Відкритий архів Криму: у столиці презентували унікальні світлини та український трейлер «Хайтарми»
Експозиція унікальних світлин 1920–1930-х років з колекції Усєіна Боданінського стала потужною відповіддю на спроби Росії стерти ідентичність півострова. Ці артефакти вщент руйнують російські міфи, повертаючи Криму його справжнє історичне обличчя.
18 травня 2026 року, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, у київському «Кримському домі» відбулася знакова подія — відкриття фотовиставки «Відкритий архів Криму: світлини 1920–1930-х років».
Ця експозиція стала не просто культурним заходом, а потужним маніфестом спротиву, де переплелися трагічне минуле, особистий біль депортації, боротьба за знищувану окупантами спадщину та віра у невідворотне повернення додому.
Дорога до школи через Ханський палац: особистий вимір трагедії
В основі виставки — унікальні, оцифровані ще до 2014 року світлини з фондів Бахчисарайського історико-культурного та археологічного музею-заповідника. Для багатьох присутніх ці чорно-білі кадри виявилися не просто історією з підручника, а живим, особистим простором.
Одна з учасниць відкриття поділилася щемливим спогадом, який розчулив залу до сліз:
«Ця фотографія одразу мене притягнула найбільше, бо це Бахчисарай — моє рідне місто, де мені пощастило народитися завдяки потужній боротьбі нашого національного руху і тому, що моїм батькам вдалося повернутися з вигнання. На цих старовинних кадрах — Ханський палац, колишня резиденція кримських ханів. Якщо дивитися праворуч — там мій будинок. А це — дорога, якою я ходила до міської школи, повз річку…»
Сьогодні цей спогад гіркий, адже з початком окупації півострова у 2014 році російська влада проводить у Ханському палаці варварську «реставрацію», яка насправді дорівнює ліквідації історичної пам’яті.
Ворог намагається знищити автентичність Криму, але саме культура залишається головною зброєю кримських татар.
Навіть за тисячу кілометрів від дому, у Києві, громада продовжує збиратися, святкувати традиційні народні свята (як-от Дервіза чи Хидирлез) та проводити змагання з національної боротьби Куреш, засвідчуючи: «Ми — українська нація незламна, два вільні народи на своїй землі, і за нами перемога».
Понад 600 артефактів Усєіна Боданінського та руйнування міфу про «руський Крим»
Особлива цінність виставки полягає в тому, що нещодавно до «Кримського дому» було передано понад 600 унікальних оцифрованих світлин. Багато з них з’явилися завдяки Усєіну Боданінському — видатному вченому, археологу та першому директору Ханського палацу-музею, відкритому у 1917 році. Боданінський присвятив життя збору скарбів кримськотатарської культури, фіксуючи на фотоплівку Крим 20-х і 30-х років — той світ, який радянський режим згодом жорстоко обірве за одну ніч депортації 18 травня 1944 року.
Організатори планують створити окрему сторінку в Instagram або інші ресурси, щоб кожен охочий міг детально вивчити весь цей масив.
Там зафіксовано все: від архітектури XVII століття, старовинних мечетей, караван-сараїв (як-от нині зруйнований Таш-Хан у Старому Криму) до унікальних побутових деталей — наприклад, як кримські жінки збирали тютюн і палили люльки, що було нормою для тогочасної культури. Є навіть кадри руйнувань після знаменитого Кримського землетрусу 1927 року.
Присутня на відкритті Постійна Представниця Президента України в АР Крим, народна депутатка України Таміла Ташева наголосила на колосальному політичному та міжнародному значенні таких архівів:
«Ці світлини побуту, високої культури, одягу та архітектури повністю руйнують столітній пропагандистський наратив Росії про «руський Крим», який вони транслюють на весь світ. Через цю пропаганду навіть найвищі посадовці світу, як-от Барак Обама у своїх інтерв’ю, колись заявляли, ніби «Крим завжди був з Росією».
Ілюзія «коренізації» та кривавий терор Кремля
Виставка детально розкриває історичний контекст 1920–1930-х років. Після встановлення радянської влади у 1921 році було оголошено курс на «коренізацію» (татаризацію). На чолі Криму став Велі Ібраїмов — постать, яка всіляко сприяла культурному розквіту, виділяючи кошти на етнографічні експедиції Боданінського та Османа Акчокракли.
У цей період кримськотатарська еліта (серед якої були вчені Бекір Чобан-заде, Якуб Кемаль та інші) здійснювала планомірний, лагідний перехід мови з арабської графіки на латиницю, яка ідеально підходила під її фонетику. Відкривалися національні школи, технікуми та університети. Кримські татари прагнули модернізації та розвитку. Ба більше, у ті роки Крим був настільки самобутнім, що всі інші народи півострова — українці, росіяни, караїми — вивчали та знали кримськотатарську мову, а офіційні документи видавалися двома мовами.
Проте ця «свобода» виявилася пасткою. Уже наприкінці 1920-х років Радянський Союз розпочав репресії. Першою великою жертвою став сам Велі Ібраїмов, якого розстріляли. А кульмінацією терору стало 17 квітня 1938 року, коли за один лише день радянський режим знищив понад 40 лідерів кримськотатарської інтелігенції. Невдовзі мову насильно й без жодних переходів перевели на кирилицю, буквально «відрубавши коріння», а книги латиницею вилучили з бібліотек та знищили.
Перед початком Другої світової війни народ уже пережив страшний штучний голод 1921–1923 років, який забрав життя понад 80 тисяч кримських татар. Під час німецької окупації 1941–1944 років нацисти спалили 124 кримські села за допомогу партизанам (із них 104 — суто кримськотатарські), а Ханський палац було пограбовано (частина цінностей досі перебуває у приватних колекціях у Німеччині).
Коли ж у 1944 році в Крим зайшла Червона армія, за нею одразу йшли 32 тисячі бійців НКВС. Вони переписали майно і кримськотатарські родини, щоб на світанку 18 травня цинічно оголосити весь народ «зрадниками» і вивезти в товарних вагонах на чужину.
«Хайтарма» зазвучить українською: презентація тизеру
Кульмінацією заходу в «Кримському домі» став ще один культурний прорив — презентація тизеру унікального проєкту. Легендарний фільм «Хайтарма» режисера Ахтема Сеітаблаєва, який знімався у Криму ще до окупації, отримав повноцінний професійний український дубляж.
Ідея проєкту народилася в умовах повномасштабної війни, як відповідь на виклик: як розповідати новим поколінням про депортацію та зберігати ідентичність територій? Проєкт об’єднав «Кримський дім», телеканал ATR, ініціативу СrimeaSOS (Кримський фронт) та українську студію дубляжу «Гуртум».
Наразі завершуються фінальні роботи зі зведення звуку для забезпечення кінотеатрального формату. Творча команда планує наразі випустити повноцінний трейлер, а сама велика прем’єра українського дубляжу «Хайтарми» відбудеться вже влітку 2026 року.
До теми: 82 роки болю і боротьби: Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»