РЕЗУЛЬТАТ НМТ — ЦЕ ДОСВІД І РЕЗУЛЬТАТ ДИТИНИ, А НЕ ОЦІНКА БАТЬКІВСЬКОЇ УСПІШНОСТІ ЧИ ЦІННОСТІ

Саме від результатів НМТ для багатьох залежить вступ до омріяного навчального закладу, можливість навчатися на бюджеті та подальші освітні плани.

Втім, українські абітурієнти проходять це випробування в особливо
складних умовах. Повітряні тривоги, обстріли, безсонні ночі та постійний
стрес через війну позначаються не лише на емоційному стані дітей, а й на
їхній здатності концентруватися та демонструвати реальний рівень знань.
До цього додаються високі очікування, страх помилки та розчарування у
випадках, коли результат виявляється нижчим, ніж очікувалося.

Психологічне навантаження під час НМТ часто виявляється не меншим за
навчальне. Про те, як батькам підтримати дитину в цей непростий період,
допомогти їй пережити невдачі та не втратити впевненість у собі, ми
поговорили з психологинею Благодійного реабілітаційного центру Kinder
Velt Вікторією Храмцовою.

ВІДПОВІДАЛЬНІ ДІТИ, ЯКІ СЕРЙОЗНО СТАВЛЯТЬСЯ ДО НАВЧАННЯ, ЧАСТО МАЮТЬ
ВИЩИЙ РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ

— Повітряні тривоги, обстріли, безсонні ночі, постійна напруга — наскільки
все це впливає на здатність дитини концентруватися та показувати свої
реальні знання?

— Сам по собі іспит — це стрес. А НМТ — стрес у кілька разів більший. Якщо ж
додати до цього вибухи, ракетні атаки, шахеди, нестачу сну та загальне
виснаження після чотирьох років війни, навантаження стає ще серйознішим. Це
можна порівняти зі сходженням на Говерлу вночі, під дощем, сильним вітром
та ожеледицею.

Якщо звернутися до нейрофізіології, давно відомо, що стрес руйнівно впливає
на когнітивні функції мозку. Постійно підвищений рівень кортизолу виснажує
організм і навіть впливає на роботу гіпокампа — ділянки мозку, яка відповідає за
пам’ять та емоційну регуляцію. Також гальмується робота префронтальної
кори, що відповідає за планування, логічне мислення та самоконтроль.

Усе це призводить до того, що дитині стає складніше згадати те, що вона знає,
впоратися з хвилюванням і зберігати концентрацію. Тому результати НМТ
залежать не лише від рівня знань, а й від того, наскільки дитині вдалося
впоратися зі стресом під час тестування.

— Чотири предмети за чотири години — це велике навантаження навіть для
дорослої людини. Як організм підлітка реагує на такий марафон?

— Фізіологічно організм підлітка здатний впоратися з таким навантаженням, але
це справді непросте випробування. Річ у тім, що підлітковий вік — це
насамперед період спілкування, пошуку себе та власної ідентичності. Навчання
в цей час не є провідною діяльністю.

Втім, на боці підлітків є інші сильні сторони: нейропластичність мозку, азарт,
енергія та готовність приймати виклики. Часто спрацьовує принцип: усі побігли
— і я побіг. Діти у цьому віці часто просто бачать перед собою ціль і йдуть до
неї, попри втому, хвилювання та зовнішні обставини.

— Багато випускників кажуть, що найбільше боялися не самих завдань, а
того, що не впораються з хвилюванням. Наскільки страх провалу може
впливати на результат?

— Дуже сильно. У психології є поняття катастрофізації — це коли людина постійно
прокручує в голові негативні сценарії та концентрується на тому, що може піти
не так. Такий стан виснажує і ще більше підвищує рівень тривоги.

Коли дитина думає лише про можливу помилку та її наслідки, вона вже не
може повністю зосередитися на виконанні завдань. Ба більше, дослідження
показують, що дуже відповідальні діти, які серйозно ставляться до навчання,
часто мають вищий рівень тривожності. Саме через страх помилитися вони
іноді отримують нижчі бали, ніж реально відповідають їхнім знанням.

