактично трансформувався в журналістську лабораторію, де працюють викладачі й студенти журналістики. Це, за його словами, дає хороші шанси на майбутнє бренду, перевіреного роками.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко наголосив, що сила «Вечірнього Києва» — не лише в його тривалій історії, а й у довірі, яку видання зберегло серед киян. За його словами, поєднання сучасного цифрового медіа з університетським середовищем дає бренду нову перспективу розвитку.

«Ми бачимо в Україні велику довіру до медійних брендів, перевірених часом. Так само багато киян довіряють «Вечірньому Києву». Вони розуміють, що це перевірені столичні новини, а редакція зосереджена на житті міста.

Тому дуже важливо, що є така колаборація і що «Вечірній Київ» продовжує служити киянам — у тому сенсі, що вони можуть покластися на це медіа, яке об’єднує місто», — сказав Сергій Томіленко.

Під час відкриття виставки архівних документів та світлин до 120-річчя «Вечірнього Києва» група журналістів, працівників видання і викладачів столичного університету Грінченка отримали подяки Київського міського голови Віталія Кличка за сумлінну працю.

Окремою частиною виставки стали роботи студента університету Грінченка Андрія Хотькова. Його фотосерія має назву «Тому я тут» і є особистою відповіддю молодого автора на питання, чому він залишився в Україні під час великої війни.

Світлини Андрій робив упродовж 2025–2026 років у Дружківці, Слов’янську та Києві. Частина кадрів зафіксована після масованих російських обстрілів столиці.

«Ця виставка — це певна моя саморефлексія. У ній я відповідаю на запитання: чому я залишився, чому продовжую жити і працювати в Україні. Це документальні свідчення воєнних злочинів росіян», — розповів Андрій Хотьков.

Його роботи доповнюють історичну експозицію «Вечірнього Києва» сучасним свідченням війни. Вони показують, як нове покоління журналістів і фотографів уже сьогодні фіксує події, що згодом також стануть частиною міської та національної пам’яті.

Ольга СКОТНІКОВА, фото Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»