«Київ — одне з найвизначніших міст»: європейці XVII–XVIII століть про Україну

«Київ — одне з найвизначніших міст, які я бачив». Це написав британський мандрівник Джозеф Маршалл у 1772 році — після того, як об’їхав Стародуб, Чернігів, Київ і Очаків. Його чотиритомник «Travels through … Russia, the Ukraine and Poland» став одним із небагатьох західноєвропейських свідчень про Україну того часу, написаних не з позиції імперії, а з позиції допитливого спостерігача.

Донедавна оригінального видання цієї книги у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського не було. Тепер є.

3 червня компанія Visa передала бібліотеці три європейські стародруки XVII–XVIII століть — праці Маршалла, філософа Вольтера та французького дипломата П’єра Шевальє. Усі три книги були знайдені та придбані за кордоном у приватних колекціонерів.

До цього їх могли побачити лише відвідувачі виставки Ukraine WOW, яка проходила в Києві з жовтня 2025 по січень 2026 року і зібрала понад 330 тисяч глядачів. Тепер видання стали частиною постійної колекції бібліотеки — і згодом будуть оцифровані для загального доступу. Книги написані англійською та французькою.

Ініціювала цей дорогий подарунок співзасновниця громадської організації Ukraine WOW Ярослава Гресь. Загальна вартість придбаних раритетних книг склала близько мільйона гривень. Завдяки цим книгам українці зможуть дізнатися могли досліджувати минуле, спираючись на свідчення іноземців, які описували нашу країну сотні років тому.

Що це за книги і чому вони важливі

Усі три тексти об’єднує одне: їхні автори писали про Україну як про окрему країну з власною історією, народом і політичними амбіціями — у той час, коли імперські наративи намагалися це заперечити або замовчати.

Найраніша з трьох — праця П’єра Шевальє «A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks» (1663). Французький офіцер і дипломат потрапив на українські землі не як дослідник, а як військовий. У часи Хмельниччини він став секретарем французького посольства у Варшаві і за десять років зібрав унікальні спостереження про побут, віру, устрій і боротьбу козаків.

Головне, що відрізняє його погляд від багатьох тогочасних: Шевальє не ототожнює українців із московитами, а розглядає їх як окремий народ зі своєю землею, мовою і політичними прагненнями.

З його опису козаків: «Мешканці України, які сьогодні всі називаються козаками і які з гордістю носять це ім’я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі і мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні і нездатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі».

Шевальє детально описує козацьку військову тактику, морські походи, укріплені міста — і серед них називає Київ, Чернігів, Переяслав, Біла Церква, Чигирин. Для тогочасної Європи це була чи не єдина докладна «карта» козацької України, написана людиною, яка бачила все на власні очі.

Наступна за хронологією — двотомна «Історія Карла XII, короля Швеції» Вольтера, видана 1731 року. Великий французький просвітитель писав про події Великої Північної війни на українських землях — союз Мазепи з Карлом XII, Полтавську битву, долю козацької держави.

Попри те, що сам він в Україні ніколи не бував, Вольтер працював із джерелами: використовував праці Боплана і Кантеміра, листувався з очевидцями, зокрема зі Станіславом Лещинським. Особливо важливим інформатором став Григор Орлик — син гетьмана Пилипа Орлика, який розповів Вольтеру про плани Мазепи і боротьбу козаків за незалежність.

Принципова деталь: у книзі Вольтер жодного разу не вживає слова «Росія» — лише «Московія». Це не випадковість. Петро І офіційно перейменував свою державу з Московії на Росію лише 1721 року, намагаючись привласнити спадщину Київської Русі. Вольтер, який писав через десять років після цього, свідомо зберігав стару назву — і тим самим відмовлявся визнавати цю підміну. Україну ж він наділяв чітким географічним і політичним означенням, не ототожнюючи її з Московією.

«Україна завжди мала натхнення бути вільною. Але, оточена з усіх боків Московією, країнами, підвладними великому правителю [султану], та Польщею, вона змушена була обирати собі протектора, а в подальшому й володаря, з однієї з цих трьох держав», — писав він.

Третій автор — Джозеф Маршалла і його чотиритомник «Travels through … Russia, the Ukraine and Poland», виданий 1772 року. Маршалл здійснив типову для тодішньої британської еліти освітню мандрівку Європою — Grand Tour. З допитливості він дістався і до України, і те, що побачив, явно суперечило його попереднім уявленням.

«Україну застав я як країну неймовірно родючу й дуже добре загосподарену, неподібну до уяви, яку я створив собі про Україну на основі прочитаних книжок», — зізнавався він.

Його маршрут пролягав через Стародуб, Чернігів, Київ і Очаків. Київ справив на мандрівника особливе враження:

«Київ — одне з найвизначніших міст, які я бачив у Росії, добре відоме з історії цієї імперії. Хоча місто пережило багато потрясінь і занепадів, які значно зменшили його велич у порівнянні з колишньою славою, нині воно повністю оговталося від цих стародавніх ударів».

І далі — можливо, найточніше порівняння, яке міг зробити британець XVIII століття: «Я ще не бачив такої країни, яка б так дуже була схожа на найкращі провінції Англії, як це я зауважив в Україні».

Від виставки — до бібліотечної полиці

Історія цих книг у сучасній Україні почалася з виставки. Ukraine WOW, яка проходила в Києві з жовтня 2025 по січень 2026 року, зібрала понад 250 тисяч відвідувачів. Саме там ці три видання вперше побачила широка публіка — придбані за кордоном у приватних колекціонерів за підтримки Visa.

Після завершення виставки постало питання: де мають зберігатися ці книги? Відповідь була очевидною.

«Ми віримо, що, інвестуючи в культурні ініціативи, допомагаємо розкривати потенціал країни. Передання до бібліотеки праць мандрівника Джозефа Маршалла, філософа Вольтера та дипломата П’єра Шевальє, які ми відшукали в європейських колекціонерів, — це можливість зберегти їх для майбутніх поколінь. Ми неймовірно раді, що тепер ці видання є у колекції стародруків Національної бібліотеки імені Вернадського, де вони стануть предметом дослідження та вивчення для кожного, хто цікавиться історією», — коментує Тетяна Чорна, віцепрезидентка, регіональна менеджерка Visa в Україні.

Що далі

Тепер книги зберігатимуться у відділі стародруків та рідкісних видань бібліотеки Вернадського. Користувачі зможуть ознайомитися з ними у читальному залі або побачити під час екскурсій. Але найважливіше — невдовзі всі три видання будуть оцифровані й розміщені на сайті бібліотеки, що зробить їх доступними для будь-якого читача у світі.

«Для бібліотеки це не просто поповнення фондів — це можливість для кожного глибше зрозуміти власну історію та дослідити, якою Україну бачили Вольтер, П’єр Шевальє і Джозеф Маршалл. Кожне з переданих видань допомагає переосмислити усталені уявлення про Україну, що формувалися протягом століть. Водночас це можливість кожного читача з будь-якої точки світу ближче пізнати нашу історію, адже скоро книги будуть оцифровані та представлені на сайті бібліотеки», — говорить Юрій Ковтанюк, заступник генерального директора з наукової роботи Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Три книги, написані у XVII–XVIII століттях людьми, які бачили Україну своїми очима або ретельно збирали про неї свідчення, тепер повернулися туди, де їм і місце — до українського читача.

Читайте також:

Пшеничне поле під куполом Укрзалізниці: на залізничному вокзалі відкрили унікальну виставку

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»