Водночас фраза «мені все одно, все буде добре», яку часто можна почути від
підлітків, не завжди означає справжню впевненість. Часто це спосіб заспокоїти
себе і переконати, що ситуація не така страшна.

Ми ж розуміємо, що для багатьох дітей НМТ сприймається як подія
надзвичайної ваги — чи не перший серйозний крок у доросле життя. Тому ставки
для них дуже високі. І навіть якщо зовні підліток демонструє спокій, усередині
він може переживати сильне хвилювання та страх невдачі.

ПОВНІСТЮ ПРИПИНЯТИ ПІДГОТОВКУ ЗА КІЛЬКА ДНІВ ДО ТЕСТУ НЕ ВАРТО

— Чи існують психологічні техніки, які можуть допомогти впоратися з
хвилюванням безпосередньо перед тестом або навіть під час нього?

— Так, такі техніки існують, і за останні роки вони стали особливо актуальними.
Їхня мета — знизити рівень тривоги та допомогти мозку повернутися до більш
раціонального і спокійного стану.

Одна з найвідоміших технік — «5-4-3-2-1». Вона допомагає переключити увагу з
тривожних думок на реальність навколо. Для цього потрібно задіяти всі органи
чуття: помітити п’ять предметів навколо себе, почути чотири звуки, звернутиь увагу на три відчуття дотику, два запахи та один смак. Така вправа допомагає
заземлитися і повернути контроль над емоціями.

Також добре працюють дихальні техніки. Наприклад, дихання по квадрату або
прості вправи з повільними вдихами та видихами. Їх можна виконувати навіть
під час тесту непомітно для оточуючих. Поєднання дихання з тактильними
відчуттями — наприклад, коли людина проводить пальцем по долоні або пальцях
руки — допомагає ще швидше заспокоїтися.

Корисними можуть бути й прості фізичні стимули: ковток холодної води, дотик
до прохолодної пляшки або навіть кисла цукерка. Такі сильні сенсорні відчуття
допомагають знизити рівень тривоги та повернути ясність мислення саме в той
момент, коли це найбільше потрібно.

— Якщо до НМТ залишилися лічені дні, що важливіше: продовжувати
вчитися чи подбати про сон, відпочинок і психологічний стан?

— Я прихильниця балансу. Безумовно, сон — це найкраще, що може отримати
виснажений мозок. Відпочинок і позитивні емоції також дуже важливі для
нервової системи. Але повністю припиняти підготовку за кілька днів до тесту я
б не радила.

Натомість варто змінити підхід до навчання. Наприклад, використовувати
правило «15 на 5»: 15 хвилин працюємо, 5 хвилин відпочиваємо. Під час
перерви краще відкласти гаджети, заплющити очі, подивитися у вікно чи
послухати музику — тобто дати відпочинок і очам, і мозку.

Також добре працює принцип: один підхід — одна теза. Не варто намагатися
охопити все одразу. Краще вивчити одне правило, одну тему чи один термін,
але якісно.

Корисно робити короткі записи від руки. Конспектування допомагає краще
структурувати інформацію і сприяє запам’ятовуванню.

І ще один важливий момент — у цей період варто допомогти дитині розставити
пріоритети. За можливості зменшити додаткові навантаження, побутові
обов’язки та залишити більше часу на підготовку і відновлення. Але навчання
все ж має залишатися частиною щоденного режиму.

СЛОВА ПІДТРИМКИ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ТУРБОТИ ВІД БАТЬКІВ ЗДАТНІ ПОМ’ЯКШИТИ
ДОСВІД НЕВДАЧІ

— Чи може одна невдала оцінка або результат тесту реально вплинути на
самооцінку дитини?

— Якщо ми говоримо про звичайний шкільний іспит чи контрольну роботу, то,
можливо, не дуже. Але НМТ — це зовсім інша історія. Для більшості підлітків це подія надзвичайної важливості, з якою пов’язано багато очікувань, планів і
переживань.

Особливо болісно діти сприймають ситуації, коли результат виявляється
нижчим, ніж вони розраховували, або коли він гірший, ніж у друзів чи
однокласників. Адже після тестування неминуче починаються порівняння.

І тут надзвичайно важливою стає реакція батьків. Якщо до розчарування
дитини додати ще й критику чи негативні оцінки з боку дорослих, це справді
може сильно вдарити по самооцінці. Тоді невдалий результат починає
сприйматися не як окрема невдача, а як доказ того, що «зі мною щось не так»,
«я не впораюся», «я невдаха».

Натомість слова підтримки, прийняття та турботи здатні значно пом’якшити
цей досвід. Тоді дитина сприйматиме невдачу не як вирок, а як складний, але
тимчасовий етап, який можна пережити і рухатися далі.

— Уявімо, що дитина виходить після тестування і каже: «Я все завалив/ла».
Якою має бути перша реакція батьків?

— Насамперед не варто поспішати з оцінками чи висновками. У такі моменти
важливо спочатку впоратися з власними емоціями, навіть якщо всередині теж
виникає тривога чи паніка.

Краще сповільнитися і дати дитині відчути підтримку. Можна сказати: «Я бачу,
що ти засмучений. Це було важко. Можливо, ти хочеш відпочити, попити води
чи щось з’їсти?».

А якщо дитина каже: «Не чіпай мене», тоді справді не варто тиснути. Дитині
потрібно дати право на власну реакцію і власний спосіб прожити цей момент.
Можна просто сказати: «Я поруч. Коли захочеш поговорити — я готова тебе
вислухати». Найчастіше діти все одно повертаються до цієї розмови трохи
пізніше.

У перші хвилини після тесту найважливіше не аналізувати результат, а
допомогти дитині зняти напругу. Вона має відчути, що не залишилася зі своїми
переживаннями наодинці і що батьки поруч незалежно від того, яким буде
результат.

— Фрази «це не кінець світу», «не переймайся», «нічого страшного»
допомагають чи навпаки знецінюють переживання дитини?

— Тут усе залежить від того, як саме вони звучать. Якщо ми говоримо: «Все буде
добре, ми впораємося», — це може підтримати. Але коли ми кажемо: «Та
заспокойся», «Нічого страшного не сталося», ми ризикуємо знецінити почуття
дитини.

Для нас це може здаватися дрібницею, але для підлітка в цей момент ситуація
справді виглядає дуже серйозною. Він може переживати розчарування, злість,
образу, невпевненість у собі або навіть втрату віри у власні сили.

Тому важливо спочатку визнати ці емоції, а вже потім допомагати дитині
шукати вихід із ситуації.

ЯКЩО ОЧІКУВАННЯ БУЛИ НАДТО ВИСОКИМИ, НАВІТЬ ХОРОШИЙ РЕЗУЛЬТАТ
МОЖЕ ВИКЛИКАТИ РОЗЧАРУВАННЯ

— Часто батьки починають шукати винних: школа погано підготувала,
завдання були надто складними. Чи варто взагалі в цей момент шукати
причини?

— Насамперед варто чесно відповісти собі на запитання: навіщо ми шукаємо
винних? Дуже часто це спосіб впоратися з власним розчаруванням і знайти
об’єкт, на який можна спрямувати негативні емоції.

Але практичної користі від такого пошуку зазвичай небагато. Натомість
корисніше спокійно проаналізувати ситуацію: що вплинуло на результат, які
висновки можна зробити і як цей досвід використати в майбутньому. Такий
підхід допомагає рухатися далі, а не застрягати в образах і звинуваченнях.

Загалом у таких ситуаціях дуже важливу роль відіграють очікування. У
психології навіть є умовна формула: рівень задоволення дорівнює результату
мінус очікування. Якщо очікування були надто високими, навіть хороший
результат може викликати розчарування.

Нещодавно я бачила допис мами, яка була дуже засмучена результатом НМТ
своєї дитини. При тому, що бал був цілком достойний. Але під час пробних
тестів результат був вищим, тому реальність не співпала з очікуваннями — і це
викликало сильне розчарування.

Водночас важливо пам’ятати, що ми говоримо про підлітків. У цьому віці всі
події переживаються значно гостріше. Якщо радість — то майже ейфорія, якщо
невдача — то справжня катастрофа. Підліткам властиве чорно-біле мислення,
тому навіть незначне відхилення від бажаного результату може сприйматися як
повний провал.

На це впливають і вікові особливості розвитку мозку, і гормональні зміни, і
велика залежність від думки оточення. Для підлітка дуже важливо, що скажуть
батьки, друзі, однокласники чи вчителі. Саме тому дорослим у цей момент
особливо важливо залишатися джерелом підтримки, а не додаткового тиску.

— Як зрозуміти, що ми засмучені не через майбутнє дитини, а через власні
очікування?

— Дуже часто це проявляється саме в наших формулюваннях. Ми починаємо
говорити не про дитину, а про власні сподівання, власні плани і власне
розчарування.

На жаль, для багатьох батьків успіхи дітей стають частиною їхньої самооцінки.
Перемога на конкурсі, високий бал чи вступ до омріяного вишу сприймаються
як підтвердження того, що я хороша мама або хороший батько. І навпаки: якщо
дитині щось не вдалося, дорослі починають звинувачувати себе і думати, що
вони щось зробили не так.

У цьому і криється небезпека. Межі між життям батьків і дитини стираються, і
все зливається в одну історію. Тоді дитина переживає вже не лише через
власний результат, а й через емоційний стан батьків.

Іноді підліток починає думати не про свої бали чи майбутній вступ, а про те, як
заспокоїти маму або тата, які надто сильно засмутилися. А це вже додатковий
тягар, якого дитина не повинна нести.

Тому в такі моменти дуже важливо нагадати собі: результат НМТ — це досвід і
результат дитини, а не оцінка батьківської успішності чи цінності.

САМ ПО СОБІ РЕЗУЛЬТАТ ТЕСТУ НМТ НЕ ВИЗНАЧАЄ МАЙБУТНЄ ЛЮДИНИ

— Чи правда, що здатність пережити розчарування іноді виявляється
набагато важливішою навичкою для майбутнього життя, ніж сам
результат тесту?

— Так, і це дуже важливий життєвий урок. Адже життя не складається лише з
перемог. У ньому будуть і злети, і падіння, і успіхи, і невдачі. І якщо поруч є
батьки, які правильно підтримують дитину, то навіть такий складний досвід
може стати важливим ресурсом на майбутнє.

Саме в такі моменти дитина вчиться розуміти, що негативні ситуації
трапляються з усіма, що розчарування, сум чи злість — це нормальні емоції, а
будь-які труднощі можна пережити. Навіть якщо сьогодні ти впав, це не
означає, що ти не зможеш піднятися і рухатися далі.

Дорослим у цьому сенсі трохи легше, адже ми вже маємо власний досвід
подолання криз, сформовані стратегії реагування та більше внутрішніх
ресурсів. У підлітків такого досвіду ще немає, тому вони потребують нашої
підтримки.

Водночас важливо пам’ятати: НМТ показує рівень знань у конкретний момент
часу. Це важливо, але сам по собі результат тесту не визначає майбутнє людини
і не гарантує їй успіху чи щастя.

Натомість уміння розуміти власні емоції, справлятися зі стресом,
відновлюватися після невдач, будувати стосунки з людьми — це складові емоційного інтелекту. І саме він дуже часто відіграє вирішальну роль у тому, як
складеться життя людини, її кар’єра, стосунки та здатність долати життєві
виклики.

Прослухати інтерв’ю Ірини Главацької з Вікторією Храмцовою на тему «Як дитині пережити невдачу і не почати вимірювати власну цінність балами».

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»